Глава 4

Це був новий початок тижня, знов понеділок, знов виснажливі пари. І хто тільки їх придумав. Понеділок то злощасний день. Хочеться вірити що колись буде набагато краще. Ніхто не знає що чекає його у майбутньому, яка доля його спіткає.

Уже минуло 2 пари, і була велика перерва, у коридорі грала пісня "Let you down" пам'ятаю тільки назву. Вона змусила мене повернутися у той день і зануритися у вир спогадів. Так хочеться повернутися у той день, хоч на хвилину аби відчути ті відчуття що змусили моє серце скоріше битися. 

Я добре пообідала, мене чекало ще 2 пари і можна було б іти додому. Я чекало із великим нетерпінням їхнього завершення. 

Після закінчення ще двох пар, я знову неймовірно зголодніла, та відчувала себе неймовірно втомлено. Всетаки дорого яку я подолала в неділю далася в знаки.

Дуже хотіла відпочити, тому почекала Анюту та поспішила додому, щоб приготувати поїсти та лягти трохи відпочити. А потім мене чекала нудна підготовка до пар та вивчення нового матеріалу. Мені задали на завтра багато писанини. Але спочатку потрібно було трішки поспати, а потім вже сідати за пари. Я з Анютою завжди так робили. Після двох годинного сну голова не здається такою важкою, трохи яснішає, і пари писати і вчити набагато легше. 

Десь о 22.00 ми написали уже всі пари, і вирішили уже лягати спати, і тут мій телефон знову подав признаки життя. Пролунав звук смс. Моє серце забилося частіше. Хто може мені писати о такій порі.

Матвій!? -ого подумала я.

-Солодких снів, красуня)

-Солодких снів)

На моєму лиці з'явлася довольна ухмилка, як у кота. Я знов погрузла у спогадах так що навіть не замітила як провалилася у міцний сон.

Ранком продзвенів будильник, і пролунав звук смс. Напевно хтось написав мені доброго ранку, подумала я.

День пройшо досить швидко, навіть занадто швидко, я уже поверталася додому , Анюта мене догнала, сказала що потрібно ще зайти в магазин щось купити.

Ми пішли за покупками, але по них ходити боляче коли тобі до степендії ще 2 тижні .....

Заходиш туди, а там усе таке смачне і ти не можеш собі то дозволити. А так хочеться. 

Ми скупили все що було їй необхідно і пішли додому. Потрібно було підготуватися до наступного дня. 

Мені хотілося поринути у сон. Тільки там я настільки близько могла бути поруч із ним. Хотілося знову зануритися в його теплі обійми. Але чекати було ще довго. Тому я годувала себе спогадами. І тим що інколи він писав мені смс. Я розуміла що що він не має часу писати мені частіше. А так хотілося. От чому коли ти тільки знаходиш щось хороше воно обов' язково має щезнути, сподіваюся що не надовго...

Анюта вирвала мене від сумних думок.

• - Чому сумна така? Знову думаєш про того свого туземця?!
• - Анюта! Перестань.Нічого я не думаю. День важкий просто був. 
• -Ну да. 
• От вміє вона отак раптово спортити настрій, а потім ходити і підлабузнюватися. Які цікаві створіння жіночого роду.
• Ех