Переконай мене

Глава 4. Козирні карти

Як тільки за Надею зачинилися двері й вони удвох з Максом опинилися в просторому холі, нарешті змогла видихнути та розслабитися. Макс уважно спостерігав за нею, а тоді заговорив:

- Я, звісно ж, дуже радий тебе бачити сьогодні, але що це було? Чому ти вдала, що ви незнайомі?

Надя скривилася, закусила нижню губу й зробила невинний вираз обличчя:

- Ти дуже розпитуватимеш? Навіть якщо я попрошу забути цей епізод?

- Забути, то забути, - Макс усміхнувся, підняв руки до гори, показуючи, що це не його діло, - я побіжу, бо у мене термінові справи. Але все ж я дуже радий тебе бачити й ти маєш приголомшливий вигляд.

- Дякую.

Надя ввічливо усміхнулася та обійняла на прощання колишнього колегу. Слова про приголомшливий вигляд зігріли серце, бо якщо це помітив Макс, який по суті ніколи не проявляв до неї зацікавлення, як до жінки, то що ж тоді відбулося з Дем’яном? Не знала, чи тьохнуло щось в його черствому серці при її вигляді,  однак чоловіче самолюбство було зачепленим і спаплюженим. Нічого, це лише початок. Якщо їй і доведеться пересікатися з ним, то вона зробить усе для того, щоб він її помітив, а сама ж поводитиметься так, наче його ніколи й не існувало в її житті.

Через лічені хвилини Надя прямувала до кабінету батька. Усе тіло тремтіло від пережитого адреналіну, ноги здавалися чужими, але, незважаючи на все це, серце раділо від цієї зустрічі, а гордість солодко облизувалася, смакуючи маленьку перемогу над собою. Який же Дем’ян привабливий, мужній, магнетичний. Такий неймовірний ззовні та байдужий і холодний з середини. Попри здивованість, від нього віяло бездушністю і жорстокістю.

- Впустиш? – спитала Надя, відкривши двері до кабінету.

Секретарка повідомила Надю, що Юрій вільний і вона одразу ж поспішила до нього. Якщо раніше ніхто не знав доньки Баєровського в обличчя, то зараз усі відразу ж розступалися, як тільки її бачили. Складалося враження, що Юрій навмисне кричав на весь світ, що вона його донька. І Надя прекрасно розуміла, для чого він це робить. Хоч Баєровський рідко проявляв свої справжні почуття, але саме таким чином намагався вберегти її від кривдників.

- День несподіванок, - відповів Юрій, піднявши голову від монітора комп’ютера та усміхаючись.

Надя зайшла всередину та зайняла місце навпроти. Дійсно несподіванка, бо з того часу, як вона припинила працювати в компанії Юрія, можна було на пальцях однієї руки перелічити ті рідкісні рази, коли дівчина сюди приїжджала.

- Дивно, що я вирішила до тебе навідатися саме в той момент, коли звідси виходив Старлецький.

- То ти зустрілася з ним?

- З ким? – вдала здивованість Надя, зухвало усміхаючись, щоб приховати сум, що починав закрадатися в очах.

- Моя дівчинка, - усміхнувся Юрій, - ти все правильно робиш.

- І все ж? Що він тут забув?

- Були в нас деякі справи… - протягнув Юрій.

- Які справи? Ви ж давно обірвали усі ниточки, що ти приховуєш від мене?

- А від тебе можливо щось приховати?

- Не заговорюй мене, - Надя сіпнулася, бо бачила, що Юрій усіма способами відтягує відповідь.

- Я тобі розповім, але згодом. – Мовив твердо Баєровський, однак побачивши невдоволення Наді, додав, - обіцяю.

Баєровський належав до типу чоловіків, які завжди дотримують своїх слів. І не важливо, з якими саме намірами – добрими чи поганими. А от якщо він уже видавив із себе «обіцяю», то сумнівів у тому, що таки зробить обіцяне, тим паче не було.

- Я от чого приїхала… - мовила згодом Надя, - хочу порадитися з тобою щодо тендеру. Мене Гліб підбиває взяти участь.

Юрій уважно слухав та розповідав усе, що знав, а також ділився власним досвідом та давав поради. Мила розмова батька й доньки плавно перейшла у ділову, але зовсім скоро знову набула фамільярності, оскільки Юрій перейшов на особисте:

- То як тобі Гліб?

- Чому ти питаєш? Ми з ним прекрасні друзі, але не більше. Ти ж знаєш, що мені ніхто не потрібен.

- Ніхто, окрім Дем’яна? – примружив очі Юрій, вловлюючи збентеження на обличчі Наді.

- А він тим більше не потрібен. В мене є Даринка, і саме вона стала моїм всесвітом.

- До речі, мама збиралася сьогодні до тебе заїхати. Скучила та хотіла про щось поговорити.

- Ну тоді я побіжу,  все одно ж намагаєшся мене спекатися, щоб зайвого не розпитувала.

Надя усміхнулася, тоді швидко обійшла стіл та поцілувала Юрія в колючу щоку. Вона зникла за дверима так само швидко, як і з’явилася тут, а Баєровський зрозумів, що саме заради ось таких моментів ладен на все, щоб його кохані дівчата та син були щасливими.

По дорозі додому Надя заїхала до кондитерської, щоб прикупити чогось смачненького до кави. І хоч Віра завжди сварилася, що  у неї дієта та фігура, але ж Надя добре знала, як її мати полюбляє солодощі.

Ще в коридорі вона почула голосні веселощі та сміх Даринки й зрозуміла, що то не лише її мати приїхала, а й ще хтось. Вона обережно заглянула на кухню й побачила спочатку руді кучері, а тоді й саму Віталіну за кухонним столом. Трохи далі на коврику лежала її мати, а Даринка по ній повзала та голосно реготала.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше