Глава 34. Епілог, який став початком…

Христина відкрила очі і подивилася на легкі фіранки, які віддавшись поривам вітру, легко коливалися біля відчиненого вікна. Морське повітря, поєднуючи в собі і жадану прохолоду, і лагідне тепло, насичувало кімнату. Дівчина солодко потяглася і озирнулася. Дена в ліжку не було. Але замість нього на подушці лежав невеличкий конверт з рожевими квітами. А поруч на тумбочці біля ліжка стояв букет чудових троянд.

 — Як це зворушливо, — всміхнулася Христина і протягла руку до конверту.

«Кріс! Я високо ціню твою довіру. Тож довіряй мені і цього разу. В гардеробі на тебе чекає сюрприз» — прочитала дівчина записку.

— Цікаво, — промовила вона і, вислизнув із ліжка, понеслася до гардеробної.

Відчинив двері вона завмерла на місці. В невеличкій кімнатці висіла гарна зелена сукня з такої тонкої тканини, що нагадувала легку павутинку. Христина доторкнулася до вбрання.

— Я ще ніколи в житті не бачила такої гарної сукні, — вирвалося в неї. — І такої приємної на дотик.

Поряд вона побачила ще один конверт. Швидко відкривши його, дівчина прочитала:

«Люба! Гадаю сукня тобі сподобалася? Мені здалося, що саме вона підкреслить твою чарівність і змусить твої очі засяти ще яскравіше. Швидше одягайся і виходь до головного входу».

Христина посміхнулася. Вона розуміла, що Ден запрошує її на вечірку, і знала, з якого приводу відбудеться святкування. Саме вчора, нарешті вдалося організувати ток-шоу с прямим включенням Дена. На цьому ток-шоу були присутні і сам банкір, і його донька Аліна і, і журналістка з аеропорту, і, згодом запросили Машу.

Викриття пролунало, як і гадав Олег, немов бомба, розірвана в повітрі. Банкір, нарешті усвідомивши, в яку безодню могла потрапити його донька і на якій тоненькій щаблині вона опинилася, відвернувся від ведучого та крадькома втер непрохані сльози. Він вибачався в Дена за поспішні звинувачення і дякував йому, що той… не пройшов повз дитини.

Аліна, посміхаючись на камеру розповідала, що зустріч з тією дорослою людиною допомогла їй змінитися і, нарешті, побачити не тільки себе, а й тата. Тепер вже від камери відвертався Ден, втираючи непрохані сльози. Адже він так само як і ця дівчина-підліток, тільки недавно зміг зрозуміти батька... а не тільки себе.

Потім показували інтерв’ю з аеропорту і розслідування журналістів, в ході якого з’ясувалася провина Маші. Їй було пред’явлено багато звинувачень. Ця білявка примудрилася перейти шлях багатьом людям, які певний час мовчали. А тепер, коли нарешті пліткарку було викрито, вирішили звести рахунки.

«За що це все мені?» — були Машині останні слова в ток-шоу. «Здається той потік образ, які ця жінка відправляла у всесвіт нарешті знайшли свого адресату» — підсумувала ведуча.

— Я вітаю тебе з блискучою перемогою, — промовила Христина, обіймаючи Дена після завершення ток-шоу. — Твою репутацію відновлено. Причому не просто відновлено, а навіть відбілено. Та ти просто сяєш новенькою, блискучою репутацію!

— Так, — посміхнувся Ден і притягнувши кохану до себе прошепотів їй у вухо. — Я переміг тільки тому, що ти була поруч… а ще тому, що ти вірила в мене.

— Давай відсвяткуємо перемогу, — запропонувала Христина. — Заберемо дядька Сергія з лікарні і відсвяткуємо!

— Чудова пропозиція, — погодився Ден. — Я все влаштую!

І ось він все влаштував. Але вона навіть в самій сміливій мрії не могла уявити, що Ден влаштує таке романтичне запрошення.

Христина подивилася на себе в дзеркало.

— Господи, яка краса, — промовила вона проводячи по легкій сукні, яка сміливо підкреслювала жіночність фігури.

— В цій сукні треба кружляти, — промовила вона і дійсно закружляла по кімнаті.

Легка тканина миттю піднялася, утворивши навколо ніг невеличку зелену хмаринку.

Надів туфлі, Христина легко збігла вниз і стрімко вийшла за межі «Перлини». У ту ж мить до неї під’їхав білосніжний лімузин. Водій в чорно-білій формі, лагідно посміхаючись, відчинив дівчині двері. А коли Христина опинилася в салоні, простяг їй ще один конверт з рожевими квіточками.

«Кохана. Мені здається, що ці сережки дуже пасують до твого вбрання. Чи не так?» — писав Ден в новій записці. Тільки тепер Христина помітила, що на сидінні поруч лежала невеличка коробочка. Дівчина взяла її у руки і відчинила. На м’якій оксамитовій підложці сяяли яскравими барвами золоті сережки з великими смарагдами.

— Яка краса, — захоплено промовила дівчина і вдягла сережки.

А машина тим часом неслася по звивистій дорозі, котра нагадувала про невгамовно плинучий час. Колись ця дорога привела її до зустрічі з Деном, а потім стала прощальною, коли дівчина покидала Італію, а тепер… несе її до майбутнього. «До щасливого майбутнього», — виправила себе Христина.

Нарешті лімузин зупинився. Дівчина визирнула у вікно. Це був пірс. Двері відчинив водій і допоміг Христині вийти. Тієї ж миті поряд з’явився ще один чоловік, одягнений, як справжнісінькій матрос. Він простяг дівчині новий конверт.

«Рідна моя. Довірся мені і слідуй з цим матросом» — прочитала Христина.

— Добре, — погодилася вона і підтримуючі легку, немов сама хмаринка, сукню, пішла з матросом.

Вони йшли по пірсу поміж пришвартованих яхт. «Мабуть, Ден орендує яхту на нашу вечірку», — промайнуло у дівчини в голові. Нарешті вони зупинилися. Перед ними стояла розкішна яхта, урочисто вбрана рожевими трояндами, білосніжними стрічками і повітряними кульками. Оглядаючи яхту, дівчина зненацька побачила напис на судні. Великими золотими літерами було виведено всього чотири літери, які складали її ім’я: «Кріс». Матрос допоміг Христині потрапити на яхту і, заливши її на палубі, зник.

Дівчина озиралася навкруги. Тут все дихало романтикою, щастям і коханням. Від цього відчуття у Христини на якусь мить навіть запаморочилася голова.

Почала лунати музика. Співала скрипка. Вона озирнулася і побачила музиканта в білому блискучому фраку, котрий грав на інструменті. Якусь мить вона спостерігала за його рухами і відчувала пронизливий спів скрипки. Тому навіть не помітила, як за спиною з’явився Ден.