Глава тринадцята: Турботливi батьки

 Завантаживши непритомне тіло до візка, який не рушив з місця під час перестрілки, вся трійця, разом з вантажем приїхали до костелу. Вивантаживши тіло, вони занесли непритомного в знайому вже капличку. Від вдаривших в ніс запахів, він відразу прийшов до тями. 

Тільки зараз ,Ганс Гросс простоїв свій вантаж поглядом. Карi очі , русяве волосся, родима пляма під правим оком, ніс з горбинкою. 
- Чорт забирай, - він нервово розсміявся - Володимир Васильченко.  
- Хто? -  запитав лікар. 
- Володимир Васильченко. - вирвавшись з рук , відповів чоловік - Я дипломат російської імперії, у мене недоторканість...

Чоловік постарався встояти на ногах, але його захитало i повело. 
- Вам краще сісти - сказав Александр Торвальд, підвигаючи стілець. 
- Я постою. - рішуче вiдповiв вiн, стараючись втриматися на ногах.- Я вимагаю пояснень!

 Брови священнослужителя підскочили до небес. 
- Ви вимагаєте пояснень ?!! Цікаво, цікаво. 
- Я хочу знати, хто посмів полонити  дипломата...
- Нагадайте , як вас звати? 

 Стоявши дипломат, був дещо здивований. 
- Ви людей б'єте - вiн потер долонею щелепу - i імені не знаєте. Володимир Васильченко. 
- А в готелі "Бристоль" ви зареєструвалися як Віктор Тарасенко. 
 - А ви звідки знаєте ? 
- Вчора , зареєструвавшись в готелі - наче не чуючи співбесідника продовжив  - ви відразу ж направилися до храму московського патріархату, де стали домовлятися про відспів своєї доньки. 
- Так, а ви тут до чого? Якщо судити по розп'яттю -  то ви католик. 
- Пане , тут вам не Росія. Ми тут дружно живемо, як би дико це вам не звучало. 

Росіянин відкрив було рота , аби щось сказати , але тут у двері постукали. Священнослужитель підійшов до дверей. Відчинивши, показався юнак років семи, тримаючи в руках якийсь папірець. 
- Пан - він подивися на послання - Ганс Гросс тут зараз? 
- Чого треба ? - гаркнув колишній слідчий . 
  Підійшовши , хлопчина сказав віддаючи аркуш паперу: 
- Вам послання. 
  Те що вiн прочитав, зіпсувало в край, i так не веселий настрій відставного слідчого.  
- Геть пішов !!!- гаркнув він на стоячого хлопчину. 
- Стiй хлопче - зупинив його лiкар. 

Порившися в кишені , Александр Торвальд кинув малому монетку. Хвацько її впіймавши, хлопчина вже в більш веселому настрої, вибіг на двір. 
- Ти чого на малого накинувся ? - запитав він в друга. 
  Замість відповіді , відставний слідчий зачитав послання 
" Пане Гросс , запрошу вас , лiкаря , священника i вашого нового росiйського друга, за якого ви вступилися перед ратушою , в Грант кафе. 
                                                                                                                                       Франц" 
- А хто такий, цей Франц ? - запитав росіянин. 
- Один з тих, кого ліпше не знати.- відповів Ганс Гросс. 

 "Грант кафе" зустріло своїх відвідувачів букетом ароматів. Ще зі сходів , четверо нових клієнтів , відчули запахи свіжозвареної кави з різними солодощами. Озирнувшись по сторонах , Ганс Гросс побачив звичну обстановку післяобіднього кафе  : 

Чиновники в різноманітних мундирах , з підкреслено діловим виглядом , пили ароматний напій; студенти про щось переговорювалися гамірною компанію; кавалери в костюмчиках , старалися справити враження на своїх дам: гурт дівчат - гімназисток про щось перешіптувалися, весело сміючись. 
- Пане Гросс - сказав привітливий вусач за стійкою - радий вас бачити.  Вас , з компанією, уже чекають. 

