Глава 5. Жижа та бразильські костюми

Наступного дня десь о десятій мені подзвонив Дан: 

-Привіт! - бадьоро привітався хлопець. А мене досі било похмілля, що за несправедливість? - Не бійся, я не на побачення тебе кликати. Хотів запитати, як щодо згадати юність та побоксувати?

-Ти знущаєшся? Мені зараз тільки йога підійде. Спочатку помедитувати, щоб заспокоїти макітру, а потім полежати в позі "трупа" годинки три, - я смачно позіхнула в слухавку. Вибачайте, організм не втримався! 

-Хех, матінко, будеш ходити на йогу, коли вийдеш на пенсію. Я тобі обіцяю, що навіть с тобою сходжу на цигун-шмиргун, - радісно белькоче Дан.

Я перебиваю хлопця та з усією серйозністю питаю:

-Ти за щось мстиш мені?

Він витріщається на мене:

-Що ти брякаєш дурню якусь?

-А чому ти такий бадьорий та веселий? А я почуваю себе, як розлущене дерев'яне корито, в яке ще й нагадали. Чим ти мене напоїв? Га? Зізнавайся, злодію!

З того боку тиша, а згодом лунає образливий регіт:

-Клюкати треба менше! Якщо не вмієш пити, то не берися. Сама нарізалась, а тепер мене звинувачуєш.

-А не треба було мені своє португальське вино пропонувати! - нападаю у відповідь. Не хочеться визнавати, що саме я надерлася, як свиня.

-Я зрозумів, - відхекуючись від реготу каже Дан. - Моє вино - моя вина! Будемо тебе лікувати. Чекай на швидку похмільну допомогу! Буду через двадцять хвилин.

-Чекаю, - знову позіхнула я, кладучи слухавку, та відправляючись до ванної.

Через півгодини Дан вже по господарські роззувся в моєму в коридорі та попростував з пакетами до кухні. Добре, що бабуся зрання поїхала зі своєю подругою на дачу, й не бачить мого стану. Мія поїхала на якусь свою "дуже ділову зустріч" й я отримала від неї тільки глузливий погляд. Бо залишся сестра тут, від її саркастичних жартів я б точно збожеволіла.

-Ну що, п'янюга, як почуваєшся? - єхидно запитав Дан.

-Досить теревеніти! Лікуй мене скоріш, бо я вже не можу! - я сіла за стіл та підібгала долонями підборіддя в очікуванні дива.

Насправді мені було дуже ніяково і перед Данилом, і перед собою. Бо я алкоголь, взагалі-то, не вживаю, окрім пару келихів на великі свята. А тут й не багато випила, та й напої не високоградусні. Правильно Даня сказав: " Не вмієш пити - не берися". Більше точно не буду. Й як засіб забутися теж так собі, бо нічого не забувається, ще й похмілля додається. 

-Не спи! - друг клацає пальцями перед моїм носом та ставить високу скляку з зеленою жижою. - Смачного!

Я веду носом, пахне нічого собі, але виглядає… Бе, здається це вже хтось пробував, йому не сподобалось та він виплюнув мені у склянку. Я з незадоволеною пикою відсуваю жижу від себе:

-Я не хочу цього.

-Нічого не знаю, - каже наполегливо Дан. - Пий давай. До речі, це смачно, не дивлячись на вигляд.

Я кручу носом і відсуваю жижу ще далі.

-Не вип'єш сама. Я заллю тобі в рота, як качці, - спокійно обіцяє цей знущальник.

-Добре -добре, вмовив. Спробую твоєї гидоти, - я хапаю склянку та швидко роблю ковток. Ммм, на диво, й справді непогано. Схоже на овочевий фреш. Я випиваю жижу до кінця і справді починаю почувати себе краще.

-Ти чарівник! Що це за зілля таке? - запитую в хлопця, поки він заглядає до нашого холодильника.

-Це мій секретний антипохмільний коктейль. Він передається в нашій сім'ї між чоловіками: від діда до мого батька, від батька до мене а я передав синові! - Дан з гордістю задрав вказівний палець догори. 

-Та не треба мені твоїх родинних таємничих рецепта, я краще пити більше не буду! - пообіцяла я.

-Оце вірно! Бо мати-п'яничка - це горе в родині, - з розумним виглядом промовляє друг. - Слухай інструкції: зараз поїсиш горяченького. У вас якраз суп є. Далі поспиш кілька годин. Збереш речі і о четвертій будеш чекати мене біля під'їзду.

-Які речі? - я дістала з шухляди ложку й в подиві глянула на Дана.

-Поїдемо на ставок. Погріємо кістки, доки ще спека стоїть. А то першого вересня тебе твої студенти чекатимуть, та й на дворі вже не липень. Того і гляди дощі влуплять, - Дан зробив філософський прогноз погоди.

-До речі, а чого це ти на роботу не поспішаєш, а зі мною тут валандаєшся? - цікавлюся я. - Сьогодні ж понеділок.

-Я у відпустці, мені теж на роботу першого вересня. Спортсмени ж на канікулах, - відповідає хлопець.

-Усе зрозуміло, - кажу я.

-Що тобі зрозуміло? - перепитав Дан.

-Зрозуміло, що ти мене до першого вересня ще будеш докучати, - я посміхаюсь й дивлюся на реакцію хлопця, яка не примушує чекати на себе.

-Що?! Я тобі набрид? - обурюється Даня. - Та якби не я, то ти сиділа б у своїй коморі та пліснявіла б. Й тільки нишком виглядала б у віконце заздрісно подивитись на людей, що розважаються.

-Гей-гей, розійшовся! - я здійняла руки в примирливо у жесті. - Я пожартувала. Ти прав на двісті відсотків. Без тебе мене б вже покривала цвіль. 

-А я про що! - весело промовляє Дан.

Друг, чи не друг, а… Хто тоді? Наш статус ми так і не позначили. Але після того карколомного поцілунку, я не можу Данила називати просто другом. Дилемма! Маю надію, що ми все скоро з'ясуємо. Ходити і робити вигляд, ніби нічого не було, здається мені відчайдушним боягузтвом. Краще все одразу на цьому березі визначити! 

Я послухала мудрі поради старшого товариша та пішла подрімати ще кілька годин, завчасно поставивши будильник на третю годину. Так, можете починати реготати, але в мене біля ліжка стоїть доісторичний дзигар, який бомкає так, що аж вуха закладає. Зате двісті відсотків не проспиш та й мені подобається мій ритуал перед засинанням. Я уявляю себе героїнею романтичного кінофільму ХІХ століття. В атласній піжамі я сідаю на прохолодну постіль та заводжу механізм годинника з думкою, що завтрашній день буде ще кращим за теперішній.

Прокидаюсь від голосного дзвону, навпомацки долонею гепаю по будильнику в надії, що він замовкне і залишить мене в тиші. Але марно, бомкання продовжується, а я вже прокинулася. Дзигар на відмінно впорався зі своєю нелегкою місією. Я прислухаюсь до свого організму та розумію, що ці кілька годин сну пішли мені на користь. Відчуваю себе добре, у животі буркотіння - розігрався апетит. Я, майже підстрибуючи, пішла до ванної кімнати. Контрастний душ допоміг мені зібрати усі думки до купи. На кухні я перехопила бутербродів з кавою та побігла збиратися на пляж.