По закутках своєї долі

Розділ 2. Реабілітація



Минуло 2 місяці….

— Даян, ну може досить, так побиватись за тим невдахою?! Подивись скільки красенів довкола.

— Лада, як ти не розумієш?! Я й так по твоїм порадам ходжу на побачення і бачу його…Розумієш його…Все пропахло ним, мені здається я сходжу з розуму. Ось сиджу з гарним хлопцем в кав’ярні та він поруч зі мною, як фантом, його голос, парфуми …О Боже…. Я навіть додому не приходжу вдень, а тільки коли стемніє і батьки полягають спати, щоб вони не бачили мої очі сповнені болю...

— Ну, Даюсь мене теж покинули, але я не страждаю, продовжую жити. Ось дивись яку гарну підвіску мені подарував Мирон.

— По-перше, тебе покинули, бо Денис взнав що ти з іншим ходила в нічний клуб, а по друге ти ж нікого з них не кохаєш, а лиш використовуєш у своїх цілях. Тобі не шкода Мирона? Він же на чотири роки тебе молодший і так в тебе закоханий.

— Ой Даяна, що ти розумієш, життя потрібно використовувати по максимуму. Ось ти наприклад, закохалась і страждаєш за тим обідранцем, а я так не хочу. Та ти не хвилюйся я тебе навчу, як правильно жити, виб’ю ту всю дурь, що в тебе в голові, оті всі сентименти, вони нам ні до чого.

— Ладка…Ладка, як ми з тобою дружимо вже стільки років… Не розумію…

— Так все досить розмов, в мене є ідея, даю годину на зібрання. Сьогодні весь чоловічий світ буде обертатись тільки навколо нас.

…ахах … Яка ж ти самовпевнена … От за твій оптимізм я тебе так люблю.

Лада мала специфічне почуття гумору, любила пожартувати, а ще й постійно втягувала в різні пригоди. Була володаркою прекрасного золотистого волосся, блакитних очей та округлих форм. І тому ніяк не могла скласти собі ціни, завжди хотіла заморського нареченого.
— Ну що, оціни мою нову червону сукню, дивись як гарно вона розшита камінням. Це мені Антон подарував вчора на День Народження.
— Так СТОП…. В тебе іменини влітку, а зараз осінь. І ти ж начебто з Мироном була, я вже заплуталась в твоїх інтрижках...
— Все вірно, в день я прогулювалась нашим містом з Антоном, а ввечері зустрілась з Мирончиком. Ну трішки пофантазувала сказала, що в мене от саме сьогодні День Народження, він повірив. А то приїхав в моє місто і хотів щоб я за безцінь йому екскурсію проводила?!

— Я щось не зрозумію, Даянка у нас що траур? Чому ти чорне плаття одягнула?! Де ти його відкопала? Рукава довгі, спідниця теж… Так ніхто не побачить твоїх струнких ніжок! Знімай це негайно! Заперечення не приймаю. Ні, краще я тобі щось зі свого гардеробу принесу, а то ти останнім часом почала вдягатись як моя бабуся.
— Ну, дякую тобі подруга, вмієш підтримати.
Ладка дістала зі свого гардеробу самі яскраві сукні, наче саме сьогодні ми будемо давати концерт у Палаці Спорту.
— Зовсім, друге діло, вишукана сукня смарагдового кольору з оголеною спиною, чудово підкреслює твою жіночність та сексуальність. Зараз ще трохи підберемо твоє волосся і все наче зірка.


І ось вони пішли в один з найбільших і розкішних нічних клубів міста. Це був найулюбленіший заклад Лади, оскільки вона полюбляла нічне життя, знала де краще відпочити ввечері, щоб відірватись від танцзалу під гучну музику.
Вони прийшли першими та сіли за столик, щоб було видно їх, але ще нікого не було, це трохи бентежило Даяну

— Ми щось зарання прийшли, може підемо звідси поки не пізно, Лад?

— Так тихо, без паніки, ось дивись який симпатичний офіціант йде до нас і щось нам несе.

