22.3

Ось і все останній день в такому чудовому місці… гірські річки, величезні ліси, широченні полонини та кришталево чисті озера... Вона однозначно буде сумувати за цим… Далі сірі будні… Так думала дівчина цей хлопець вмів скрасити будні дні, хто б мін подумати що він такий вигадник.

Трохи відійшовши від вчорашньої гри, вони зібралися внизу готелю, щоб вирішити як провести сьогоднішній залишок дня.
— Ну що пішли на квадроциклах покатаємося, — запропонували Вова з Вірою, — ще трохи адреналіну нам би не завадило перед від'їздом.
— Я напевно утримаюсь, — говорила Даяна, — я не вмію, а там же різні ділянки дороги ...
— Нічого страшного, я з тобою і тобі допоможу, — підбадьоривши трохи Даяну вони пішли на квадроцикли. Доїхавши до місця їм провели інструктаж. Квадроцикли були двомісні, Даяна села ззаду Єгора, Вова з Вірою, а Люба з одним з інструкторів.
Вони виїхали на мале високогір'я проїжджали через спуски та підйоми, ліс, заїхавши до джерела.

Один з інструкторів був місцевим йому дуже сподобалася весела Любка, яка цілу дорогу весь час говорила і сміялась, та через шум мотора він не все чув, але заряд позитиву відчув і запросив їх до себе на вечір посидіти біля багаття та пригостити різною традиційною смакотою.

Зарядившись величезною дозою адреналіну, вони відправились вечері в гості
Це була маленька затишна хатина з казковими вечірнім видом біля берега річки невимовне задоволення, коли ти ковтаєш прохолодне повітря на самій вершині, оповитою густим туманом.

Вони розвели багаття біля берега Іван, так звали інструктора зварив в казанку традиційний Бограч, справжній бограч-гуляш, зварений на відкритому вогнищі в спеціальному казанку. З м’яким присмаком диму та пікантним відтінком мадярської паприки кинувши в казанок невеличку гілку ялівцю. Та пригостивши всіх червоним вином - напій, котрий прискорює процес розщеплення жирів.

З давніх-давен Карпати вважали місцем скупчення особливої енергетики, що забезпечує заряд бадьорості, наділяє мудрістю та дарує довголіття, - говорив Іван, ви знаєте з нашими українськими Карпатами пов’язано дуже багато легенд, містичних оповідань, від яких «стигне у жилах» кров?! Хочете послухати декілька, - подивився він на всіх, а особливо на Любку, яка ще більше зацікавилась та ввімкнула диктофон на телефоні, щоб не забути.

— Значить слухайте та уявляєте Чорногорський хребет оповитий містикою. Гуцули вважають гору місцем зосередження як темних, так і світлих, сакральних сил. Одним із загадкових озер Чорногори є Несамовите. Воно льодовикового походження. Розташовано на схилі гори Гургул. Коли температура повітря опускається нижче нуля, озеро не замерзає, а в спеку воно не прогрівається. Місцевість, де розташоване озеро Несамовите, є містичною. За народними переказами, саме тут народжується град. Причиною явища стають душі грішників, які спочивають в його водах. Згідно з легендою, в озері знайшли свій останній притулок самогубці та вбивці...

— Жах, від такого просто мурашки по шкірі, — промовила Віра притулившись ближче до Вови.

— А ще якась тільки менш жахаюча? — спитали в Івана

— Є та, ну ви послухайте там і вирішите. Колись дівчина Говерла та хлопець Прут покохали одне одного чистою, світлою любов’ю. Але суворий батько дівчини був категорично проти їх шлюбу та перетворив власну доньку на високу-високу гору, щоб хлопець ніколи не зміг її дістатися. Після невдалих пошуків у відчаї Прут сів під горою та заплакав, розлившись норовливими водами гірської річки.

— Так кохання жорстоке, — вимовила Даяна тихенько зітхнувши... та доповнивши, — а мавки, лісничі водяться?

— Так, є образ повітрулі, прекрасної дівчини - духу вільних вітрів Карпат. Вона мешкає, звичайно ж, на полонинах і допомагає пастухам овець, які не відмовляють їй у коханні, але як будь-яка красуня, може розлютиться, хоча її асоціюється з добрим духом.
— Оце так, — захопливим тоном промовив Вова, а де саме вони ходять, з зацікавленістю запитав він, та Віра вмить його до тями привела ляснувши по плечу.

