6.1

Вранці вона прокинулась від прохолодного вітру з кватирки, зробивши собі кави Даяна підійшла до вікна, тримаючи в одній руці філіжанку іншою зачинила вікно. Серце дівчини все ще калатало в грудях від бентежного почуття. Споглядаючи, як кружляють у повільному танку сніжинки, вона все думала:

— Чи не поквапилась відповівши на його поцілунок? Наче все так, як вона хотіла, а це відбулось так швидко, що геть забула запитати в нього за іншу, не схотівши сполохати своє щастя повинна була вияснити декілька важливих запитань. Якби вона його відштовхнула, можливо кращого моменту так і не настало б... Ще й сестра…. Це був шок, навіть подумати не змогла, що вона приревнує свого рідного брата, це якось дивно для неї... Після приїзду він не телефонував декілька днів, може він злякався побачивши мене от таку не нафарбовану, спросоння… Хоча потім ми добре провели час… Може, ще одна жертва в його колекції? — Роздуми перервав дзвінок:

— Даянка привіт це Матвій, вибач що ось так зник ненадовго, у мене для тебе є сюрприз тому нічого сьогодні на вечір не плануй, домовились?

— Привіт, неочікувано, а що за сюрприз?

— На те він і сюрприз, що має бути поки в таємниці. Тільки єдине прохання надішли мені в повідомлення свою адресу і о 18.00 за тобою приїде машина, тому будь готова, чекатиму на тебе!

— Алло… — перервався дзвінок, - от такої, навіть не дочекався моєї згоди, самовпевнений, але нічого, він подзвонив, — посміхнувшись та зібравшись, Даяна побігла на роботу.

Це була тимчасова робота, Даяна була в пошуках свого «я», тому не бачила себе в майбутньому нянею, але любила маленьких дітей із задоволенням з ними могла посидіти, тим паче роботу запропонувала мамина знайома, яка їй добре платила.

Відпросившись раніше, Даяна взяла з собою накоплені гроші, які вона відкладала для особливої нагоди, якої ще на той момент не уявляла, але сьогодні це була вона. І відправилась в магазин за платтям.

— Час експериментів, потрібно показати себе не в шортиках і маєчці чи шлемі з жилетом, і хоч воно трохи за дорого коштує, але... — налаштовано промовляючи Даяна купує спокусливу червону сукню.

Це було перше побачення з ним, тому вона ретельно підготувалась одягнувши куплену червону сукню і виглядала в ній приголомшливо. Класичне плаття футляр з декольте, підкреслювало її ніжки і невеликий виріз виглядав дуже пікантно приковуючи до себе погляди, як раз те що потрібно було для сьогоднішнього вечора. Уклавши волосся хвилями та зробивши акцент на своїх устах нафарбувавши червоною помадою, Даяна одягнула пальто та спустилась вниз підійшовши до автомобіля.
— Доброго вечора, а де Матвій? Я напевно помилилась… — розгублено промовила дівчина, побачивши замість нього іншого чоловіка.

— Ні, все вірно. Я його колега по роботі, він просив щоб я вас відвіз до нього.

— А де він сам? Дивно… з ним все добре?

— Не хвилюйтесь, потім все самі побачите, я тільки виконую його прохання, тому прошу вас сісти.

— Так, — подумала дівчина — він вміє за інтригувати

По приїзду Матвій відчинивши дверцята подав Даяні руку, щоб допомогти вийти. Він виглядав, як кіноактор з розщібнутим пальтом, з якого виднівся чорний костюм і біла сорочка, а в правій руці тримаючи якусь світлу смужку.

— Привіт моя дівчинко ти чарівно виглядаєш. У нас з тобою все так раптово розпочалось, що не було навіть побачення, тому я вирішив взяти ініціативу в свої руки і декілька днів готував для тебе сюрприз, надіюсь тобі сподобається, ну ходімо.

— Тут серед лісу і якоїсь споруди, виглядаючи як дім побачення? Ти мене лякаєш…Матвій ти напевно жартуєш?

— Довірся мені, тобі сподобається… Тільки з твого дозволу зав’яжу тобі очі цьою білою стрічкою. Ти ж не проти?

— Хмм…. Трохи лячно, ну добре, довірюсь тобі

— Чудово, тоді тримайся за мою руку я тебе проведу.

— Для мене ще ніхто не готував сюрпризи серед лісу, в чому підступ? — емоційно промовляла дівчина йдучи з зав’язаними очима.

— Даянко, якщо хлопець схоче дівчині щось приємне зробити він зробить, не шукай підступу, це мене, якщо чесно трохи ображає. Ну все… Обережно переступай поріг і проходь, тільки зачекай хвилину я розв’яжу стрічку.

