Розділ 10. Столице, зустрічай!

Атмосфера Києва наповнена метушнею де час біжить швидко. Столиця так і манить своєю величчю всіх охочих підкорити її, але не всім вдається. Когось вона ламає, а комусь дарує виграшний білет у світ і якщо ти вже приїхав підкорювати її, то ти повинен зробити все, інакше вона тебе поглине.
На платформі дівчат вже зустрічала Олівія, дівчина з карими виразними очима і дивовижно привабливою усмішкою позначеною ямочками на щоках, але вона була маленького зросту та чорнявим волоссям до плечей, що її часто плутали з п'ятнадцятирічною і це її злило, тому що не серйозно сприймало оточення.
— Привіт Ладка, рада тебе бачити, але неочікувано ти подзвонила. Третя година ночі як-не-як, не знаю дівчата що у вас там сталось, надіюсь на подробиці по приїзду додому, краще зранку, якраз неділя та у мене вихідний, беріть валізи і ходімо до моєї ластівки.
— До речі, я так розумію ти Даяна? А то бачу Лада немов води набрала в рота, щоб представити свою подругу.
— Та ти мені й слова не даєш вимовити, яка ж ти балакуча, вже й забула про це, видно що ти в редакції працюєш.

— Та що там я веду колонку в місцевій газеті всього лиш, а ходила на десятки кастингів, щоб по телебаченню показували, у знаменитостей інтерв’ю брати, але через мій ріст, вони навіть не дослуховують, а кажуть що підлітків не беремо, навіть не читають моє резюме...
— Ну все ще попереду тобі тільки двадцять п’ять.
— Так Даянка знайомся, а то ми заговорились, це моя сестра по батькові, на три роки старша, батько їх покинув, коли мати була вагітна нею.
— Так… але мені пощастило більше ніж тобі Ладка, маму одразу взяв заміж її однокласник, він тільки починав свій бізнес, але маму любив зі школи, а до мене як до рідної відноситься до сих пір, ви думаєте звідки ця машина і квартира в центрі Києва?- вона з радістю показувала свою машину, на котрій вони дістались квартири.
— Ооо сестро бачу район престижний, так все акуратно і просторо, територія засаджена деревами та квітами.
— Ви ще не бачили фойє, — усміхаючись вона відчиняє двері, а там мраморна підлога з високими стелями у світлих тонах, наче потрапили у музей де багато зелені та картин.
— Я проживаю на третьому поверсі, ліфт поки не працює, тому пройдемось пішки.
— Дивно в такому будинку?
— Ну усюди є недоліки, нічого не зробиш, якщо турбуватись через кожну дрібницю то можна не помітити головного...Ну ось дістались, відчинивши двері дівчата побачили простору двокімнатну квартиру з панорамними вікнами, інтер'єр поєднував в собі вишуканий стиль та комфорт, поєднана кухня з вітальнею.
— Так модерн мій улюблений стиль, округлість і плавність ліній...
— Бачу тебе вітчим балує...
— Так.... Але цю квартиру він на мене переоформить і я тут буду жити тільки за одної умови...
— І яка ж?
— Вийти заміж за сина його партнера по бізнесу...
— І ти погодилась?
— Не зовсім.... Він запропонував мені місяць подумати та пожити тут, а потім сказати своє рішення. Але про це потім, вам потрібно перепочити з дороги, тому тимчасово себе почувайте як вдома, а там вирішимо…