5

ХХ століття
-    Пане, пане, - радісно закричав чоловічок, який навіть не ввійшов, а влетів у кімнату після дозволу ввійти. – Ми його знайшли, пане. 
Чоловічок стояв сповнений гордістю за себе і своїх напарників, що змогли виконати завдання і відпрацювати заплачені за роботу гроші. Чоловічок добре розумів, якщо не знайде цього тричі проклятого перстня, то таємний пан у масці назавжди зруйнує його репутацію професіонала і йому знову доведеться повертатися до грабунків, бо після такого сорому ніхто серйозної справи йому не доручить. Адже вони пани такі, то пряником частують, а то нагайкою в шию гонять, тому жартувати з ними не треба. Незнайомець в масці відвернувся від вікна і пильно подивився на чоловічка. 
-    Ну нарешті, я то вже думав, що ви ніколи не знайдете. Скільки часу вам знадобилося? 
Весь хороший настрій у чоловічка зник і він поник під суворим поглядом замовника. 
-    Ну і де він? – відчитавши чоловічка, запитав пан, запитально звівши брови, від чого утворилися глибокі зморшки. 
-    Перстень зараз у однієї панночки, її звуть княжна Наталя Гжинська. Вона разом із батьком мешкає у центрі міста.  Ми хотіли викрасти перстень, але княжна ніколи його не знімає. 
-    Хм, звісно не знімає, бо не може, але цього вам не потрібно знати. На цьому ваша робота закінчена, а з панночкою я сам розберусь. Ось тримай, плата за роботу, сподіваюся більше тебе ніколи не побачу.
На цих словах чоловік у масці повернувся до вікна, всім своїм виглядом показуючи, що розмова завершена. Чоловічок низько поклонився і позадкував до дверей, задоволений своїм заробітком. Коли виконавець нарешті вийшов пан сів у крісло навпроти каміну і солодким голосом проговорив: 
-    Ну що, княжне Наталі, от і настав час познайомитися з вами.

Наш час

Оля з Варею сіли на запропоновані стільці і приготувалися слухати. Все таки не щодня почуєш містичну історію з реальним підґрунтям. Магда, мить повагавшись, почала розповідати: 
-    Мій предок, була могутньою відьмою, яка хотіла ввійти в історію як великий винахідник і тому багато років розробляла проект чарівного перстня, який міг би передбачати майбутнє. Звісно для такої задумки потрібна була людська жертва і це було найпростіше, бо у лісові хащі частенько навідувалися люди-християни. Проте тут була одна заковичка, будь-яка людина не підходила, бо потрібна була особлива. Особливими називали тих, які народилися у день літнього сонцестояння. Відьма дуже засмутилась,  бо де вона візьме таку жертву, як раптом її асистентка і помічниця сказала, що знає одну дівчину, яка народилася 22 червня. Звісно вона була боярського роду, а з такими часто можуть бути проблеми, тому Віда, саме так звали відьму не відразу погодилася. Проте перспектива створити чарівний перстень перемогла. Асистентка влаштувалася у той дім служницею і тільки чекала зручного часу витягнути панночку з дому. Викрадати було дуже ризиковано, тому потрібно було, щоб бояриня пішла добровільно і скоро такий випадок підвернувся. Панночка закохалася в одного юнака, але той не звертав на неї жодної уваги, тому служниця запропонувала їй зробити любовний приворот. Бояриня погодилася й однієї ночі вони втекли з дому, вирушили в ліс до відьми. 
Після цієї розповіді пазли в голові Олі повільно почали займати свої місця, але їй було страшенно цікаво, що було далі. Аж раптом все в очах потемніло і дівчина втратила свідомість. 

