РОЗДІЛ VII. ЗЕМЛЯ ВІТРУ

- Успіхів вам діти, - мовив кентавр, який віз Ярестела, - ми всі сподіваємося, що вам усе вдасться і всі ви повернетеся цілими.

З цими словами кентавр потиснув кожному руку. Решта кентаврів наслідувала його приклад. Після цього стадо розвернулося і помчало геть.

- А вони вас назад не повезуть? – поцікавилася Катя.

- Ні, - відповів Ялаку, - у нас ще є інші справи.

- Цікаво які? – не вгавала Катя.

Ялаку не відповів, лиш посміхнувся. На мить зависла мовчанка, але потім заговорив Ярестел:

- Перш ніж вас відправити в дорогу, в нас є для вас подарунки – спеціальне спорядження.

Кентаври залишили всі припаси неподалік і маг підійшов до них. Він підніс один, непримітний на вигляд, рюкзак, чи торбу важко правильно назвати цю річ.

- Сучасні технології, - всміхнувся Семен.

- Нехай зовнішній вигляд не вводить вас в оману, - серйозно озвався Ярестел, - це не простий рюкзак. – маг закинув рюкзак на плечі і той одразу зник. – Він стає невидимим, коли ви його одягаєте, а ще головніше – невагомим. Ви не відчуватимете його присутності поки не потягнетеся рукою, щоб його зняти.

- Класна річ, - протягнув Денис.

- Всередині буде все, що вам потрібно. – продовжив Ярестел. – Там є їжа, зброя, одяг, треба тільки уявити, що ви хочете витягнути і ви це витягнете.

- Тобто? – поцікавилася Оля. – Хочете сказати, що там все є?

- Не те що б все, але дуже багато. І головне – там є намети. Ці намети дуже сильно подібні до Прихистку. В кожному рюкзаку є по намету, але я сподіваюся, що ви користуватиметеся одним, житимете разом.

- Так і буде. – запевнив Арт. – Не можна розділятися на ворожій території.

Маг поставив рюкзак на землю і продовжив говорити:

- Також у мене для вас спеціальні обладунки, - Ярестел обірвав себе після спопеляючого погляду Фіа, - тобто, лати.

І він дістав щось схоже на футболку з довгим рукавом і звичайні штани. Вони були якого сірого відтінку, але на лати аж ніяк не схожі.

- Це такий жарт? – спохмурнів Семен.

- Зараз подивимося, - таємниче відповів маг.

Ярестел змахнув рукою і нізвідки з’явилися вісім примірочних будок, наче у магазинах одягу:

- Одягайте під свій одяг, - скомандував він.

Всі восьмеро взяли свої лати і слухняно позаходили в будки. За кілька хвилин діти повиходили назад. Як тільки хтось виходив, його будка одразу зникала.

- Це ж просто додатковий одяг, - буркнув Семен.

Ярестел нічого не відповів, він витягнув меча і сильно штрикнув хлопця у живіт. Семен не на жарт злякався, він ступив крок назад і сів на траву. Згодом хлопець виявив, що єдиним постраждалим була його сорочка (залишилася дірка). Латна футболка, як він сам її охрестив, і сам Семен залишилися цілими і неушкодженими.

- Це ж круто! – після тривалої паузи заявив Семен. Хлопець підвівся і з недовірою оглядав власний живіт, наче кожної миті чекаючи, що звідти рікою потече кров. – Такі лати мені дуже подобаються. Вони значно кращі за ті, в яких нас тренували тренери.

Ніко кинув на Семена осудливий погляд але промовчав.

- Ці лати не захистять вас повністю, - заговорив Ярестел, - але це дуже хороший і надійний щит для вашого тіла там, де він його прикриває.

- Це ж як у Фродо. – захоплено проговорив Денис. Всі кинули на нього запитальний погляд і хлопець знітився. – Володар Перстнів.

- Здається, я дивилася, - підтримала Оля, - непоганий фільм.

Ярестел пропустив ці репліки повз вуха і продовжив говорити:

- Це все, що ми вам можемо дати. У рюкзаках є вся необхідна зброя. Як тільки ви зайдете на землю своєї стихії, - звернувся він до Переможців, - ви відчуєте свою силу і навчитеся її контролювати. Краще це робити швидко, бо вам доведеться зіткнутися зі Стражем.

- Стражем? – перепитала Катя.

- У кожної землі є свій Страж. Він підкориться тільки Переможцю Стихій. Я певен, ви їх здолаєте. І найголовніше – вам треба просто зайти в Вежу. Якщо там буде хоча б одна світла істота, а Переможці Стихій теж світлі, то я зможу через вас скористатися магією і повернути Вежу на місце.

Катя мала ще кілька запитань про вигляд Стражів і так далі, але який в цьому сенс? Незабаром вони самі все побачать.

Всі восьмеро вже були у латах, одягнули рюкзаки і стали в очікуванні невідомо чого. Прийшов час прощатися. Ярестел, Ялаку, Фіа і Ніко по черзі обнімали кожного майбутнього мандрівника і казали напутні слова.

- Щось ви мало нас дорогою тренували, - всміхнувся Семен до Фіа.

- Просто хотіли вас провести, - відповіла на посмішку жінка.

- Удачі вам всім, - тремтливим голосом мовив Ялаку і на його очах забриніли сльози, які гном стримав.

- Вам усе вдасться, - в один голос сказали Ніко з сестрою і з посмішкою поглянули одне на одного.

- Я вже, мабуть, набриднув вам своїми теревенями, - всміхнувся Ярестел, - тому скажу просто – бережіть себе.