По закутках своєї долі

Розділ 13.Сповіщення


Вже понеділок... весняні промінчики сонця пробиваються крізь віконце на обличчя Даяни...
Ранки були найважчими для неї тому що, новий день дає ясність що вже не буде так як могло бути, смачні сніданки коханому, теплі поцілунки...та спокійне сімейне життя яке вона собі уявляла.
Ех…в дитинстві все було набагато простіше, мати приготувала щось смачненьке, сирники з чаєм і безтурботне життя... А зараз доросла сувора реальність…
— Так добре, — підіймаючись та подивившись на годинник в телефоні, котрий вказував на майже восьму ранку, зібрала волосся у хвіст та зав'язала резинкою, це була улюблена її зачіска ну ще пучок, але вона його вже не робить, тому що одразу як подивиться в дзеркало згадає перше знайомство з Матвієм. Даяна майже всього позбулась що нагадувало про нього, але спогади не викинеш….
Є ще червоне плаття, але воно було вихідне й одне в неї котре так дорого коштувало, Даяна взяла його на особливий випадок, але розуміє що це не скоро буде оскільки рани ще не загоїлись…

— О Даюся прокинулась, коли ти зі мною будеш ходити на пробіжки, а то я ще о шостій як встала так і побігла, правда загубилась і телефон не взяла, благо що це елітний район і такий будинок тут один, у таксиста запитала як пройти. Вони такі що все знають і гарній дівчині завжди підкажуть,- посміхнувшись вона побігла в душ.
— Ой як я заздрю її оптимізму, це взагалі погано, бурмотіла вона про себе, переживши стільки страждань й ходити на побачення як ні в чому не бувало, це талан та дорого обходиться, головне щоб вона не загубилась в собі, а то так за грою можна втратити власне обличчя…- важко зітхнувши вона подивилась в бік ванної кімнати де була її подруга. Вони з Олівією наче сестри, а такі різні.
— Я вже тут. — вийшовши з душу обернувшись одним рушником вона заглядала в холодильник та в каструльки на столі... — О так…
— Ну тут потрібно піти в магазин сьогодні, Олівія ж на роботі, можу тобі запропонувати вівсянку якраз зварила з ароматною кавою.Згодна, …хоча в тебе вибору немає, — посміхнувшись дивиться на Ладу
— Так, от якраз поснідаємо я зроблю декілька дзвінків і підемо в магазин.
— Головне щоб не загубились, як ти сьогодні, — подивилась іронічно на неї.

Поснідавши дівчата були всі у своїх справах, Лада дізналась назву ресторану Влада і з'ясовувала чи є там вакансії на роботу і чи часто заїжджає власник туди. перший пункт плану був влаштуватись на роботу в ресторан.

Даяна теж не гаяла часу, а рішуче налаштувала себе, раз змінила місто, значить і життя по новому має бути. Пошукавши в соцмережах вакансії зв’язані з її освітою соціології, виявила що їх не так і багато, обдзвонивши десять номерів тільки троє попросили щоб вона скинула резюме і якщо вона підійде то вони з нею зв’яжуться.
Навчавшись в університеті вона проходила практику в Обласному центрі соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді, і тому подала на вакансію головного спеціаліста відділу з питань соціального захисту прав дітей, а дві інші вакансії були для неї не зовсім зрозумілі, маркетолога-аналітика та кол-центр соціологічна підтримка по телефону, — не густо, але туди теж відіслала.
Їй подобалось допомагати людям та підтримувати правда зараз вона потребувала більшу підтримку, але щоб відволіктись від своїх проблем вона вміла концентрувалась і розв'язувати проблеми інших, собі завжди важко було допомогти… На практиці їй попалась сім'я де четверо діток та в них згорів будинок коли вони пасли худобу, сусіди в цей час спалювали листя в кінці городу і полум'я перекинулось на їхню хату. Вона тоді не розгубилась, а навпаки проявила себе організувавши збір коштів в соціальних мережах паралельно влаштувала ярмарок майстринь в приміщені, котрі продавали свої роботи, а отримані кошти з продажу пішли на відновлення будинку, дуже багато людей відізвалось і виявилось багато небайдужих людей, котрі зносили одяг та побутові речі. Це дуже окриляє і дає надію що ще є добрі люди у цьому світі, головне не втрачати віру.

