Глава 19. Злодій — це ти?

Христина бігла по узбережжю, легко торкаючись ногами піску. Теплі бризки води, котрі вона здіймала, летіли в різні боки. І Ден, прямуючий слідом за нею, постійно ухилявся від них. Він біг за дівчиною. Ось майже наздогнав. Чоловік простягнув руку, щоб торкнутися Христини і саме в цю мить почувся дзвін… настирний, неприємний дзвін… Ден зупинився. А дівчина, немов марево, почала танути в повітрі. І тільки неприємний дзвін продовжував гудіти. «Мій телефон», — промайнуло у Дена і він… відкрив очі.

Сон. Це був тільки сон. Телефон настирно продовжував дзвеніти і Ден, вилаявшись про себе, підняв слухавку.

— Да-а-а! — гримнув він.

— Нарешті! — почувся голос в слухавці. — Ден, в нас великі неприємності.

— І тобі доброго ранку, — промовив чоловік, піднімаючись з ліжка і натягаючи халат.

Це був юрист Олег із редакції. «Якщо в нас неприємності, то чому про це повідомляє він, а не Маша? — промайнуло в голові Дена. —І що за неприємності, з якими не може впоратися моя помічниця?»

— Доброго, — буркнув у відповідь юрист і знов повторив. — Ден, у нас дійсно неприємності.

— Ну кажи, що там трапилося? І де Маша?

— Господи, я не знаю, що між вами сталося, але Маша на відсіч відмовилася розрулювати цю справу.

— Ближче до суті! — не витримав Ден, відчуваючи, як починає злитися.

— В останньому номері ми написали статтю про скандальну співачку і розмістили багато фотографій з нічного клубу… Ну ті, де вона танцювала напівоголена на столі.

— Ну і-і-і… — промовив Ден, коли Олег замовк.

— Це була вечірка закритого типу, — вів далі юрист. — На неї наша співачка погукала тільки друзів.

— І що? — не витримав Ден.

— Всі друзі підтвердили, що жоден із них не робив фото і тим паче не продавав нам.

— Не розумію, а звідки тоді взялися ці фото? — перепитав Ден, відчуваючи, як холодок пробіг по спині.

— Саме це питання задала нам співачка, — промовив юрист. — Через суд. Вона подала до суду і звинувачує нас в шахрайстві та слідкуванні. А також в проникненні на її особисту територію. Одним словом там багато звинувачень.

— Дідько! — вилаявся Ден. — Маша взагалі не дає ніяких пояснень?

— Ні, сказала, нехай сам виплутується.

Ден нервово ходив по кімнаті, намагаючись знайти вихід. Всі пікантні новини, тобто плітки, завжди знаходила Маша. І саме вона приносила до редакції фотографії та інформацію. І до цього часу ніколи не виникало проблем. Чому ж саме зараз розірвалася ця бомба? Чи були раніше подібні історії? Якщо були, то як Маша їх розрулювала?

— Ден…Ден… — гукав Олег. — Що робити? Чому ти мовчиш?

— По перше, не панікувати, — відповів Ден. — А по-друге… я сьогодні ж вилітаю додому. Я все владнаю.

Ден поклав слухавку і шумно видихнув. У нього не було жодної думки, як владнати цю справу.

— Треба починати з Маші, — промовив він сам до себе. — Вона ж десь взяла ці кляті фотографії.

Чоловік набрав телефон Маші. В слухавці лунали рівні протяжні гудки. «Де її чорти носять?» — розсердився Ден.

Так і не додзвонившись до Маші, Ден спустився снідати. Міла та Аліса жваво щось обговорювали.

— О-о-о, нарешті, — промовила Міла, ласкаво всміхаючись. — Ми вирішили, що ти не прокинешся на сніданок…Вчора Алісу не могли дочекатися, а сьогодні тебе.

Вона легко підхопила тарілку брата і почала насипати йому вівсяну кашу.

— Сьогодні дуже смачна каша, — промовила вона. — Тобі вершки класти?

— Дай сюди тарілку, — буркнув Ден, відчуваючи, як його дратує безтурботність сестри. — Сам покладу.

Сергій мовчки спостерігав за сином, розмірковуючи про щось своє.

— Ти що не виспався? — промовила Аліса. — Чи не з тієї ноги піднявся?

— Ну все годі, — промовила Міла, намагаючись всіх примирити. — Батьку, ти обіцяв нам розповісти, коли ми всі будемо разом, хто ж вдався до злочину?

— Так, — погодився батько. — Зараз дочекаємося Амадео та Жанет…

— Тобто без нього не обійшлося! — промовив Ден. — Я так і знав. Мені з самого початку не сподобалася його пика.

— Це добре, що вона тобі не сподобалася трохи менше, ніж пика Джованні! — не втрималася Аліса і дзвінко розсміялася.

— А чим тобі не подобається Амадео? — розсердилася Міла.

Та відповісти на її питання Ден не встиг. До літньої тераси вже прямував лікар у супроводі Жанет. Вони про щось розмовляли і посміхалися. Обоє сіли до столу і, немов нічого не трапилося, почали жваво обговорювати погоду. Міла не витримала і влучив хвильку тиші тут же встряла в розмову.

— Батьку, може ти вже скажеш, хто тебе труїть?

Всі троє дітей уважно дивилися на Сергія, очікуючи, яке страшне ім’я зараз злетить з його вуст.

— Я… — пролунала відповідь.

Три пари очей продовжували уважно дивитися на батька, все ще очікуючи, коли ж він відповість на питання.

— Що ти? — першим не витримав Ден. — Ти… сам себе отруював?

— Так… — промовив батько.

— Здається, я не єдина суїцидниця в цьому домі! — випалила Аліса.

— Ти що? — перепитала Міла, уважно дивлячись на молодшу сестру. — Ти намагалася…

— Навіщо ти себе труїв? — запитав Ден, не зводячи погляду із батька.

Аліса, зрозумівши, що промовила зайве, затулила обличчя долонями і промовила:

— Не питай ні про що! Я не хочу про це згадувати.

Та Міла стояла все поряд із сестрою і обіймала її.

— Господи, чому? — причитала Міла, намагаючись стримати сльози. — Чому? Невже ті кляті танці настільки знівечили твоє життя. Поглянь на себе! Ти вродлива, молода жінка. Та перед тобою цілий світ відкритий. Чому ти втупилася в ті танці!

Поступово до Дена дійшов зміст слів Аліси і він, так і не дочекавшись відповіді від батька, повернувся до сестер.

— Що ти сказала? — перепитав він, не відводячи очей від Аліси, яку притискувала до себе Міла. — Ти дійсно… намагалася звести рахунки з життям?

«Господи, Алісо, — проносились думки в голові чоловіка. — Скажи, що це неправда, що ти все це вигадала!.. Так ось чому батько йде в тебе на поводу і ніколи не докоряє».