Знявши смужку, вона немов оніміла від побаченого — це був не будиночок, ні.. Невелика теплиця з великою кількістю різноманітних сортів троянд і все було пройняте їх ароматом. Такої кількості квітів і колірної гами вона не бачила ніколи: мініатюрні, штамбові, плетисті та чайно-гібридні рясніють усією можливою палітрою відтінків червоного, персикового, бордового, темно-пурпурового, кремового з вишневою окантовкою та малинового з біло-сріблястим відтінком кольору.

— Це чарівно, — сповнені очі щастя від того, що це відбувається саме з нею, — троянди поміж засніженої зими. Як казкове поле і ми вдвох, мені ще ніколи не дарували квітів хлопці, а тут ціла оранжерея. Ти вирішив за всі роки подарувати?

— Що правда ніколи?

— Ось просто так ні тільки на День Народження батьки та друзі…

— Я розглядав твою сторінку в соцмережах і розпитав подругу про твої інтереси.

— От Ладка, — а я їй скаржилась, що він не дзвонить, а вона від мене приховувала, що він цікавився…ну-ну, я ще з нею виясню це питання,- промовивши про себе.

Проходячи по доріжці при вогні лампад посеред теплиці вже стояв красиво накритий кований стіл з двома витонченими келихами для шампанського, свічками, фруктами та срібною вазою зі свіжозрізаними солодко пахучими червоними трояндами.

— Матвію, я в дикому захваті, тобі так вдячна за все це.

— Підійшовши ближче він допоміг присісти Даяні. Запаливши свічку та відкоркувавши шампанське, він дивився і милувався нею.

— Знаєш коли я перший раз тебе побачив ..

— Я страшенно тоді виглядала, — перебила його Даяна…

— Ні, ти була природною, без масок і зайвого пафосу... Саме тоді подумав, швидше за все саме з нею у мене може щось вийде і тому ми тут, я не хотів втрачати ні хвилини більше на пошуки когось ще..- і в зв'язку з цим хочу підняти цей келих з пропозицією, чи згодна ти бути моєю дівчиною?

— Але у тебе ж є дівчина?

— Ні з чого ти це взяла… і не було з того моменту, як прийшов з армії, але запрошував на каву і нічого доброго з цього не виходило, розумієш іскри не було…Матвій дивився з ніжністю у її очі та ще раз запитав, трохи схвильовано, — Так ти згодна ?

— Так, — з усмішкою вимовила вона

Невідводячи погляду Матвій простягнув свій келих назустріч Даяні, потім трохи пригубивши він підійшов до неї і обережно взяв її за підборіддя, піднявши голову і торкаючись ніжно губ поцілував.

— В мене для тебе ще є сюрприз

— Невже, ще один? Який?

— Щоб дізнатися один одного ближче, пропоную пограти у гру. В цій срібній скрині знаходяться фантики і ми по черзі будемо їх витягувати і виконувати завдання,які там написані, одразу кажу ідея не моя її придумала твоя подруга, вона говорила, що ти обожнюєш такі ігри, завдання я не бачив.

— Справді говорила,що обожнюю? Ну тоді давай зіграємо, тільки ти починай!

— Ну добре, так, тут написано : «Віддати келих дівчині та випити його, взявши її на руки»

Він підійшов і з легкістю її підняв, випивши келих шампанського,- це було по милому приємно.

— Тепер твоя черга.

— Тут пише: «Опиши свою мрію»,- ну це маленька мрія, яка так і не здійснилась. З самого дитинства я перейнялась любов’ю до коней. Я захоплювалася їх красою, величчю і грацією, мені вони здавалися надзвичайно розумними і благородними тваринами. З того часу я тільки і мріяла подружитися з неймовірними тваринами ближче і проїхатись верхи.

— Я думаю ми це виправимо, не хвилюйся мрія маленької дівчинки має бути здійснена. В мене тут пише: « По особливому поцілувати партнера».

— Давай ти просто закриєш очі і не будеш хвилюватись, мовив він і прибравши волосся з потилиці ніжно провів рукою по спині, лиш злегка торкаючись шкіри лагідно поцілував губами її шию.

— От так Ладка, о це фантики,-зніяковівши від такого поцілунку вона присіла за стіл. Не знаю,що буде далі, мені вже по приємному лячно, усміхнувшись вона зачитує: «Запросити на танок», але ж у нас немає музики…

— Ні є…Ходімо зі мною, тільки одягни пальто.

Підійшовши до автомобіля він вмикає на всю гучність «Така, як ти – Святослава Вакарчука». Пригорнувши її долоню до своїх грудей, ледь торкаючись рукою він обійняв її за талію і немов заворожені вони повільно кружляли в такт музиці, а з неба так тихо падав сніг і Даяна дивилась на нього не відводячи свого погляду в її очах іскрилось світло, а по шкірі пробігли мурашки від тієї краси, що він влаштував для неї сьогодні.

— Я так давно не відчував цих емоцій, ти обіймаєш людину і не хочеш щоб вона йшла, мені здається ти саме та яка мені потрібна, - прошепотів Матвій ще більш стискаючи в своїх обіймах.

Це був найромантичніший вечір в її житті й навіть більше.
...