Розділ 3. Зустріч

— Що там шумить? Лада глянула на годинник, а там п’ята ранку.

— Дая ... Даян прокинься, я сама туди не піду .. ну вставай. — Висмикнувши з під її голови подушку.

— Що там трапилось? Ладусь… дай поспати… ми тільки годину тому повернулись з клубу, може в тебе в голові щось шумить?

— Дуже смішно, прислухайся раптом злодії?? А ми тут одні в квартирі

— Добре, добре встаю. Так, що в нас є?

— В сенсі що в нас є?

— Ну щоб чинити опір крадіям.

— Нічого немає, подушки, ковдра, дезодорант, косметичка, що кісточками для повік в них жбурляти?

— О, дезодорант. Давай скоріше зараз ми їм покажемо. В таких ситуаціях Даяна була більш зібрана чим її подруга.

Вона відчиняє двері, подруга з подушкою за нею слідом, звук лунає з ванної кімнати. Узявши себе в руки, вона відчинила двері й заглянувши в отвір оторопіла.

— Та що там ?Що там?

— Тут дезодорант не допоможе, швидко неси ганчірки, тазики, все та викликай аварійну службу в тебе в ванній трубу прорвало.

— Та ну тебе! З полегшенням видихнула Лада, але турбот не зменшилось.

Дзвінок у двері. Лада підскочила, тисячі думок пролетіли за секунду, раптом власниці квартири хтось зателефонував, вона ж її виселить розбиратись не буде хто винен, така вона людина, в неї всі винні хто знімає в неї житло. Даяні завжди вдавалось легко домовлятись, тим паче господарці вона імпонувала.

— Даяночка піди відчини двері, я тебе прошу раптом це вона, мені ж кінець. Куди я зараз піду?А гроші на ремонт, де візьму? Виселять мене по світу піду... Я ж знаю, ти можеш поговори з нею, втихомир.

— Добре, добре. Дзвони в аварійну, не гай часу, а то весь під'їзд затопимо.

В Даяни зачіска була високо підібрана у вигляді трохи розпатланого пучка. Не виспана, в коротких шортах та майці на половину мокрій від напору води, який вони намагались усунути власноруч, йде відчиняти двері.

— Та, — бурмочучи до себе, — в такому вигляді вона зараз точно мене послухає.

— Хто там? — не почувши відповіді, вона поспішила відчинити двері

— Сусід знизу.

— Несподівано для себе вона швидко зачиняє двері майже, перед його обличчям.

Перед нею стояв молодий, чорнявий, високий хлопець, спортивної статури,з глибокими блакитними очима. Вона не змогла підібрати слів, наче вони розгубились по закутках світу. Але в душі, вона відчула приємний лоскіт, а з іншого боку наче невеликий струм пройшовся по її тілу.

— Може ви мене впустите? Чи так і буду під дверима стояти?

— Вибачте, трохи розгубилась, — прийшовши до тями вона все ж таки відчиняє, — так Даянка зберись, це просто сусід.

— Я не представився, мене звати Матвій, онук Наталії Павлівни, котра живе поверхом нижче. Вода майже по стінах ллється між коридором і ванною замкнула проводка, на даний момент ми залишились без світла.

— Розумієш… тут така справа... можна ж на ти?

— Так, звісно.

— Ми тільки прокинулись від шуму, подруга викликала аварійну службу, самі не знаємо як це сталось.

— Бачу, поки ви не сильно справляєтесь, без чоловічої руки вам не обійтись, давайте допоможу, поки вони їдуть.

— Так, потрібно перекрити стояк у квартирі або в підвалі. Є ключ від підвалу?

— Має бути… власниця залишила багато їх, не знаю чи підійде, потрібно перевірити, — втрутилась подруга.

— Давайте, я зараз зійду вниз і спробую перекрити, а ви тим часом постійно вичерпуйте воду.

— Все, зроблено.

— Який ти швидкий, — промовила Лада.

— Поки не до розмов, — зауважив Матвій, — потрібно спорудити, щось схоже на хомут, є в квартирі : дріт, смужка тканини або гумове, те що має властивість розтягуватись, при цьому ущільнитись та не пропускати воду?

Дівчата розгублено подивилися одна на одну.

— О, є тканина, зараз біжу, несу.

— Так, тепер обв'яжемо поверх ущільнювача смужку тканини декількома шарами й зав'яжемо у вузол. Видно, що труби з моменту будівлі будинку не змінювали.

— У вас такі сильні та золоті руки, оцінюючим поглядом дивилась на нього Лада, нащо подруга її штурхнула по плечу.

— Як ми можемо віддячити вам за допомогу?

— Ну для початку можете зробити ремонт. Хоча ні, не потрібно я все сам, а то ще один поверх затопите.

— О, ось і служба приїхала.

Саме аварійна прибула, ламання усунули, після чого отримали акт, про те, що ні дівчата, ні сусід знизу не винні.

— Ну вже всі розібрались і я теж піду, бачу мене чекає сьогодні купа справ. Ще побачимось.

Зачинивши двері за Матвієм, Даяна дуже активно почала вести за нього бесіду.

— Які очі, Ладусь ти це бачила? В них можна по тисячі разів тонути та виринати знов і знов.

— Оооо подруга, ти що закохалась?

— Та ні, просто в нього дуже гарна зовнішність, ось і все. Що я не можу просто так сказати? — трохи зніяковівши почала відводити погляд в бік.

— Ти дивись, його сестра мені за нього розповідала, він ще той викрадач дівочих сердець. Не давно повернувся з армії три роки за контрактом відслужив, зараз приїхав бабусю навідати на декілька днів.

— А потім, що знов поїде?

— Ні, має влаштуватись на роботу та винайняти житло з сестрою.

— Звідки стільки інформації?

— Та ми разом з Ірмою, так звати його сестру, вранці на пробіжки ходимо до стадіону, але останнім часом, я це закинула…

— Добре, досить поки розмов, нічка була веселою, давай ще трохи поспимо.

Тільки Даяні вже зовсім не хотілось спати, щось всередині сколихнуло її, поки сама не розуміла що це. В той день коли Давид їй сказав ті зловісні слова, вона поклялась собі, що більше ні в кого не буде закохуватись.