7

Минув місяць, і як на диво, досить спокійно. Оля повернулася до звичного способу життя, і навіть перстень не нагадував про себе. Після тієї зустрічі в кафе Ольга і Влад вирішили зустрічатися і тепер переживали бурхливий роман. Миронову не лякало те, що їх стосунки так стрімко розвиваються, а навпаки була рада цьому. Батько Олі також пішов на поправку і лікарі навіть прогнозували значні покращення при систематичному лікуванні. Звісно  попередили, що чоловік довго прожити не зможе. Варя все намагалася побільше дізнатися про незвичайний перстень долі й постійно підкидала подрузі все нові і нові легенди й перекази про нього. Проте всі вони більше були схожі на вигадки і казки, аніж правдиві факти. Проте точно, що не було вигадкою – це так звана інструкція до перстня, написана старослов’янською мовою ще Х столітті тією божевільно-геніальною відьмою, яка і заварила всю цю кашу. Дівчата намагалися знайти ту інструкцію в різних архівах чи музеях, але все безрезультатно. Оля навіть інколи думала, чому перстень сам знаходить собі власника, а довідка як ним користуватися ні, от що за нелогічність. Так треба видалити це слово із лексикону, тому що у цьому світі ніщо не піддається логіці, яку Миронова у всьому шукала.
Влад зателефонував зранку і запитав чи вільна Ольга сьогодні ввечері. Дівчина відповіла, що так, і на цьому розмова завершилася. Дівчина мучилася в догадках, що такого таємничого хлопець готує на вечір, точно якийсь приємний сюрприз. Вона помітила, що Влад був ще тим романтиком і не могла не визнавати, що це їй страшенно подобається, адже попередній її молодий чоловік був далеким від цього. Мироновій доводилося вмовляти його, щоб організувати, хоч якусь романтику.  Дівчина так задумалась, що навіть забула, що зараз на уроці, а до реальності її повернув гул, який створювали її учні. 
-    Тихо! – голосно сказала Ольга і продовжила урок. 

ХХ століття

Чоловік в масці стояв перед великим дзеркалом і прискіпливо себе оглядав. Йому не подобалося як сидить костюм, хоч він був зшитий ідеально, туфлі здавалися йому не до блиску начищеними, хоч слуга дуже старався. Незнайомцю потрібно було сьогодні виглядати неперевершено, адже він мав сподобатися одній юні панночці, яка напевно дуже прискіпливо ставиться до кавалерів. Сам чоловік закохуватися не планував, навіть якби дівчина виявилася рідкісною красунею, а тим більше на ній одружуватися. Княжні була відведена незначна роль в його грі, яку він до дрібниць продумав. Кинув на своє відображення ще один погляд, спустився на вулицю і сів у приготований екіпаж. Чоловік був запрошений на один незначний прийом, скоріше навіть раут і сподівався, що княжна Гжинська також там буде. Будинок, до якого під’їхав екіпаж, просто вражав своєю розкішшю і багатством, відразу було видно, що його власники зовсім не мають фінансових проблем, що навіть дивно, бо переважна більшість древніх родів мали лише знатне прізвище без копійки в кишені. Коли він ввійшов до зали, то окинув поглядом присутніх, яких було не багато. Чоловік не знав, як виглядає княжна, тому шукав перстень, і через деякий час знайшов. Він був на пальці у вродливої дівчини у ніжно-рожевій сукні, яка розмовляла з поважною дамою і, здається, розмова не була для неї нудною, або вона лише це добре вдавала. Залунала мелодія вальсу і чоловік у масці рушив до княжни. Дівчина спочатку злякалася і пошукала очима, ймовірно, батька, але згодом все ж дозволила вивести себе на танцмайданчик. Наталі танцювала дуже добре, відразу було помітно, що навчали її кращі вчителі, а у її переляканих очах з’явилися вогники цікавості, і вона почала оглядати свого партнера, думаючи, що він цього не побачить. Проте чоловік помітив, але говорити нічого не став, бо в його планах було закохати її в себе, а не відлякати. Говорити вони не могли, бо не були представлені, але цю ситуацію можна було дуже легко виправити, просто знайти людину, яка його і її знає або хазяїна чи хазяйку дому. 
-    Познайомтеся, - заговорив граф, - Петро Кавицький, а ця юна красуня – княжна Наталі Гжинська. 
Після врегулювання всіх деталей можна було і познайомитися ближче. 
Відтоді у них було кілька романтичних побачень і дівчина здається закохалася. Проте старий князь повністю контролював її життя і вже навіть підшукав достойного нареченого, але тут підвернулася удача. Князь Гжинський серйозно захворів і точно не зможе пережити хворобу. Тепер потрібно лише трохи почекати, і княжна піде за ним на той світ, а перстень у його руки. 

ХХІ ст. 

Влад тримав в руках пожовклий аркуш паперу і не знав, що з ним робити. Йому просто наказали знайти перстень і розшифрувати цей текст, так як він був написаний старослов’янською мовою, а Влад добре її знав. Хлопець познайомився з Олею ще в клубі, а потім помітив, що її обрав перстень. Кращого і очікувати не міг, тепер залишалося лише закохати її в себе і по-тихенькому забрати перстень. Проте Влад навіть не передбачав, що і сам закохається, як підліток. А тепер ще й дізнався, що щоб зняти перстень з його власника, потрібно, щоб він помер. Хлопця охопив жах, він не хотів, щоб Оля помирала, тому вирішив відмовитися від цієї роботи, але все даремно, бо його шантажували і погрожували. Він був скований по рукам і ногам. Тепер залишається лише одне – влаштувати нещасний випадок або знайти якийсь інший шлях аби зняти перстень без смертей. Влад влаштував невеликий романтичний вечір і тепер чекав Олю. Загвіздкою було приспати дівчину і розшифрувати інструкцію. 
Миронова з нетерпінням чекала вечора, вона дуже нервувала і кожні п’ять секунд поглядала на своє відображення у дзеркалі. Перстень, наче відчуваючи тривогу власниці, почав поблискувати, закликаючи, щоб до нього доторкнулися. Оля, наче заворожена, провела пальцем по камінці і миттєво перед очима з’явилося видіння. 

Наталі просто світилася від щастя, бо готувалася до зустрічі з коханим. Раптом вона відчула, що щось не те. Кімната почала сіріти від густого диму, який стрімко її заповнював. Дівчина кинулася до дверей, але вони виявилися зачиненими, княжна хотіла відчинити вікно, але воно, наче заклинило і не піддавалося. Панночку охопив жах, вона почала стукати в двері в надії, що хтось почує, але безрезультатно. Густий дим заповнив майже всю кімнату і здається просочувався крізь всі щілини. Тугий клубок підступив до горла і не давав їй дихати. Дівчина судорожно закашляла і затулила обличчя хустинкою, проте це слабо допомагало і княжна впала на підлогу без свідомості. Чад продовжував атакувати кімнату і зовсім скоро вже нічого не можна було роздивитися за сивою смертельною пеленою. Петро Кавицький ввірвався до приміщення і вибив вікно,  дим повільно почав вивітрюватися через розбите скло. Перед його очима почали з’являтися обриси тіла, яке бездиханно лежало на підлозі. Чоловік повільно нахилився до Наталі і доторкнувся до шиї двома пальцями, пульсу не було. Кавицький зняв перстень з руки мертвої дівчини і підніс його до світла. 
-    Нарешті він мій, - голосно сказав і, навіть не глянувши на княжну, вийшов з кімнати. 
Він навіть не підозрював, що від отруйного диму загинула ще одна людина – князь Гжинський.