Глава 6

Ось і відбулася довгоочікувана зустріч. Як же я чекала цього моменту. Це було неймовірно, навіть якщо наші відносини не складуться я буду пам'ятати і не зможу стерти його з пам'яті. 

Після довгих обіймів Матвій запропонував піти посидіти у кафе адже до автобуса було десь години 3 в нас було трохи вільного часу. Я з задоволенням погодилася. Ми зайшли у кафе нам відразу зробили приємний коментар що ми гарна пара навіть чимось схожі один на одного. Матвій замовив собі поїсти бо був дуже голодний і вмовляв мене щось поїсти, але я нічого не хотіла. Лише трішки чаю.

Я просто мовчки сиділа і дивилася на нього. Загадково посміхалася і відводила погляд коли він дивився на мене. Мені хотілося потонути в його голубих очах. Ні на хвилину його не відпускати.

Так було приємно нарешті бути так близько біля нього. 

• Ти точно нічого не хочеш?
• Ні , дякую- хоча насправді ж я таки була трохи голодна, але чомусь не наважилася йому про це сказати.
• Добре, тоді може підемо прогуляємося, часу в нас достатньо здається?
• Так це чудова ідея!                Ми вирішили піти прогулятися у парк. Матвій взяв мене за руку і її наче обляли кипятком. Хвиля тепля розлилася по моїй долоні і табун мурашок побіг десь уверх руки. Так приємно бути поруч. І як можна у нього не закохатися!? У цього голубоокого, високого красеня!? Я тонула у власних почуттях, в голові був якийсь туман і від його палких поцілунків крутилася голова. Ці приємні моменти назавжди залишаться у моїй пам'яті. А ще у нас є прекрасних 10 днів які ми проведемо разом. Поринемо у вир почуттів з головою. Головне не втратити реальність.