Х століття

-    Куди ми ідемо? Давай повернемося додому, - не вгавала панночка і нервово покусувала губи. 
-    Замовкни і йди спокійно, щоб я не тягнула тебе силою, - прогарчала служниця і грубо штовхнула дівчину у спину, від чого панна ледве не впала.
Вони швидко наближалися до глиняної хатки біля якої горів вогонь і стояв жертовний камінь. Стара розхристана жінка ходила навколо вогнища і говорила, якісь замовляння, а над вогнищем сяяв красивий перстень з фіолетовим камінцем. Прикраса то опускалася у вогнище, а то знову з’являлася над ним. Асистентка весело гукнула:
-    Відо, я привела жертву, тепер все готово. 
Відьма на мить спинилася і уважно подивилася на маленьку дівчину, яка аж трусилася від страху і перелякано бігала очима. Служниця штовхнула панночку до каменю і та розпласталася на ньому. Відьма договорила свої заклинання і дістала із вогню перстень. Разом з прикрасою рушила до переляканої дівчини, розірвала на її грудях сорочку і поклала туди перстень. Віда простягнула руку до асистентки і потребувала ніж, але та лише стиснула плечами і кинулася до хатини по зброю. Відьма зло видихнула. Дівчина міцно заплющила очі і навіть не рухалася, гарячий перстень пропікав її шкіру, залишаючи щось на кшталт тавра. З хатини почувся крик і страшенний гул. Відьма вилаялася, глянула на жертву, але та здається втратила свідомість від переляку, тому поспішила подивитися, що ж трапилося. Дівчині тільки цього і треба було, вона швидко підхопилася на ноги і кинулася бігти, прихопивши з собою перстень. Коли через кілька хвилин Віда і її асистентка з’явилися біля жертовного каменю, то ні жертви, ані перстню там вже не було. 
-    Де вона? – проревіла відьма і накинулась на служницю. – Це все через тебе, як можна бути такою безтолковою, шукай її, далеко втекти вона не могла. 
Панночка тим часом бігла все далі і далі у глиб хащ, гілки немилосердно роздирали обличчя і все тіло, але дівчина навіть не відчувала цього, для неї головне було втекти якомога далі від цього місця, знайти нарешті людей і врятуватися від смерті. Панна не побачила як потрапила у трясовину, яка повільно затягувала її у своє лігво, з якого не вибиралася ще жодна жива душа. Перстень відлетів на кілька метрів і вже заховався у трясовині. Дівчина також повільно йшла на дно. 

Оля з жахом розплющила очі і зірвалася на ноги, на неї пильно дивилися дві пари очей. Ні, так Миронова довго не протягне, а потрапить точно до психлікарні з такими то видіннями. Потрібно терміново щось з цими галюцинаціями робити, доки вже зовсім дах не поїхав. 
-    Олю, все добре? - затурбувалася подруга. 
-    Так, я щойно бачила як створили цей перстень. І що тепер буде зі мною?- пересохлим голосом запитала дівчина і глянула на Магду. 
-    Жертва не була принесене, тому перстень і вбиває, і продовжить це робити доки не здійсниться давній ритуал. Проте є і хороша сторона, він показує майбутнє, але кінець у власника лише один. Я сама багато чого не знаю, бо інструкція була загублена ще століття назад. Її в мого предка викрали і всі шанси знешкодити перстень також. Ти ж народилася 22 червня? 
-    Так, - аж побіліла Оля.
-    Значить ти наступна жертва. Знайди інструкцію і врятуєшся. Все мене втомила ця розмова, тому до побачення. 
Дівчата мовчки вийшли з будиночку і пішли стежкою, якою багато століть назад бігла нещасна дівчина, призначена у жертви перстню. Що вона відчувала у ту мить Оля навіть знати не хотіла. Прикраса почала нагріватися і тьмяно поблискувати, наче відчуваючи, що тут її було створено, якоюсь божевільною відьмою Відою. Потрібно терміново знайти інструкцію, якщо дівчина звісно не хоче стати наступною жертвою перстня. Варя також мовчала і лише крокувала поряд, думаючи про щось своє. Ось такі мовчазні вони і доїхали до міста і лише на прощання обмінялися кількома словами.