По закутках своєї долі

Розділ 12. Весна- гарний початок для нового життя


 Вона відчувала його ніжні дотики, до її шиї, рук та поцілунки на своїх губах. На горизонті проявлялось сонечко і хвилина за хвилиною заповнювала кімнату ранковим світлом. Повільно крок за кроком наближалось до неї та вона примружилась від потрапленого на неї сонечка, прокидається і відкриває дивовижні бурштинові очі в цей перший весняний день і сонце відбиваючись в них надає їм магічний блиск.
Трохи оговтавшись він обіймає її та бажає тихенько на вушко:

— Доброго ранку кохана, — вона життєрадісно посміхнувшись і граційно потягнувшись відповідає тим же поцілував його в носик. Цей світ був створений для них. Дві абсолютно щасливі людини, злившись в єдиному поцілунку, ніжно обіймали один одного. Час сповільнив свій хід і згодом взагалі зупинився. Стрілки годинника завмерли, навколо запанувала тиша, в якій було чутно лише биття двох сердець.

В цю мить десь далеко пролунав знайомий звук, який зруйнував створений нею світ ту тендітну ілюзію. Він мимоволі послабив обійми подивившись їй в очі, сказав «прости мене ...- і розчинився в повітрі як ніби його й не було ...

Дзвінок був все голосніше і голосніше. відкривши очі вона прокинулась на дивані, там де і заснула. У вітальні були голоси дівчат, котрі доносились з кухні. Перший весняний ранок зіграв з нею в жарт, ... Сон розвіявся, а всередині залишилася лише порожнеча ...відчувши на щоках сльози що це все був сон, і що він до неї не приходив.

Розум благав тіло встати та зайнятися вже чим не будь корисним, тілу ж хотілося послати розум. Вона змусила себе потягнутися і встати. З дзеркала на неї дивилася дівчина, яка виглядала досить болісно, в загальному, все як завжди. Обличчя опухле від сліз і роздуми на тему сьогоднішнього дня.

— Даянка, ти вже прокинулась йди до нас! — гукали дівчата з кухні
Зробивши всім кави та канапок дівчата сіли активно розповідати про життя

— Олівія ти мене пробач я себе повела не добре стосовно твоєї гостиприємності, розбивши дзеркало… Як влаштуюсь на роботу одразу віддам гроші…

— Перестань, все нормально головне що ти ціла. Доречі як рука? І як ти?

— Дякую, краще… — вона звісно перебільшила, але не хотіла щоб її жаліли та оголити свої почуття вона не готова була.

— Пропоную сьогодні зробити вам екскурсію по Києву, перший день весни – гарний початок для нового життя, але спочатку поснідаймо.
— Згодна, не все ж в чотирьох стінах сидіти мигнула Лада подрузі.
— До речі, а як ви дізнались одне про одну? Що в тебе є сестра? — запитала Даяна у дівчат, Олівія зробила ще одну канапку та присівши за стіл і почала розповідати:

— Коли мені виповнилось вісімнадцять, у мене з вітчимом виникла суперечка і він ненавмисно сказав видно що тут не мої гени, в мене тоді був складний період, я все дізналась та вирішила знайти справжнього батька, а натомість знайшла сестру і згодом дізналась що її тато теж покинув, але ж все-таки він її виховував був з нею, не втік як від моєї. Я завжди хотіла молодшу сестричку, правда Лада розвинута не по роках, дуже бойовою видалась та відхрещувалась від мене цілу неділю мовляв що нікого їй не потрібно, але все ж таки вона здалась,- посміхнувшись подивилась на Ладу
— Ось і ми поговорили, було море сліз і від радості що є сестра і печалю, що так, з того часу ми спілкуємось. Вона ж моя молодша сестра хоть і бідова, але сестра. Звісно є брат молодший, але я його практично не бачу його відправили навчатись закордон.
— О це та історія…

— Так… але мене інше цікавить що ти такого зробила Ладусь що тобі не можна повернутись?
— Ну не зовсім, можна, але коли все стихне…
— Я не забула тих образ котрі вони мені влаштовували Аня і Боря діти моєї тітки Галі, що ця сім'я мені причинила, тому вирішила помститись... Боря працював у магазині, через те, що вони часто мені підкидали речі в магазинах і я стояла кімнаті охорони та червоніла від сорому й образи, тітка відкуплялась від них, а потім мені не давала кишенькові гроші які батьки давали на екскурсії, спираючись на те що не заслужила, що й так не культурна то і не потрібно ходити в театри з однокласниками бо і там щось вкраду. Так ось мене на його роботі ніхто не знає, я йому підкинула свою підвіску, там де не було камер, потім підняла галас, всіх обшукали і вона виявилась у нього, я сказала що поліцію не буду викликати при одній умові якщо крадія звільнять... і його звільнили, — знервовано посміхнулась вона...
— А з Анею?
— Ось тут я прорахувалась, вона зв'язалась з поганим хлопцем, який був авторитетом серед тих поганців... А я чула від тітки Галі, що вона з адвокатом зустрічається, вона брехала їй як виявилось... — стиснувши знервовано губи, вона продовжила,- взяла в Ані телефон поки вона не бачила, написала від її імені, щоб він прийшов в клуб, я його бачила по фото, тому легко впізнала і як він прийшов попросила у нього телефон, під приводом що мені потрібно зателефонувати, а сама Ані пишу щоб терміново приїжджала в клуб, її хлопець до речі мене не бачив ніколи, це було і на руку. По приїзду Ані я на її очах поцілувала її коханого, він не очікував цього, вона накинулась на нього дала ляпаса і вибігла, а я швидко вийшла через чорний хід щоб не перетинатися з нею, а там мене вже чекали його хлопці і він підійшов, все зрозумів і пригрозив сказав або я їх помирю, або... чекай біди... Тут я не розраховувала, але знала точно, що краще я поїду, чим буду їх мирити, мені принижень вистачило ще тоді...
— Ну ти сестро і божевільна... — посміхнувшись Олівія плескає її по спині.
— Ну не до кінця я пробачила їхні образи, те що я зробила був тільки початок плану, в порівняні з тим що я пережила...
— Тобто це ще не все, ти хочеш продовжити?
— Поки з цим почекаю... Доречі Олівія, чому ти не погодишся на те щоб спокусити того хлопця?
— На це є своя причина і її я хочу вам сьогодні показати, тому збирайтеся і виходимо...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше