Падіння

Киш і Пиш полюбляли гуляти по даху, дивитися на летаючих птахів або зоряне небо. А як захопливо було спостерігати за життям міста з висоти! У кожному будинку дах мав спеціальні плоскі майданчики та горищний вихід до них.

Коли наступали холоди, іноді відбувалося зледеніння даху. У цей період заборонялося прогулюватися по верху будинку. Батьки замикали горищні виходи ключем і ховали його.

Під час ожеледі Пиш був дуже обурений через відсутність прогулянок по даху. І це не дивлячись на те, що в будинку було кілька балконів і підзорна труба, що добре наближала всі об'єкти. Йому пояснили, що котячі лапи можуть заковзати по льоду, і кігті не затримають падіння.

Коли бурульки під дахом стали представляти небезпеку, батьки для їх збивання запросили відомого верхолаза та альпініста Лакі. Надзвичайно міцні кігті та спеціальні залізні насадки на них дозволяли йому безпечно пересуватися по льоду, скелях і висотним будинкам. Лакі був незмінним лідером чемпіонатів Баст із лазіння по деревах. Взимку цей кіт працював збивачем бурульок.

Коли він зробив свою роботу і пішов, то залишив ключ від виходу з горища на тумбочці в передпокої. Це помітив пронозливий Киш.

— У мене є ключ! Йдемо гуляти по даху! — сказав кошеня братові, коли батьки пішли ввечері в гості до родичів.  

— Це може бути небезпечно, — відповів розважливий Пиш.

— Ми ненадовго, тільки виглянемо з горищного виходу та подивимося, чи зможемо ми куди пройти! — запевнив брата Киш.

І тут Пиш задумався, адже він теж скучив за верхніми прогулянками. Більш того, сьогодні має бути перший день повного місяця і вночі можна добре розглянути супутники Баст, Сітру та Ярет (кішки полюбляли використовувати давньоєгипетські імена богів, фараонів та цариць з далекої Землі). У цей день супутники нагадували поетичним особам два яскраво-жовтих котячих ока, що світяться у нічному небі. Тому явище одночасного повного місяця називали очима Баст. Воно тривало п'ять днів. Пиш так сильно хотів подивитися на нього крізь підзорну трубу з даху.

— Інакше я піду сам! — заявив Киш. Це змусило Пиша перервати свої вагання і погодитися з ним. Адже він не міг дозволити непосидяку вийти на дах самому. А те, що Киш обов'язково забереться туди, не викликало в нього сумнівів. Пишу здавалося, що він зможе пильнувати за братом. Як же він помилявся.

Все почалося досить безневинно. Кошенята вирушили на найближчий майданчик і стали дивитися на супутники в підзорну трубу. Киш стверджував, дивлячись на Ярет, що бачить на ній фігуру кота, що тягне свої лапи до камбали. А ось плями на Сітрі було складно зібрати в будь-яку картинку, навіть кошеняткові з багатою фантазією. Брати стали виривати трубу один в одного лапами, намагаючись підібрати, на що вони схожі. Ця гра їх дуже захопила. І ось нарешті Киш впевнено вигукнув: «Це розкриваються бутони чаю Баст!». Тут кошеня зробило необережний крок вперед і послизнулося. Пиш кинувся за ним, намагаючись зловити брата, але ця спроба закінчилася їх взаємним падінням. Кошенята впали з майданчика та заковзали по даху з криком.

Падіння було коротким і болючим. Якийсь час Пиш лежав на замерзлій землі, приходячи до тями. Потім він покликав брата. Киш знаходився поряд і не ворушився. Як потім виявилося, він зламав собі передню лапу і втратив свідомість від болю. Пиш відбувся тільки синцями та тріщиною у ребрах. Він, ігноруючи біль, встав на лапи та пішов у будинок, звідки викликав швидку допомогу. Потім кошеня повернулося до брата і дуже зраділо, що той прийшов до тями. 

У лікарні кошенятам надали всю необхідну допомогу і викликали батьків. Лікарі сказали, що Кишу кілька днів краще провести тут для спостереження процесів загоєння та їхнього стимулювання спеціальними процедурами. Пиша відпустили додому, але цілий тиждень він мав приходити на огляд і приймати призначені ліки. 

Сучасна медицина могла запустити регенерацію кішки по максимуму і будь-яка проблема зі здоров'ям вирішувалася в досить короткі терміни. Тільки кішці, яка втратила частину тіла, доводилося чекати, коли виростять нову і до цього користуватися тимчасовими протезами.

Кишу було дуже самотньо та незатишно у лікарні. Він раніше ніколи не ночував поза домом. Перед сном йому включили записи хорового муркотання, що мають медитативні та терапевтичні ефекти. Кошеня і сам не помітив, як заснув.

Слід сказати, що муркотіння займало особливе місце в житті кішок. У школах практикувалося хорове спільне муркотіння, що зміцнювало соціальні зв'язки. Кішки любили муркотіти разом, збираючись ввечері біля каміна. Це добре позначилося на внутрішньосімейних відносинах. Муркотіння могло виражати цілу гаму почуттів і бути піснею без слів. І ще — за допомогою муркотіння кішки могли лікувати не тільки себе, а й інших.

— Про що ти думав, коли ліз на дах і підбурював на це брата? Адже ви обидва могли розбитися! — говорив вранці Кишу батько, коли мама та Пиш уже вийшли з палати. —  Якщо вам не шкода себе, то хоча б матір пожаліли. Ваша мама плакала від переляку, коли нам зателефонували лікарі. Вона не сплющила очі всю ніч, хоча їй сказали, що у вас все буде добре.

Кишу було неймовірно гірко усвідомлювати, що він викликав сльози у матері. Іноді він з жахом думав про те, що міг розбитися сам або залишитися без брата-близнюка. Друге його жахало не менше, ніж перше. Після цього випадку кошеня нарешті стало проявляти здорову котячу обережність.