— Ну добре, з роботою поки не ясно, якщо не вийде за спеціальністю тоді в інше місце влаштуюсь, тут тільки очікувати потрібно,- дзвінок перебив її роздуми, то телефонувала матуся.
— Привіт мамо, я якраз сьогодні хотіла зателефонувати, в тебе як чуйка.
— Доню як ти? Може ти повернешся додому? Ми за тебе хвилюємось не дзвониш... — вона з мамою як кращі подруги котрі про все розповідали одна одній, особливо вони обожнювали готувати шедеври домашньої кулінарії, тому вона так смачно. А особливо тепло їй ставало на душі від відвертих розмов з мамою.
— Мамуль все добре не хвилюйся як облаштуюсь ви до мене приїдете, потрібно й особисте життя влаштовувати, тим паче Лада та Олівія поруч я тут не одна... Я трохи спішу люблю тебе і цілую татові привіт передавай,- мати хотіла ще щось запитати та вона поклала слухавку, це була швидка розмова вона не хотіла їх хвилювати й знову згадувати про те що трапилось, їй ще боліло….

Вона поклала телефон на стіл, а сама вийшла на хвилинку до дзеркала нафарбуватись, аж раптом звук повідомлення.
— Дая тобі щось прийшло, краєм ока подивилась подруга. І пішла одягатись в іншу кімнату.

Невже відповідь на вакансію так швидко, зрадівши вона підбігла до телефону і розблокувавши бачить повідомлення:
«Вікторія підписалась на Ваші оновлення»
— В сенсі, що за Вікторія? — і тільки но вона заходить на її сторінку в соцмережі як бачить десятки різних фотографій з Матвієм і які вони щасливі, а угорі підпис: «в очікуванні нашого чуда»...
В неї немов в очах потемніло і вона втрачає контроль над собою в істериці жбурнувши телефон об стіну, щоб не бачити цих фото і ледь не зачіплює Ладу, — вона ще й знущається...- її трусило всю від ненависті до тої дівчини й до нього, що вона впала колінами на підлогу та затуливши руками обличчя вже не змогла контролювати потік сліз який взяв вверх над нею… щось в середині немов душило її, подруга в цей час підбігла до неї в паніці що трапилось та намагалась заспокоїти давши попити води з заспокійливим.
Після тої ситуації Лада не могла залишити її саму, в телефоні тільки екран трохи побився, але працював, поки в сервіс не заносили. Вони скупились продуктами в магазині та купили червоного вина.
Не дочекавшись Олівії вдвох продегустували та Даяна швидко заснула… подруга знала що вино на неї діє як снодійне.
— О привіт Ладусь, а що це ви без мене святкуєте? — здивовано вона подивилась на два келихи випитого вина.
— Ти не ображаєшся? Та ні я ж затрималась, ще з Артемом зустрілась ви б краще погуляли ввечері такий гарний повний місяць, чисте небо і ясні думки... краса замріяно подивившись у віно кухні.
— Пам'ятаю як в таборі з Даяною ми засинали під повний місяць то вона розмовляла у ві сні.
— О то тебе чекає весела нічка?виявляється серед нас є сновида?
— Та ні добре що вона заснула, розмови ті переросла, а ось сьогоднішнє…
— А що трапилось? — здивовано подивившись на сестру вона присіла ближче.
— Уявляєш та причепа котра приїхала з її колишнім кинула заявку в друзі їй і відкрила свою сторінку щоб та бачила їхні сумісні фото…- в мене просто злості не вистачає, якби вона не була вагітною я б їй таке влаштувала за Даяну…. Це єдине що стримує щоб не надерти їй дупу...
— Бачу вона стерво ще те… Не пощастило Даянці… Мало того що чоловіка звабила так ще й знущається…
— Неясно що вона ще може утнути… Потрібно в Ірми розпитати та дізнатись, якщо вона не заспокоїться я поговорю з Матвієм нехай угомонить свою благовірну,- промовивши сердито, Лада важко зітхнула...

До речі що ти вирішила, а то ми й так вранці не бачились? Ти згодна?
— Так я згодна я не хочу вибирати…
— Я так і думала, тому в понеділок іду на співбесіду, в ресторан «ЛяАжур», — дивна назва, але туди потрібен адміністратор, співбесіду буде проводити сам директор твій так званий "наречений".
— Надіюсь твій план спрацює…
— Це тільки початок сестро, — обійнявши вона налаштовувала Олівію на краще, але потрібні звабливі речі, тому йдемо в суботу за обновками й наводити красу.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше