Глава 5

Уже минуло три місяці. З Матвійом спілкувалися дуже мало. За тиждень могли перекинутися лише кількома словами. Я була засмучена. Не знала куди себе подіти. 

Прийшов час мені іти на практику до лікарні. Як то кажуть по- справжньому пізнавати свою професію з середини.

Мені відправили в інше місто. Мене чекав цілий місяць неповторних пригод, нових пізнать, та одне розчарування у стосунках з Матвійом.

Ех Алісо візьми себе у руки. Невже він останній на цілій планеті.

Якби усе було так просто. Люди б не купляли собі ліки щоб залучити оті пірвані рани на серці, які загоювалися досить довго, а комусь вони завдавали стільки болю що вони були не в змозі витримати. 

Минув уже тиждень моєї практики я уже встигла освоїтися.

В обідню перерву я вирішила зайти подивитися чи не заходив Матвій у мережу. Може мене чекає там смс. Та ні . В мережу заходив мені не писав. Але скинув нове фото з гарною дівчиною. А вона у відповідь теж. Та ще й надпис такий написала. 

Мене опанувала злість. Серце билося так наче хотіло випригнути з грудей. Навіщо він стільки часу морочив мені голову. Хотілося його у той момент прибити. 

Я була сама не своя. Була засмучена, розчарована. Невже Анюта була таки права.

Ще три тижні практики в мене були досить насиченими. Тому , це дало мені змогу трохи забути про нього. Але той чомусь вирішив згадати про мене. Періодично писав мені. Питав як справи.Я ж скупо відповідала і тому далеко наша розмова зазвичай не заходила. 

Моя практика минула досить швидко. Прийшов час здавати екзамени та їхати на відпочинок пред новим семестром додому. 

Я успішно здала усе . Та вирушила додому. Дорога була не легкою, виснажливою. Як тільки приїхала я спала кілька днів лиш прокидалася на мить щоб поїсти і сходити в туалет. 

Я навіть не підозрювала який сюрприз мене чекає через кілька днів. Сюрприз про який я так старанно намагалася забути, сюрприз який не захотів забувати мене. 

Минуло уже майже місяць як я була дома. 

Я прокинулася і з самого ранку була  зайнята.Допомагала матері. Десь в обід коли я уже добряче заморилася я вирішила зайти в інтернет. Мій телефон миттєво ожив сповістивши мене про смс. 

Мої брови насупитися. Очі налилися слізьми. То було смс від Матвія кажись він хотів сповістити мене про те що його відпустили у відпустку на кілька днів і він дуже хоче мене побачити. Хоче щоб я його зустріла. Це наче все що я змогла розібрати так як букви усі спливлися і я майже нічого не бачила. 

Не знаю чому та моїй радості не було меж. Я відповіла що його зустріну. 

Він попросив мене написати мій номер. Вперше за стільки часу я почула його голос. Він був як завжди прекрасним, від його тону моя душа танула. Я літала ці кілька днів перед зустріччю наче на крилах. 

І так цей момент настав. День Х. До зустрічі я готувалася заздалегідь дбайливо. Мені аж не вірилося невже у наших стосунків може бути продовження? Я уже майже зневірилася, лише маленька частинка мене вірила,  що це можливо. 

Коли стається щось хороше ти завжди думаєш у чому ж підлість. Що має бути поганого після такого хорошого. Я намагалася відкинути туман поганих думок який забрів мені у голову. Відволікалася думками що скоро я побачу ту людину , думками про яку жила останні кілька місяців.

З самого ранку я метушилася. Не могла знайти собі місця. Двічі переодягалася, вирівнювала та підкручувала волосся. Настав час їхати, я вийшла з дому вислухавши настанови мами і з піднятим настроєм наче на крилах вирушила у путь. Дорога займала близько 2 годин. Я усю дорогу уявляла нашу зустріч. Думала чи змінився Матвій за цей час. Чи в нього є якісь почуття до мене. Тож час сплинув досить швидко. Я прибула на вокзал на якому ми домовилися зустрітися. Я набрала знайомий номер і почула той приємний голос який зводив мене з розуму. Він був уже майже на місці, через пів години я його побачу. Як же я чекала цього моменту. Як хотілося чим скоріше його обійняти. Відчути як шалено колотиться у грудях серце наче от-от вистрибне. Ще не довго. Я не знаходила собі місця ходила з одного кінця зупинки у другий. 

Мій телефон задзвонив. То був він. Він уже приїзав, але як виявилося був на іншому кінці вокзалу. Як то кажуть вокзали бачили набагато більше щирих почуттів та міцних обіймів аніж місця де реєструють шлюб. Раніше я не придавала значення цьому вислову. Тепер його зрозуміла. Я сказала йому що з іншої сторони і зараз прийду. 

Моє серце шалено колотилося у грудях. Підійшовши ближче і побачивши його взагалі хотіло вистрибнути і добігти раніше за мене. Перед мною стояв він, справді він. Це був не сон і не якийсь глюк. В мені наче щось перемкнуло, я побігла йому на зустріч що було сили. І кинулася в обійми. Це було щось неймовірне, такого я ще не відчувала. Його обійми були водночас ніжними і міцними. Я відчувала як колотиться його серце. Він був здивований, я теж. Сама не очікувала від себе що мені так зірве дах. Але це був прояв справжніх почуттів, які я не могла контролювати і тримати у собі. І саме приємне те що він відповів мені взаємністю. Він палко мене поцілував. Нажаль не можу передати ті емоції які тоді розривали мені на частинки. Земля тікала з під моїх ніг, хотілося розтанути в його обіймах і щоб цей момент тривав вічно.