Почуй моє серце

Розділ 11

Тіциус завалився у їх спільний з братам номер. Терміново спати! Відключитися, і, хоча б, на деякий час перестати думати про різних пустих графинях…графині… та начхати, хто вона.

Хлопець ліг у постіль, витягнувся зручніше, і через декілька митей провалився у сон. Спав достатньо довго. Коли прокинувся, то зрозумів, що вже друга половина дня.

- Куди це ти повадився ходити ночами? - пролунав над ним різкий голос.

Піднявши голову, Тіциус, побачив свого старшого брата.

- Вирішив пройтися по околиці. Набридло тільки трудитися та сидіти у цьому, небом забутому, номері.

- Ну то як? Далеко ходив, багато бачив? - насмішкувато поцікавився Доріан.

- Був недалеко.  А от бачив, мабуть, більше ніж треба, - похмуро відповів Тіциус. Йому менш за все хотілося розповідати щось своєму старшому братові.

- Де ти був? - знову спитав Доріан, і на цей раз у його голосі виявилися відсутні відтінки благодушності.

- Це тебе не стосується, - твердо відповів Тіциус.

- Мене це стосується у першу чергу, - різко відповів Доріан, очі якого вже запалали недобрим вогнем. Було помітно, що молодий чоловік, встиг прийняти десь дешевого вина.

Першим почуттям, що з’явилося у Тіциуса, було роздратування. Але він стримав себе, прекрасно розуміючи, що старший брат його у спокої не лишить.

- Доріан, куди я міг ходити? - з награною байдужістю сказав середній брат, - лише трохи походив по околицям.

- Чому ж у тебе поганий настрій?

- Здогадайся. Ми застрягли у цьому брудному місці, живемо у вбогого готелі. Мені доводиться братися за саму невдячну роботу, щоб вас, бовдурів, утримувати.

- Ти б хотів повернутися додому? - спитав Доріан.

- Чому б і ні? Наші батьки не заслужили, щоб хвилюватися за нас.

- Ти вільний відправлятися додому хоч сьогодні. Тільки не розповідай про нас із Габріелєм.

- У тому і справа. Ти сам здатен розпоряджатися власним життям. Але я хвилююся за Габріеля. Хлопець ще молодий, і я не бажаю, щоб він лишався без нагляду.

- Не хвилюйся за нього. Цей юнак ще тебе життю навчить, - хмикнув Доріан.

Запанувало мовчання, потім, Доріан знову наполегливо спитав:

- Тіциус, все ж таки… скажи мені, чому ти такий похмурий?

Розуміючи, що старший брат не відчепиться, Тіциус відповів перше, що прийшло в голову, але найбільш наближене до правди.

- Баби дістали! Ні однієї пристойної немає.

Доріан розсміявся, напружений вогонь у його великих очах згас.

- Це звичайна справа. Варто звертати уваги на подібне?

-  Мабуть… - в’яло відповів Тіциус.

- Від життя, братику, потрібно брати тільки найкраще: вино, гроші, дівчат.

Останнє із перерахованого змусило Тіциуса обернутися та пильно подивитися на Доріана.

- Дівчат? - перепитав він.

- Їй, в першу чергу, - кивнув старший брат.

Тіциус потягнувся на неприбраному ліжку.

- Ну коли ти так кажеш, мабуть, так і є. Треба вставати, спробувати знайти хоч якусь роботу. Знову…

Доріан дружнє хлопнув середнього брата по плечу:

- Добре, так і бути, дозволяю тобі шукати роботу. Але більше ніяких самовільних відлучок, ясно? Я і Габріель переживали. Зрозумів?

- Зрозумів, - відповів Тіциус, вирішивши поки не нагадувати, що у братів мається звичка постійно пропадати без вісті, зовсім не хвилюючись, що він через них місця собі не знаходить.

Останні слова Доріана зачепили Тіциуса. По словам, старшого брата, виходило, що отримати бажане дуже просто. Але ж та дівчина графиня та ще заміжня. Які у нього шанси отримати її? Виходить, що ніяких абсолютно. Отже, теорія Доріана не підходила… І чим його зачепила ця горда багатійка?

Насправді, Тіциуса ніколи не приваблювали багаті кралі, тим паче, знатні. І заради грошей ніколи одружуватися не планував. Проте Беатріс була іншою… хоча що він про неї знав? Лише пару разів її бачив, і ось настільки вражений. Її красою, манерами, а, головне, тихим та спокійним характером, який вгадувався у кожному слові та жесті.

Але вона йому не належала. Необхідно бути абсолютним безумцем, щоб вести суперництво, з першим воїном королівства. Та й потрібно це? З кожною зустріччю, Тіциус переконувався, що Беатріс перебуває у щасливому шлюбі, її не потрібно визволяти з неволі, ніхто, крім чоловіка, дівчині не потрібен. Тіциус помилився у власному виборі, не взаємним виявився цей вибір.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше