Розділ 6. Все вирішить доля

Минуло 2 місяці...

Це був кінець осені. Перший сніг покрив землю, віщуючи більш холодні дні, але рідко залишається. Взимку все здається набагато світліше і тепліше, всупереч морозним візерункам за вікном. Він з'являється як ніби в казці за одну хвилину та іскриться під ногами віщуючи наближення Нового Року та передчуття радісного чарівництва, котре можна тільки собі уявити.

Матвій з того моменту наче зник, ні дзвінків, ні раптових зустрічей… Даяна встигла влаштуватись на роботу, а Лада ув'язалась в якусь незрозумілу компанію.

Декілька разів вона проходила повз його роботи, але так і не побачила його, засмутившись та зневірившись, перестала робити кроки назустріч сліпої долі… та ще і Ладка додала вогню, немов Ірма говорила, що він на даний момент з кимось зустрічається. Але у Даяниної подруги знову є на цей рахунок свій план.

Вона не могла знайти спокою, копаючись у собі: — невже я його зовсім не зачепила… Не вже це все… Ми так і залишимося добрими знайомими, а він знайде собі іншу, гарнішу за мене ... навіть і думати про це не хочеться ... У мене більше немає сил, щось доводити ... Я не можу змусити його полюбити себе і бути з собою, як би мені не хотілось ... дивне почуття безпорадності ... ненавиджу це ... — думки її перервав дзвінок:

— Алло, привіт Даянка, ти так і дома киснеш? Ти бачиш який на дворі снігопад? Збирайся хутчій, через 40 хвилин виїжджаємо на офіційне відкриття тюбінгового парку розваг під назвою «Dream Park»

— Це що таке? В таку погоду краще дома побути…

— Ніяких відмов, одягайся по тепліше чекаю на зупинці! — вона знала, що Матвій буде там, на днях вона списувалась з його другом, тому гаяти часу не було коли.

Вони дістались до місця сівши на маршрутне таксі №5А, далі пройшовшись від кінцевої зупинки вліво, в напрямку річки їм відкрився мальовничий гірський ландшафт. Таких як вони сьогодні у Шкурницях були сотні, у комбінезонах та джинсах, зі сніжколіпами та з «бубликами» (надувними камерами), що вони їх тягнули за собою по снігу. Всі прийшли на офіційне відкриття парку. Саму гірку облаштували в селі неподалік Південного Бугу. Довкола була купа веселощів, фут-зона, Санта Клаус зі снігуркою, які постійно танцювали і веселилися біля парку. Нижче, була розташована безкоштовна ковзанка просто неба, необхідно всього лише залишити заставу або документ і отримати ковзани. Він маленький, але великого ажіотажу немає, тому кататися відносно комфортно.

Скотившись з надувних санчат, дівчата пішли на каток взявши на прокат ковзани. Даяна, ще змалечку полюбляла їздити на ковзанах це була традиція її сім’ї. Але повертаючи в бік наче розгубила рівновагу від хвилювання, всередині закипіла кров, затремтіли коліна і вона спіткнувшись впала побачивши його.

— Привіт, — під'їхавши до неї Матвій допоміг їй підвестись, — шкода що я був від тебе так далеко, я б тебе залюбки спіймав ще раз, — промовивши він глянув на неї з легкою усмішкою.

— Дякую тобі, напевно це доля постійно падати, тільки цього разу просто на лід...

— Покажи свою руку, — в неї була невеличка подряпина, Матвій наполіг, щоб вони пішли з ними в заміський будинок Тимура, обробити руку, при падінні вона трохи пошкодила її.

І падав сніг, такий пухнастий тихо-тихо, що він заворожував чарівною красою все навкруги. Обробивши рану, деякі друзі розпалювали мангал та смажили шашлик, а інші повибігали на вулицю і як малі діти почали кидатися сніжками, дівчата активно взяли в цьому участь. Даяна жбурнула сніжкою Матвію за комір, поки він не бачив, але обернувшись він почав її наздоганяти і загравшись вони відійшли так далеко, що спіткнувшись по замерзлий замет Матвій кинув Даяну на сніг і сам несподівано падає на неї.

