32.1

— Все дівчино можете йти додому спати, завтра буде лікар він вам все розповість.
Провідування хворих по розпису. Все з ним вже добре він відпочиває і ви йдіть.
Даяна купила собі кави з автомата щоб по дорозі не заснути... Від лікарні до дому Єгора було добрих двадцять хвилин тому вона направлялась туди щоб забрати речі та не тягнути з цим… Вона навіть не діставала телефон з кишені та не перевіряла ні сповіщень нічого… Їй потрібно було заспокоїтись та подумати, а ще краще подумала Даяна зібрати речі…. Так ненадовго вона до нього переїхала… Доходячи до будинку вона глибоко вдихнула та видихнула викинувши в смітник стакан з під кави та витерши руки вологими серветками вона підняла очі подивитись чи горить світло у квартирі Єгора.
— Ні… замислилась значить немає й це добре не буде довгих прощань, трохи зраділа дівчина та тривога не покидала її допоки вона не відчинила двері. Так тихо..дивно, та ввімкнувши світло вона злякалась бо побачила його, котрий сидів на кріслі в темноті опустивши голову та чекаючи її. Він підійняв очі та вона опустила свої й пішла в кімнату збиратись.
— Даяно, зачекай, — промовив Єгор
— Як Матвій?
— Наче перелому немає, але медсестра виявилась не багатослівна й відправила додому… Могло бути й гірше…
— Ти до нього?
— Ні я від тебе….
— Та зачекай Даянка, він взяв її за руку, — присядь, будь ласка… він відкоркував пляшку віскі та налив собі в склянку для хоробрості, зазвичай він такого не робить, але через хвилювання він не міг всі слова з'єднати до купи…

— Так ми зустрічались з Любою була велика пристрасть, але вона пройшла, вона як той сірник котрий швидко спалахнув й погас водночас… так і ми спалили самі цим вогнем відносини…
— Чому ж ви дружите?
— Не знаю… Вона наче говорила що більш нічого не відчуває та сьогодні я побачив інакше.
— А якщо чесно дивлячись мені в очі, в чому саме була причина?
— Добре… випивши ще склянку він зібрався духом і розповів. Ситуація досить заплутана Люба ж в мене менеджером працювала і як розійшлась з хлопцем запропонувала по дружньому випити та потанцювати в клубі... Не помітивши ми під ранок опинились в одному ліжку та почали зустрічатись, була хімія не зрозуміла. Але потім вона почала ревнувати й влаштовувати скандали так та весела Любка скандалістка, ще той тайфун… Та вона дізналась що вагітна, але терміни вказували що не від мене… Люба зробила аборт щоб бути зі мною навіть не порадившись, а я категорично був налаштований проти аборту хоч дитина й не моя я б не кинув її та вона не хотіла слухати й дізнавшись що вона зробила я її покинув… Й коли зустрів тебе зрозумів що все може бути по іншому… Я знав що виграю, але не потрібно було брати Любу з собою я знав що вона щось влаштує… Ти мені потрібна в тобі я бачу свою майбутню дружину… Не йди… Пробач мені… У нас скоро весілля… залишся я тебе прошу. Прошу мене вибачити. Мені дуже шкода, що так вийшло, мені дуже прикро, що наймиліша і прекрасна дівчина на мене ображена. Не гнівайся, я все виправлю і надалі такого не повторю. Забудьмо про цей інцидент і продовжимо наш шлях. Мила, я бажаю тобі тільки добра. Знай про це і перестань дути свої чарівні губки.

Даяна трохи вагалась, але він нічого поганого не зробив й на гарячому вона його не застала... Вона бачила щирість його слів котрим не можливо було не повірити.

— Добре, але тільки пообіцяй мені розповідати за все я надіюсь в тебе вже ніяких скелетів немає?!
— Ні…Даянко обіцяю
— І ще одне я завтра поїду навідати Матвія потрібно речі завезти йому... і я не знаю де він живе… Тому потрібно заїхати в магазин і все прикупити. Як що ти цього не приймеш я зрозумію, але це мій обов’язок…
— Добре я тебе відвезу і зроблю все щоб моя Даянка не сердилась, він на радощах міцно її обійняв що все так закінчилось на його користь…