 Провивши гостей по залу, нові клієнти підійшли до столу біля вітража. За ним уже сидів велетень в чорному костюми.  Поряд з яким чашки з кавою ,i тарілки з солодощами , виглядали просто іграшковими. 
- Ви присядьте панове - сказав чоловік в чорному, роблячи ковток кави. 
 Підійшовши , вся компанія всілася.
- Так багато всього - почав контррозвідник, роблячи черговий ковток. Подивившись на священника  , запитав - Ви хто взагалі ? Насправді? 
- А самі , як думаєте ? 
 - Я не думаю, я знаю .Той , який поклав з десяток агентів контррозвідки. Ви той , хто влаштував справжню бійню біля ратуші міста. Бійню , якої наче не було. - зробивши черговий ковток, продовжив - Хто ви? На справді? 
- Ви думаєте , я вам скажу? - питанням на питання відповів священник.  
- Перефразую - як вас сприймати , в даній ситуації? 
- Як союзника . Інтереси в нас спильнi . 
- Вже не погано. - сказав контррозвідник. Роблячи черговий ковток, перевiв погляд на російського гостя. 
- Чого ви на мене дивитеся ?!! - зірвався Володимир Васильченко. - Як ви мене взагалі знайшли?!!

 Велетень ледь не вдавився кавою. 
- Ви серйозно ? Шановний , тут не Росія. Коли приїжджає людина , взагалі не ясно звідки, направо i наліво пропонує всім чиновникам гроші, у нас це не може лишитися не поміченим.  
  До речi ,  а чим вас зацікавив  граф Градов ? - після чергового ковтка кави , запитав контррозвідник. 
- Не він, а його син. - уточнив росіянин - Він , з моєю дочкою зустрівся на балу , де в них  зав'язалися стосунки. 
- На якому ще балу?!! - зливувася слiдчий. 

 В друге , чоловік в чорному , вдавився кавою. 
- Слухайте , пане Гросс - витерши лице серветкою почав вiн - чiм ви взагалі займалися ? Ну окрiм того , що чиновників били, i пістолетом махали?  
- Я так розумію, що ви ти, хто займається розслідуванням смерті моєї дочки? - запитав дипломат. 

 Двi голови, якi розсерджено дивилися одна на одну, сухо кивнули. 
- Я хочу приєднатися до розслідування . - заявив батько мертвої дівчини. 
- Підтримую. - сказав на це контррозвідник. - За вами все одно приглянути треба...
- За мною не треба приглядувати!!!

 Велетень розвернувся. Виставивши в перед руку, загинаючи пальці , почав перераховувати аргументи: 
- Іноземець. Прибули не легально. Суєте носа в наші справи. За вами треба приглянути. Ви де зупинилися? 
- В "Бристолі". 
- Переїджаєте до пана слідчого.  
- ЩО?!!!- буквально зірвався Ганс Гросс. 
- Пане Гросс, майте совість. Вам університет, як зірці науки,  виділив розкішні апартаменти - він знову почав загинати пальці. - Кабінет. Дві кімнати. Гостьова. Вітальня. Кухня. 
- Я цього не просив . З мене i кабінету вистачає - буркнув вiн. 
- Тим паче. Отже, гість вас не стіснить. Вважайте це розпорядження - він покосився на росіянина , i додав - того, чиї інтереси я тут представляю. 
- Добре - скриплячи зубами, прошипiв старий - хай заселяється. Але після того , як ми поговоримо з графом Градовим i баронесою фон Баторн. 
- Сьогодні це у вас не вийде. - заявив чоловік в чорному. 
- Чому це? 
- Граф Градов , разом з сином , ще пару місяців тому відбув в Британію. Повертаються тільки в понеділок. Баронеса Баторн також поїхала, тільки  до Варшави. Повернеться завтра. 
- Чудово. - прошипів він. 
- Знаючи -  здоровань кашлянув - вашу манеру ведення слідства, вашу зустріч я вже влаштував.