2 глава "Знайомство"

2 глава

Минула зима.

За зиму багато чого змінилось. Я переїхала з батьківської квартири на іншу. І почала там робити ремонт. Почала більше гуляти і спілкуватись з людьми. Але ще ходила до психолога.

Сьогодні я нарешті вирішила виставити своє резюме і знайти роботу як мені запропонувала психолог.

Надя переїхала до Києва. Вона почала зустрічатись з тим хлопцем. І сьогодні ми домовились з нею зустрітись ввечері в кафе, щоб познайомити мене з ним. Але цього разу ми підемо у кафе, а не як завжди у бар. Бо у Наді почались проблеми з шлунком. Вона навіть лежала у лікарні цілий місяць.

О п’ятій годині вечора я була вже в кафе як ми домовлялись. Я замовила собі каву і почала чекати Надю і Микиту. Про якого мені багато розповідала вона. Сьогодні я одягнула свої нові речі які купила у магазині жіночого одягу. На мені були вдягнені коричневі джинси і жовта тепла кофта, а на стільці висіло старе пальто. Моє русе волосся було зібране у хвостик.

Пройшло двадцять хвилин і я вирішила подзвонити подрузі, але вона не взяла слухавку ні перший ні другий раз. Я попросила офіціанта принести чек і сумлінно почала чекати його. Але тут я побачила як до мого столика йдуть два чоловіка. Вони були високі, красиві та гарно вдягнені. Один був вдягнений у синю кофту і джинси такого ж кольору, а другий у помаранчеву футболку з довгими рукавами і теж у джинси. Зачіски у них були однакові. А що найцікавіше вони близнюки. Поки я їх роздивлялась вони встигли вже підійти до мене.

- Доброго вечора — сказав чоловік у помаранчевій футболці

- Доброго вечора.....

- Можна ми до вас присядемо і складемо вам компанію?

- Я взагалі чекаю подругу.... — сказала я, а потім подумала що вони можуть не прийти — хоча, а чому б і ні. Сідайте.

- Дякуємо

- Та нема за що — сказала я і посміхнулась. Чоловіки теж посміхнулись.

- Довго вашої подруги немає?

- Ми домовлялись на п’яту.

- Зрозуміло. Пробачте ми не представились. Мене звати Слава — сказав чоловік у синій кофті

- А, мене Ігор. А вас як звати?

- Інна. Мене звати Інна

- Дуже приємно Інно.

Ми довго розмовляли. Виявилось що ці брати з Луцьку. А тут вони по роботі і зайшли у це кафе просто випити каву. Ще вони розповідали про те що кожен мріє знайти свою другу половинку. Вони дуже люблять говорити бо я їм практично нічого про себе не розповіла. Розповіла тільки про свою “пунктуальну” подругу.

Наприкінці розмови ми обмінялись номерами телефонів і вони провели мене додому. Один з братів пообіцяв зателефонувати мені завтра.

Я зайшла у квартиру і ще не встигла покласти ключі на тумбочку як мені подзвонили.

- Алло. Я вас слухаю

- Привіт подруга

- Привіт, чому ви не прийшли у кафе як домовлялись?

- Ми там були — сказала вона

- У якому сенсі були?

- Ми побачили тебе у компанії двох красивих чоловіків і вирішили піти, щоб не заважати

- Хм... я зрозуміла

- Давай тоді завтра зустрінемось, якщо сьогодні не вийшло.

- Не знаю чи вийде, але домовились, якщо щось зміниться, напишу

- Добре, бувай

Я поклала слухавку і пішла у кімнату. Мої ноги дуже сильно почали боліти, і тому я лягла на диван, включила телевізор і почала дивитись.

Я прокинулась від вібрації мого телефону. Ледь-ледь відкривши очі побачила, що це дзвонить Слава.

- Алло — сплячим голосом сказала я

- Привіт це Слава. Я вчора сказав тобі що подзвоню.

- Так, я це пам’ятаю

- Підемо сьогодні погуляємо?

- Можна

- Тоді я підійду до твого під'їзду о півдні.

- Добре, скоро тоді побачимось — сказала я і поклала слухавку. Сіла на диван і роздивилась кімнату.

На підлозі лежала купа мотлоху. На журнальному столі біля дивану лежав пульт від телевізора. Який до речі був увімкнений, на цьому каналі йшли ранкові мультики. Я виключила телевізор і пішла на кухню. Зайшовши за стійку, я включила кавоварку, яку віддала мені мама коли я переїжджала. Я її не хотіла брати, але мама так настирливо просила її взяти. І тому я її взяла.

Кава почала заварюватись, як мій телефон почав дзвонити.

- Я вас слухаю

- Привіт доню, я з татом за тобою скучили і хочемо сьогодні приїхати до тебе

- Мам, тут така справа мене сьогодні майже цілий день не буде дома.

- Ну, нічого, ми розуміємо, тоді наступного разу зустрінемось.

- Так. Бувай.

Я подивилась на годинник. У мене було 20 хвилин щоб зібратись. Поки я вибирала, що вдіти мені зателефонували. То була жінка, яка хотіла взяти на роботу няню для свого сина. Ми домовились про зустріч на суботу.

Я вдягла свої улюблені джинси і вчорашню жовту кофту. Подивилась на себе у дзеркало і я побачила там красиву леді. Так, це була я.

Я вийшла з будинку біля лавки стояв Слава з букетом червоних троянд.

- Прекрасні квіти для красивої леді — сказав він. Бабуся Люба яка сиділа на лавці розпливлась у посмішці.

- Дякую, куди підемо?

- Я знаю тут хороше місце. Там роблять смачну каву з мафінами.

- Тоді пішли — сказала я і посміхнулась

Ми йшли до кафе і розмовляли. Він розповідав чим вони займаються з братом. Розповідав про все.

Ми підійшли до кафе.

- Це місце тут — найкращої кави і мафінів — сказав він і відкрив двері — проходь

- Дякую

Ми вибрали гарний столик біля вікна. А взагалі це кафе виглядало чудово. Інтер'єр був гарний. Вишукані шпалери синього кольору. Штори блакитні і білі завіси. Маленькі красиві столики на дві і чотири персони, в кутку стояло ще три стільця про всякий випадок.

Ми підійшли до столика і сіли. До нас підійшла офіціантка.

- Добрий день, щось будете замовляти?

- Так будь ласка дві кави і два найсмачніших мафіна.

- Добре — сказала вона і повторила наше замовлення