Ще багато лунало розповідей, та Даяна відійшла ближче до берега річки трішки насолодитись тишею.

Думки заполонили її розум розмірковуючи про Єгора і події які відбувались... Хто б міг подумати що такий грубіян спочатку і такий романтик...
Їй було в перший раз за стільки часу добре з ним, але як з другом з ким можна поговорити відверто, котрий не осудить і не потрібно підбирати слів і одягу, він же її вже майже різною бачив, але в неї була теплота до нього без іскри яку вона відчувала одразу до Матвія.

Вона все ще живе згадуючи ту осінь… Раніше робила кроки на зустріч хлопцеві, щось її спонукало... Ось так живеш тобі весело з людиною та ти розумієш щось не те… Єгор думав що Даяна зовсім не догадувалась про його наміри, але вона поки не могла йому віддячити тим же бажанням. Так, думала вона, не так легко відпустити минуле, а може й краще щоб тебе кохали... — її думки перервав Єгор підійшовши до берега річки де вона стояла в самотності.
— Чому така сумна й одна? Я вже думав що тебе лісничий вкрав, — з усмішкою він дивився їй в очі, продовживши, — в тебе все добре? Знаєш від коли я тебе знаю ти наче відкрита, але наполовину… Ти надто серйозно ставишся до життя.
— В сенсі? — здивовано глянула вона на нього
— Ти десь там в минулому, я правий? – не почувши відповіді він продовжив, - вмій насолоджуватись митями, і відпускати те що як тягар повисло на плечах, скинь це. Навіщо воно тобі?! Що воно тобі дасть, ти як несеш торбину на плечах зі злістю, біллю, печаллю, а для чого?! Тобі від цього легше буде? Ні … Моя тобі порада не звикай носити це і не бійся розпочати нове, розпрощавшись зі старим, повір так як було вже не буде…
Слова тут були зайві вона посміхнулась йому в відповідь і тихенько прошепотіла, Ось і все останній день в такому чудовому місці… гірські річки, величезні ліси, широченні полонини та кришталево чисті озера... Вона однозначно буде сумувати за цим… Далі сірі будні… Так думала дівчина цей хлопець вмів скрасити будні дні, хто б мін подумати що він такий вигадник.

Трохи відійшовши від вчорашньої гри, вони зібралися внизу готелю, щоб вирішити як провести сьогоднішній залишок дня.
— Ну що пішли на квадроциклах покатаємося, — запропонували Вова з Вірою, — ще трохи адреналіну нам би не завадило перед від'їздом.
— Я напевно утримаюсь, — говорила Даяна, — я не вмію, а там же різні ділянки дороги ...
— Нічого страшного, я з тобою і тобі допоможу, — підбадьоривши трохи Даяну вони пішли на квадроцикли. Доїхавши до місця їм провели інструктаж. Квадроцикли були двомісні, Даяна села ззаду Єгора, Вова з Вірою, а Люба з одним з інструкторів.
Вони виїхали на мале високогір'я проїжджали через спуски та підйоми, ліс, заїхавши до джерела.

Один з інструкторів був місцевим йому дуже сподобалася весела Любка, яка цілу дорогу весь час говорила і сміялась, та через шум мотора він не все чув, але заряд позитиву відчув і запросив їх до себе на вечір посидіти біля багаття та пригостити різною традиційною смакотою.

Зарядившись величезною дозою адреналіну, вони відправились вечері в гості
Це була маленька затишна хатина з казковими вечірнім видом біля берега річки невимовне задоволення, коли ти ковтаєш прохолодне повітря на самій вершині, оповитою густим туманом.

Вони розвели багаття біля берега Іван, так звали інструктора зварив в казанку традиційний Бограч, справжній бограч-гуляш, зварений на відкритому вогнищі в спеціальному казанку. З м’яким присмаком диму та пікантним відтінком мадярської паприки кинувши в казанок невеличку гілку ялівцю. Та пригостивши всіх червоним вином - напій, котрий прискорює процес розщеплення жирів.

