1

Прохолодне від кондиціонерів повітря було приємно наповнене легким джазом, музикою, яка завжди чомусь асоціювалася їй з мегаполісним Нью Йорком. З бокалом надто міцного мартіні вона стояла біля величезного вікна, насолоджуючись запаморочливим нічним містом, яке лежало біля її ніг.

Щось потягнуло її сьогодні вирядитись на вечерю до улюбленого ресторану. Вона не могла собі цього пояснити, проте була впевнена, що цей вечір має провести саме тут.

Роблячи черговий ковток приїдженого віскі, він обернувся на звук цокання каблуків біля панорамної частини. Так звучало на мармуровій підлозі лише витончене, дороге взуття, власниця якого впевнено могла демонструвати свої вміння граційної ходи, незважаючи на висоту каблука. 

Поглядом провівши по нечисленних у таку пору гостях ресторану, він знайшов ту, звук підборів якої привернув його увагу. Це були високі золотисті шпильки, з переплетеними ремінцями, які акцентували увагу на пурпурових нігтях. Темно червоне плаття, яке прекрасно лежало на її підтягнутій доглянутій фігурі, відтіняло густе каштанове волосся, яке легкими локонами розсипалося по її оголеній спині, майже повністю прикриваючи мармурову шкіру. 

Вона повільно прогулювалася вздовж панорамного вікна, легко похитуючи більш ніж привабливими стегнами та відверто насолоджуючись маленькими ковтками легкого коктейлю, який вона невимушено стискала довгими червоними нігтями. Дурманна посмішка з-за легкої матової помади віяла повітряною розслабленістю, демонструючи повне задоволення, мимоволі викликаючи у нього недоречну цікавість щодо посмішки, яка осяюює її обличчя у миті неземного блаженства...

На своїй спині вона відчула легкий холод, від чийогось пронизливого свердлячого погляду. Вона різко обернулася, шукаючи своїми темно карими очима винуватця.

Русявий блондин сидів за барною стійкою, стискаючи рукою з золотистим елегантним годинником вже майже порожній стакан міцного напою. Послаблена краватка, ледь розбурхана сорочка кольору айворі, яка помітно визирала з-під темно синього костюму, що частково приховував його спортивну статуру, свідчила про нелегкий день вже дорослого чоловіка. 

Її пильно вивчав задуманий погляд його бездонних зелено-карих очей, які навіть не збиралися переключати увагу на іншу особу. Це напружувало її, змушуючи нервово ковтнути слину. 

І чого то він витріщився на неї? Забагато випив чи від втоми не відає, що поступає геть не виховано?

Раптом джаз змінив тональність, несподівано перетворившись у затягуюче пристрасне танго. Пронизливий погляд змінився ледь помітною хитрою посмішкою, яку видавали лише дещо підняті куточки повних пухких губ.

Зробивши останній ковток, він різко відставив склянку й повільно рушив до неї, не відводячи очей...

Алексія відвернулася і спробувала зробити крок в напрямку до виходу, проте не встигла. Він вже був поруч, фамільярно простягаючи їй сильну руку.

- Потанцюємо? - з хитрим блиском в очах, запропонував він.

- Я не танцюю, особливо з незнайомими типами - відрізала Алексія, роблячи крок назад.

- Це не було запитання, - твердо промовив він, притягаючи здивовану дівчину до себе за тонку талію. - Якщо тобі стане легше, то я Марк.

- Що ви собі дозволяєте, - гнівно підняла брови вона, намагаючись виплутатися з його міцних теплих рук і цієї ситуації загалом. 

Її зусилля були більш ніж марними. Марк навіть не звернув увагу на її пручання. Він притиснув Алексію до себе, впевнено ведучи танець. Що-що, а це у нього виходило бездоганно й, здавалося його геть не хвилювало, що стороннім очам це могло здатися танцем хижака та його жертви, яку він вміло прибрав у свої пазурі.

Мелодія завмерла на мажорній ноті. "Пора", - зрозумів Марк. Він раптово, але дуже плавно опустив дівчину, легко підтримуючи її ніжну шию своєю рукою. Опустив так низько, що поодинокі локони її довгого волосся ледь торкнулися холодного мармуру. 

Він нахилився до її шиї, яка ніжно п'янила терпким ароматом шоколаду, й ледь торкнувся мармурової шкіри своїми губами. Після чого, обережно поставив геть розгублену дівчину на ноги й поки вона приходила до тями, розчинився в напівтемряві ресторану.

"Що це, в біса, було??" - спитала себе Алексія, тихо лаючись.


***

Полум'я каміну приємно зігрівало душу. Звуки палахкотіння лосоктало вуха, тепло розслабляючи. Він сидів у м'якому фотелі, яке роздобув на одному з дорогезних аукціонів, повільно насолоджуючись димом своєї кубинської сигари. 

Він вичікував, чекаючи свого ходу. Його злегка зморщене чоло й хитро прищурені зіниці видавали його - він плів нову павутину пакостливих задумів. Такою була його репутація. Мабуть, тому його й називали Павуком.

За дверима почувся шурхіт, а згодом і невпевнений стук у міцні дубові двері.

- Заходь, - хрипло наказав Павук, відсьорбуючи черговий ковток свого улюбленого дорогого бренді. Він чекав новин. - Сподіваюся, все пройшло як я й казав. Без сюрпризів, Франц?

- Так, шеф, - тихо пробелькотів, заїкаючись, новоприбулий.

- Говори голосно й чітко, щоб тебе можна було зрозуміти, - холодно наказав Павук.
-  Розповідай все як було, бовдуре, і швидко. І чого я тільки тебе все ще тримаю тут?  Вони зустрілись?

- Так, сер, все було як ви й казали, - продовжив Франц трохи впевненіше.

- Вони випили разом?

- Ні, кожен окремо, але потім танцювали.

- Невже романтики? - зловісно гиготнув Павук. - А це вже стає цікаво. І що вони танцювали? Танець каченят чи вальс? - продовжував він, переходячи вже на зловісно страшний сміх.

- Танго, сер.

- Навіть так? Порадували вони старого Павука, порадували, - солодко протягнув шеф. І що далі Франц? Чому я маю все з тебе витягувати? - вже у звичному тоні продовжив Павук.

- Він поцілував її у шию на прощання...

- Мій хлопчик, - промурмотів задоволено Павук. - Дівчина, мабуть, була геть не в собі після такого, як вона б висловилася, нахабства.

- Ви праві, шеф. Вона довго приходила до себе, а він за той час вже зник.

- Просто чудово, Франц. Це просто чудово!  - повторив Павук, задоволено потираючи руки. - А тепер залиш мене.

Опинившись на самоті, Павук повернувся до недопитого бренді, ховаючи у густій бороді ледь помітний усміх...