Глава 10

Мене вирвав зі спогадів голос викладача.

-Ти готова відповідати Алісо??? Він мене окликнув кілька разів перш ніж я звернула увагу.

-так , готова!- хоча насправді ні, але потрібно було викручуватися іншого шляху не було, бо пояснити чому не вивчила не можна. Яка депресія ви про що.. 

Так от я довго відповідала і якимось чарівним чином слова самі знаходилися в моїй голові. 

Як добре іноді хоть щось знати. 

Хоч і моя голова була забита думками про Матвія, я мала продовжувати навчання.

Після того як ми провели  10 днів разом минуло уже 3 місяці. Залишився лише місяць очікування. Наше спілкування не зупинилося, навпаки відносини стали більш відвертими , щирими. Певно кількість гормонів перевищувало здоровий розум. Читаючи кожну смс мені хотілося до нього. Хоч іноді у нього були проблеми він мене ігнорував, або ж відписував занадто похабно. Опираючись на те що його болить голова..і він не може говорити, писати. 

У мене ж було все трохи одноманітно навчання , дім. І так по колу. Але я любила навчатися, це добре відволікало від виру думок які крутилися тоді в голові. Поганих думок . Я часто заривалася у саму себе, і слова які варто було б не брати близько до серця сприймала занадто серйозно. Я себе заспокоювала думками що скоро усе налагодиться і ми будемо разом. Хіба можна когось любити більше аніж усе. Це мабуть не правильно. Але тоді я про це зовсім не думала. 

Мені було важко і йому було важко. Відстань погана штука..