24.1

Вона б не змогла підвести сестру не в цьому житті. Тому вона налаштована дуже серйозно боротися до кінця!
Олівія була її єдиною сестрою, котра їй була так потрібна, коли не вистачало грошей вона пересилала, як збігала від тітки до неї вона її прихистила в себе, завжди звичайно повчала життя, але була рідна хоч і по батькові, вона могла на одній руці перерахувати своїх самих близьких. І тому дорожила ними та була небайдужа до їхньої долі.

— Владислав Борисович ви де? — Зайшовши до ресторану вона зазирнула в кабінет та його не побачила.
До неї підійшов Боря, з дуже стурбованим обличчям,
— Що трапилося? Ти якийсь не такий як завжди ...
— Ну якщо чесно, я хочу запросити вас, — навіщо так офіційно, завжди на ти, а тут на ви, здивувалася вона.
— Так треба, подивившись в очі він продовжив, ви мені давно подобаєтесь і я б хотів вас ... він не встиг договорити, тому що вона неуважно його слухала і хотіла набрати керівника, але в цей момент їх перериває гучний сміх на весь ресторан, це була Настя ... Вона виходить перша зі складу задоволена летить як хмільний метелик, — дивне порівняння, але для неї підходило подумала дівчина і тут відразу за нею йде бос, вона вже не чула що говорив Боря, Лада була шокована, таким його діям примітивши не застібнуту блискавку на штанах. Він стрімко впав в її очах, якщо раніше вона і могла сумніватися в якихось чутках то зараз вона була просто впевнена, що його треба провчити.

Підійшовши до неї він був розгублений оскільки не очікував що вона так швидко приїде. Лада не подала вигляду що це її зачепило поправивши волосся вона не втрималась і промовила.
— Владислав Борисович, я звісно все розумію, але на мою думку не тільки я маю бути не по домашньому одягнута та опустила очі на його блискавку.
Він трохи зніяковів та відійшов.

Тимчасом до неї підійшла Настя, приємно здивована що вона в такий момент їх побачила,
— Доброго дня, а чому це ви у свій вихідний тут у нас, у вас що особистого життя немає, -з насмішкою подивившись на неї та пальцем провела по кутку губ, щоб вона примітила що від його поцілунків поплила її помада…. От стерво подумала дівчина, не довго думаючи відповіла їй вслід:

— Я б на вашому місці ваше особисте, Анастасія так не акцентувала, краще б приділили увагу своєму зовнішньому вигляду та помаді на ваших зубах, — плюс один в рахунок Лади, подумала дівчина, не на ту язик точиш. Повернувшись Влад був більш зібраний і серйозний.
— Ну добре, досить жартів Ладо, — насупивши брови він дивився не на неї, а чомусь в підлогу,

— Олександрівна, — виправляє вона його впевнено та гордо піднявши голову, - Лада Олександрівна я, Владислав Борисович, — вона подивилась на нього викличним поглядом при піднявши куточок губ.
— Лада Олександрівна, не перебивайте свого керівника, — з вашого дозволу продовжу, — тепер він дивився їй в очі. — Я відчиняю новий ресторан на околиці міста, ви себе показали гарним працівником і мені потрібна людина яка все там проконтролює впритул до підбору персоналу. У вас освіта дозволяє розбиратись в людях, тому мій вибір пав на вас і ще одне, я хочу вас підвищити та надалі ви там можете залишитись директором. Тому не будемо гаяти час і одразу їдемо туди.
— Вона була шокована тим що він її відправляє в інший ресторан як непотрібну іграшку котра відмовила, — стримуючи злість вона не показала виду що обурена. Сховати трохи далі думала вона, а сам веселитись буде з Настею, ні у тебе не вийде…Відповівши тільки
— Я вдячна вам за вашу віру в мене, звісно їдьмо,
Це був гостинно-ресторанний комплекс біля лісу, вишуканий та казковий, не схожий на типові ресторани в місті, це напевно для гучних весіль думала вона.

Це місце в яке завжди хочеться повернутися! Альтанки на річці, території продумана до дрібниць, і справді, як ніби казка.
— Ну що скажеш? запитав Влад по приїзду в ресторан їх було тільки двоє
— Якщо чесно ви спочатку сказали що це ресторан тільки, — здивувалась дівчина
— Ну знаєш сенсу це не міняє він має відчинитись, вже всі роботи майже зроблені, залишились дрібниці. Поки готель не працює, звісно ж персоналу немає і потрібно владнати проблему з водою, тому тут поруч є готель і я забронював тобі номер на тиждень, вибач що не попередив це буде твоє відрядження завтра приїдуть працівники проведеш співбесіду та інструктаж.
— Ти не хвилюйся заплачу потрійним окладом, скажеш мені свою адресу я тобі речі довезу, тому ти тут поки освоюйся тримай ключі від ресторану, я через три години ще заїду.
— Владе?! ей.. — та вона не встигла вимовити як він сів у машину. Вона була в шоку від його дій, не порадився ось так кидає і тікає …

— Ну негідник, вирішив в ліс завести, помста значить. Та побачивши що він ще не від'їхав та заходить чомусь назад.
— В мене зламалась машина, я тут подумав, а не зробиш ти мені кави поки приїдуть чинити машину!? - та виклично подивився на неї піднявши брови. Та Лада не витримує і вирішує все йому висказати
— Знаєте хто ви?! Ні хто ти Влад! Ти негідник! — налітає вона на нього з порогу плеснувши по плечу! Засранець, та бабій! Ти що думаєш це нормально ось так дівчину кидати ввечері. Що дівчина раз відмовила і ви повинні так вчиняти, негайно відвезіть мене додому, знати вас не хочу.
Вона хотіла продовжити та він схопив її шию своєю рукою та поцілував обірвавши всі її слова. І з його вуст вилетіло тільки, — ну нарешті…
— В сенсі, — відштовхнувши його, відповіла зніяковівши на такий крок.

— Цю маленьку емоційно наповнену розмову вона судячи з усього збиралася завершити на високій ноті прослизнувши повз нього і двері. І не треба було цьому заважати. Логіка підказувала Владу відійти в сторону і відпустити її... Але до дідька логіку!

— Я весь час хотів сполохати твої почуття, я знав що за такі дівчиною ховається шалена пристрасть, сказавши він притиснув її до стіни та став швидко цілувати й розстібати плаття, вона трохи пручалась, але його губи продовжували жадібно горнутися до її губ, а від його дотиків її тіло змусило здригатися і тут вона не втрималась і була підкореною ним. Голос у нього був як мед, очі в тумані.

— Тепер ти моя Лада, — її очі горіли як у дикої кішки ніжні губи тремтіли, його вигляд впав на її губи знову.
— Скажи, тепер я серйозний для тебе?! — після близькості він притиснув її до себе і поцілував більш ніжно в куточок губ.
— А як же Настя? Ти ж був з нею сьогодні й взагалі...
— Я знав що я тебе цим зачеплю... Ну я ж хлопець вільний був, до теперішньої години тому забудь за неї, вона в минулому тепер є тільки ти та більше нікого.

Їй були приємні ці солодкі промови, вона на якийсь мить повірила йому
— Влад, тсс ... тихо моя Лада, — спокійно відповів він, — тихіше! — І він знову почав цілувати її. Його гарячі та пристрасні поцілунки розслаблювали її волю від його дотиків горіла шкіра, і жар розтікався хвилями по всьому тілу. ... Лада не могла втриматися ... І йому неможливо було опиратися.