28.2

Він був все тому ж Ботанічному саду, де вони колись познайомились. Артем міг чекати її годинами, але сьогодні це було більш бентежно, немає нічого гіршого ніж знати що кохана може вийти за іншого, що все те що вони будували може зруйнуватись, як замок з піску. Що в цій битві переможе безпечність ... Безтурботність - ще один із, здавалося б маленьких недоліків людини, який здатний завдати дуже великі неприємності.
Насправді все куди реалістичніше і сумніше. Світ - це великий бумеранг: коли у тебе легковажне, наплювацьке ставлення до людей, коли ти нікого не любиш і ні про кого не дбаєш, він відповідає тобі тим же. У важку хвилину ніхто не поспішає простягнути руку допомоги. Енергія безтурботного руху іде безповоротно в порожнечу, залишаючи в душі лише спустошеність і самотність. Вона не думає і не дбає ні про кого, їй і в голову не приходить подумати про інтереси іншої людини. Та як же донести їй щоб вона не ставала такою, адже вибір залежить від неї самої.

Артем був обдарований великим терпінням і повагою до інших, тому він міг чекати. Він був настільки спокійний, але не сьогодні, коли знав що була вечірка на честь заручин не його з нею, а з іншим, ці думки не давали йому спокою, тому рано вранці він написав повідомлення і чекав на лавці її ...
Чи правильно любити дівчину яка не визначилась... витрачати свій час ?! Але у нього не було вибору, Оливка це його любов з дитинства він не міг забути її, шукав схожих, і говорив краще буду один якщо не з нею. Та коли він її зустрів всю таку ж, у нього всередині заграло життя новими фарбами.
Він багато думав і згадував поки вона збиралася до нього, як вона розповідала історії про вдячних і невдячних дітей ...
Деякі батьки народжують на цей світ янголят зовсім несподівано для себе, а потім їх звинувачують все життя що вони молодість забрали як Олівії мама, і вона вважає що дочка її повинна. Але все що ми можемо дати замість цього йому нашу любов і вдячність за життя і як шкода що багато матерів цього не розуміють ...

Олівія підійшла ззаду закрив очі своїми маленькими теплими долоньками, від неї віяло лавандовим парфумом який подарувала їй його мама.
— Вгадай хто, — вона була в гарному настрої
— Ну ж чому мовчиш ?! Ну це ж я твоя Оливка! Він бере її за руки й притягує до себе ніжно цілуючи в такі рідні долоні.

— Олівія мені не до жартів зараз .... Не знаю як розуміти твої веселощі або ти скасувала все або ти зовсім мене не любиш ...
— Дурненький ти звичайно люблю, — вона дивилася на нього таким поглядом який би убив тисячу планет в одну мить, і серед них виявилася його планета. Він не знав як сказати щоб не образити її ... те про що він думав всю ніч ...

— Олівія я дуже терплячий ти знаєш, але я так сильно тебе люблю що більше не можу тонути в цьому всьому ... Мої друзі хочуть познайомиться, батьки бачити тебе і я хочу одружитись з тобою, розумієш?! Я влаштувався на підробіток, паралельно пишу дипломні та курсові студентам, вже назбирав нам на майбутнє..небагато ... Я хочу від тебе маленьких Оливок, розумієш?! І взагалі скажу тобі те що ти понад усе не любиш, інакше не виходить просто ..

— Що ?! Серйозним поглядом вона подивилася на нього ...
— Вибирай або твої батьки та безтурботне життя як в клітці або ще гірше ... Або я і щасливе сімейне життя з нашими дітками. З милим рай і в курені пам'ятаєш таку приказку?!
Так подумала Олівія, у мами завжди була своя відповідь на цю приказку. Любов - вкрай тендітна штука, але у нас чомусь заведено ставитися до неї як до чогось непорушного. І що на курені далеко не заїдемо ... Але з усім тим вона була обурена ...
— Артем ну ти ж знаєш я люблю тебе, як ти можеш так ?!

— Як так?! Я ... А ти ?! Ти думаєш почуття це іграшка, ось так от взяла награлася і пішла ?! Тому що мама сказала? Я ж не з мамою зустрічаюся і не з мамою мені будувати сім'ю!
— Не смій сюди приплітати мою маму, розлютилася Олівія ..
— Бачиш знову ти за своє, а я??? А як же я? Мама настраждалася в молодості та все має право руйнувати чуже щастя!
— це не чуже щастя, а моє, вона моя мама не смій навіть думати про неї погано! Я бачу ти зовсім не налаштований на розмову! Не подумавши вона сказала зайве в слід, — може мама і права! Розвернулася і пішла в сльозах ... в надії що він за нею побіжить як завжди це робив, але чим далі вона йшла тим більше розуміла що сказала та коли розвернулась щоб подивитися чи йде він за нею, то його вже там як не було він безслідно зник ...