7.1

Гуляючи по набережній вздовж Південного Бугу, на вулицях ще лежить сніг, морозними вечорами навіть в рукавицях буває важко зігріти руки. В такі моменти помічаєш красу того, що тебе оточує і цією красою хочеться поділитися з близькою людиною. На узбережжі часто можна побачити рибалок. місцевих котрі гуляють вздовж річки з собаками та закоханих, котрі прогулюються міцно обійнявшись.

— Не їдь Матвію, в мене зовсім погане передчуття, не хочу тебе відпускати... - чомусь не проходило тремтіння, звідкись із глибини підсвідомості просочувалася в душу тривога, яка заважала міркувати Даяні...

— Кохана, дівчинко моя... тих грошей, які я заробляю не вистачить, а весілля один лиш раз на все життя, хочу щоб ти ні в чому собі не відмовляла.

— Мені головне, щоб ти завжди поруч був, можна у вузькому колі без розкоші...

— Даяночко я на три місяці, тим паче не сам, а з друзями. А весною одружимось, ти якраз все підготуєш, я ж можу на тебе розраховувати? Ти поки поживеш у батьків, а потім винаймемо житло і заживемо, дивись все що не робиться на краще, ну ж бо підійди до мене я тебе поцілую.

— Ну добре, — підійшовши сумно глянувши йому в очі, він її поцілував, — о котрій завтра виїжджаєш?

— О восьмій ранку, ти ж мене проведеш? — з надією він подивився не неї.

— Так, хоча зовсім не хочеться тебе відпускати...

— Зараз 17.00 мушу бігти там ще деякі речі потрібно зібрати, тебе провести додому?

— Та ні, я ще прогуляюсь, може завітаю до Лади, давно з нею не бачилась.

— Добре, — пригорнувши до себе та поцілувавши, він пішов.

Тимчасом прогулюючись засніженим містом їй зателефонувала сама подруга:

— Даянко привіт! Я зараз біля нашої улюбленої кав'ярні, хочу тебе побачити, то ж підходь.

Кава - велика слабкість дівчат, тому вони довго підшукували собі ідеальне місце, щоб посидіти у теплі та затишку. Кав'ярня захована у дворику в стилі Прованс, саме приміщення велике та оформлено зі смаком. Приглушено жовті стіни з елементами цегляної кладки, оливкові штори та лавандові деталі. Доповнювали інтер'єр букетики сухої лаванди з живими кущиками в горщиках.

— Привіт Ладусь, мене мучить передчуття, що ось-ось станеться щось не добре...

— Даянка, це все перед весіллям, не хвилюйся я читала в журналі, що у всіх так буває.

— Заспокоїла...До речі ти ж будеш моєю дружкою?

— Ну звісно ж буду,- посміхнувшись та обнявши Даяну, вони почали фантазувати про весілля.

Почуття неземного блаженства після пропозиції коханої людини побратися та одружитися дуже швидко переростає в лякаюче питання: «Що далі?». Має бути велика робота, потрібно приділити їй достатньо часу, де кожна деталь повинна знаходитись на своєму місці.