З давніх-давен Карпати вважали місцем скупчення особливої енергетики, що забезпечує заряд бадьорості, наділяє мудрістю та дарує довголіття, - говорив Іван, ви знаєте з нашими українськими Карпатами пов’язано дуже багато легенд, містичних оповідань, від яких «стигне у жилах» кров?! Хочете послухати декілька, - подивився він на всіх, а особливо на Любку, яка ще більше зацікавилась та ввімкнула диктофон на телефоні, щоб не забути.

— Значить слухайте та уявляєте Чорногорський хребет оповитий містикою. Гуцули вважають гору місцем зосередження як темних, так і світлих, сакральних сил. Одним із загадкових озер Чорногори є Несамовите. Воно льодовикового походження. Розташовано на схилі гори Гургул. Коли температура повітря опускається нижче нуля, озеро не замерзає, а в спеку воно не прогрівається. Місцевість, де розташоване озеро Несамовите, є містичною. За народними переказами, саме тут народжується град. Причиною явища стають душі грішників, які спочивають в його водах. Згідно з легендою, в озері знайшли свій останній притулок самогубці та вбивці...

— Жах, від такого просто мурашки по шкірі, — промовила Віра притулившись ближче до Вови.

— А ще якась тільки менш жахаюча? — спитали в Івана

— Є та, ну ви послухайте там і вирішите. Колись дівчина Говерла та хлопець Прут покохали одне одного чистою, світлою любов’ю. Але суворий батько дівчини був категорично проти їх шлюбу та перетворив власну доньку на високу-високу гору, щоб хлопець ніколи не зміг її дістатися. Після невдалих пошуків у відчаї Прут сів під горою та заплакав, розлившись норовливими водами гірської річки.

— Так кохання жорстоке, — вимовила Даяна тихенько зітхнувши... та доповнивши, — а мавки, лісничі водяться?

— Так, є образ повітрулі, прекрасної дівчини - духу вільних вітрів Карпат. Вона мешкає, звичайно ж, на полонинах і допомагає пастухам овець, які не відмовляють їй у коханні, але як будь-яка красуня, може розлютиться, хоча її асоціюється з добрим духом.
— Оце так, — захопливим тоном промовив Вова, а де саме вони ходять, з зацікавленістю запитав він, та Віра вмить його до тями привела ляснувши по плечу.

Ще багато лунало розповідей, та Даяна відійшла ближче до берега річки трішки насолодитись тишею.

Думки заполонили її розум розмірковуючи про Єгора і події які відбувались... Хто б міг подумати що такий грубіян спочатку і такий романтик...
Їй було в перший раз за стільки часу добре з ним, але як з другом з ким можна поговорити відверто, котрий не осудить і не потрібно підбирати слів і одягу, він же її вже майже різною бачив, але в неї була теплота до нього без іскри яку вона відчувала одразу до Матвія.

Вона все ще живе згадуючи ту осінь… Раніше робила кроки на зустріч хлопцеві, щось її спонукало... Ось так живеш тобі весело з людиною та ти розумієш щось не те… Єгор думав що Даяна зовсім не догадувалась про його наміри, але вона поки не могла йому віддячити тим же бажанням. Так, думала вона, не так легко відпустити минуле, а може й краще щоб тебе кохали... — її думки перервав Єгор підійшовши до берега річки де вона стояла в самотності.
— Чому така сумна й одна? Я вже думав що тебе лісничий вкрав, — з усмішкою він дивився їй в очі, продовживши, — в тебе все добре? Знаєш від коли я тебе знаю ти наче відкрита, але наполовину… Ти надто серйозно ставишся до життя.
— В сенсі? — здивовано глянула вона на нього
— Ти десь там в минулому, я правий? – не почувши відповіді він продовжив, - вмій насолоджуватись митями, і відпускати те що як тягар повисло на плечах, скинь це. Навіщо воно тобі?! Що воно тобі дасть, ти як несеш торбину на плечах зі злістю, біллю, печаллю, а для чого?! Тобі від цього легше буде? Ні … Моя тобі порада не звикай носити це і не бійся розпочати нове, розпрощавшись зі старим, повір так як було вже не буде…
Слова тут були зайві вона посміхнулась йому в відповідь і тихенько прошепотіла, — дякую


.