— Добрий вечір чарівні пані, першим відвідувачам два келихи шампанського за рахунок закладу.

— Як не очікувано, дякую Тарасе. Промовила Лада, провівши своїм поглядом по бейджику та спокусливо глянула на нього.

— Ти не міняєшся Ладка. Ще одного собі в колекцію хочеш? Посміхнулась Даяна

— Так ти не розумієш, це просто флірт, от дивись ми прийшли перші чому?! Щоб оцінити ситуацію і майбутніх полонених.

— Яких ще полонених?

— Ну тих, кого ти в себе закохаєш.

— Так все досить, давай краще піднімемо ці келихи нашого ігристого за хороший вечір!

— І за нове яскраве життя, без всіляких там обідранців ! Іронічно додала Лада.

О чверть на другу танцзал був переповнений натовпом, який рухався у ритмі стильних хітів. Даяна трохи потанцювавши сіла за свій столик, а Лада продовжувала запалювати зал, своїми викличними рухами.

За барною стійкою сиділи троє молодих хлопців хуліганської зовнішності, невисокого зросту і поклали свій погляд на них, особливо на Ладку яка так ритмічно танцювала. Один з них підійшов до неї та запропонував непристойну пропозицію, на що вона йому відмовила, але він мовив що з друзями будуть чатувати їх під клубом до самого ранку.

— О привіт-привіт, а я думав ти домувальниця.

Це був Ігор, він був нижче за неї зростом, боксер, який в сайті знайомств вів з Даяною листування, але дав повністю їй зрозуміти, що не для серйозних стосунків створений та хотів зустрічі. А вона все відкладала, їй були цікаві історії про які він розповідав.Та і хотіла почуватися живою, комусь потрібною.

— Несподівано, привіт, бачу ти тут працюєш охоронцем.

— Так, тільки влаштувався, перший випробувальний день.

— Даянка, тут така справа....Втрутилась в розмову подруга, налякана, розгублена та безтактна.

— Бачиш от тих хлопців таких, лисуватих, хуліганської зовнішності? От там біля барної стійки??

— Ну? Кажи.

— Одному з них я відмовила в їх пропозиції. І він сказав що будуть нас чатувати біля клубу.

— А що він тобі запропонував?

— Ой тобі з твоєю емоційністю, краще не знати…

— Дівчата, я можу вам допомогти, якщо ви звісно не проти? Ігор, був серйозно налаштований і надто самовпевнений.

— А що ти можеш один проти трьох? саркастично промовила подруга.

— Зараз розберемось

Він вивів їх з іншими охоронцями з клубу, потім запропонував провести їх додому. На що Даяна відмовила, не звикла вона щоб їй допомагали інші, вона відчувала себе винною.

— В тебе перший день, тебе можуть вигнати, краще ми самі.

— Тоді я вас виведу через чорний хід, тільки обов'язково зателефонуй мені, як доберетесь додому.

Коли вони вийшли та розпрощались з Ігорем їх запримітив один з тих хлопців, котрий якраз допалював цигарку, але Лада його впізнала скоріше, на що ті побігли, а молодики сіли в машину і навздогін за ними.

— Давай скоріше, Даянка, вони наздоганяють.

— Чекай я здається підбори зламала, треба їх зняти....Ой, тут ще й скло ...

Лада підбігла до неї взяла під руку, вони забігли за ріг нічного магазину.

— Наче відірвались, - мовила Лада.

— Якщо навпростець бігти через цей двір то скоріше потрапимо додому. Як твоя нога?

— Просто чудово, нас ледь не викрали, а цей охоронець, зламала підбори, добре що хоть подряпиною обійшлась, а все через те що ти дуже виклично себе поводиш.

— Так ти не сердься ми ж відірвались? Відірвались! Ти краще розкажи що то за охоронець?

— Та нічого розповідати, то все твій сайт знайомств, треба з нього терміново видалитись, досить з мене знайомств.

— Але все ж він допоміг.

— Та їм всім тільки одне потрібно. Все закінчили розмову, ми майже біля нашого під'їзду, треба обробити рану, хоч вона і невелика.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше