Розділ 24

Олівія знервовано бігала всю ніч у ванну кімнату гупавши дверима, не дававши дівчатам спати, а вранці прокинулась раніше за всіх і гриміла в кухні посудом.
Не виспані дівчата прокинулись від її гуркотіння у свій вихідний день. Прийшовши на кухню де сиділа вона дивлячись в вікно пила знервовано воду, що вони примітили як в неї трусилась склянка в руці.
— Що трапилось? – здивовано запитали дівчата…
— Ось вже на початку червня в мене весілля, а ніхто не скасовує… Я не знаю, що робити, Лада він вже не закохається в тебе розумієш?! Це кінець…Важко зітхнувши вона кладе склянку на стіл та нахиляє голову обхопивши двома руками.
— Олівія все під контролем, — заспокоювала її сестра вона не хотіла говорити їй що після того як вона його відштовхнула вони розмовляли виключно по роботі, і те що він уникав її просивши щоб Настя передавала всі його доручення, це просто злило Ладу, він знущався з неї. А останні дні зовсім знахабнів показово обіймав Настю за талію коли бачив Ладу в залі й садив до себе в машину, відчиняючи двері їй та дивившись викличним поглядом на Ладу, немов бачиш від кого ти відмовилась, — негідник ще знущався, добре що вона не попалася в його павутиння в ту ніч, так би була чергова, думала вона, Але від цього сестрі не стало б легше.

— Дівчата, вибачте та я відійду ненадовго мені Єгор написав, щоб я спустилась та віддала йому куртку.
— Знову ви розбіглися, — засмутилась Олівія, у всіх життя, а в мене…
— Зачекай я ще тут, чого ти?- тут її перериває телефонний дзвінок.
— Лада ти мені потрібна сьогодні приїжджай терміново розповім при зустрічі в ресторані. В нас буде насичений день тому, будь ласка, одягнись не по домашньому, і поклав слухавку.
— Він що знущається, думає я побіжу у свій вихідний, здивувалась вона, та ще й не в домашньому… Наче він бачив яка я в домашньому обурилась Лада, нікуди не поїду… Знервовано пхнувши пустий стільчик ногою.
— Сестро ти що? Може побачення ти краще поїдь… Може це шанс, Ладуся ти мій останній шанс, відбий його в мене, може його кохання переможе його жадібність… Ним же керують гроші, він нічого не втрачає… Я втрачу більше розумієш?! – поклавши свої руки на її вона благала щоб та поїхала. Ти мені сама дала повірити в те що можна щось змінити інакше я постану перед вибором…

— Добре, зараз піду одягатись як бос просить, зараз я відкрию все що можна. Сестро, я одягну твою червону трикотажну сукню з відкритими плечима та чокером нафарбувавши губи червоною помадою, — ти ж не проти? виглядаючи із за дверей вона її кликнула.

— Ладуся все у твоєму, розпорядженні.

— Ну що Владе, — подивившись на себе в дзеркало, вона продовжила, — в хід йде важка артилерія тобі не втриматись!