Враз, його руки обняли її обличчя, ніжно торкаючись щоки і палко поцілувавши він подивився в Даянині очі, а потім знову поцілував більш сильніше. Спочатку торкнувся губами її носика, а потім її червоних губ - це був поцілунок розтопивший лід.

Вистачило й одного погляду котрий розказав все те, про що інші можуть говорити годинами. Те що відбувається в них зараз неможливо пояснити… Це коли ти не розумієш, що відбувається, коли тобі просто класно з цією людиною. Ти не хочеш бачити нікого навколо. Хочеш разом проводити день і ніч, а потім і все життя… Той момент коли зароджується справжнє кохання.

- Матвіііій! Даянааа! - десь в далечі пролунали голоси друзів, — Все готово! Де ви є??

— Куди вони поділись, невже вони разом?! Все саме цікаве завжди пропускаю, — невдоволено пробурмотіла Лада, — вже декілька хвилин кличемо....

— Нас напевно зачекались, — промовивши Матвій допоміг підвестись і взявшись за руку поцілував її долоню.

Хлопці співали пісні, пили гарячі напої, а вони грілися біля каміна, обнімаючись, для них нібито більше нікого вже не існувало.

Даяна відійшла за добавкою глінтвейну, як враз до неї приєдналася Ірма, з недуже задоволеним обличчям і не в особливо тверезому вигляді:

— Навіщо він тобі, залиш його в спокої, я видалила твій номер з його телефону.

— Ірма ти чого?

— Він давно хотів тебе набрати, але я сказала, що у тебе вже є хлопець і ти з ним щаслива.

— Ну навіщо?

— Ти зрозумій, коли наші батьки загинули ми з ним були весь час разом і тут ти! Я не злюбила тебе з першої хвилини як побачила, тому що він так на тебе дивився, ніби крім тебе нікого не бачив більше! Тільки ти йому про це не говори інакше пошкодуєш, - домовивши, Ірма від випитого алкоголю одразу заснула за столом на кухні, Матвій переніс її в ліжко, і з Тимуром приготували кімнату для дівчат, оскільки місця були вже всі зайняті.
Вранці зайшовши в кімнату без стуку, він нахилився до Даяни ближче і тихо на вушко промовив :

— Прокидайся соня, злегка поцілувавши в ніс.

Вона була одна в кімнаті, так як її подруга пішла з самого ранку фотографувати світанок і робити тисячі фотокарток для своїх соцмереж. Розплющивши очі побачила, його зі свіжозвареною кавою та ніжними поцілунками. Вперше вона відчувала себе так добре і спокійно.

— Ммм….

— Я тобі каву зварив, тільки не знаю скільки додати цукру, тому поклав на свій смак

— Спасибі, — задоволено розплющивши очі, поцілувала його у щоку.

— Матвій…

— ммм, — відгукнувшись він пригубив трохи кави.

— Можливо зараз дурість спитаю, але ти тільки скажи правду. Пообіцяй!

— Обіцяю.

— Хто я для тебе?

— Тепер ти моя... — він вимовив з усе тією ж посмішкою і пробираючою ніжністю в очах, а вона розгубилася від несподіванки.

— Даяна, я серйозно, — притулившись устами до її пальців, вносячи повне замішання в її думки. Матвій перетягнув її до себе на коліна і посміхнувшись поцілував.

Вона полюбила його. Закохалась, як дівчисько і готова була у вир з головою, і до дна, не боячись нічого, повністю довіряючи йому своє життя.

— Матвій, мені так страшно, мені навіть здається ніби це сон.

— А ти не бійся і страшно не буде, моя дівчинко…

Здавалося, що ця казка може тривати вічно. Вони могли залишитись там подовше, якщо б Матвію не потрібно було йти на роботу… Але їй зовсім не хотілось їхати, він так її зачарував, що вона не хотіла з ним розлучатись...