1

- Ти не проти пройтися пішки до будинку моєї бабці? Адже думаю на автобус буде багато охочих, а таксі ми будемо довше очікувати, ніж самі подолаємо цей шлях. - Після того, як моя керівниця повідомила мене, що потяг повертається до точки, з якої він і починав свій рух, я так і не мала змоги поспілкувалися з Андрієм, хоч чоловік раз за разом кидав у мене свої погляди. І маю признатися, що я теж мимовільно, щоб не привертати уваги з боку інших людей, поглядала на нього та всотувала цю енергію від нього. От є такі позитивні люди, погляду на яких вистачає, щоб радіти життю та насолоджуватися кожним моментом. Чоловік був саме такою людиною й навіть зараз, коли я закінчила свою робочу зміну через форс-мажорні обставини, я дивлюся в його очі та ніби переношуся думками десь на море та теплий пляж. Від цих очей стає так тепло що на душі, що по тілу, що ніби зараз не мороз градусів так двадцять, а спека плюс тридцять.

- Гарний компаньйон це вже успіх, а якщо він ще й красивий, то можна хоч на північний полюс крокувати, - ну знову, знову він застосовує ці підступні методи зваблення. Я й так вже відчувала себе маленьким вогнищем серед цього морозу та снігу, а після слів чоловіка взагалі перетворююся у ватру, яка може розтопити весь сніг навколо та вже через пару хвилин тут почнеться весна та почнуть пробиватися крізь землю перші квіти.

- Попереджаю, будеш так багато компліментів відвішувати, то я звикну й вилізу тобі на шию, - грайливо махаю пальцем, ніби його сварю та усміхаюся.

- Ну вже ні, як я буду бачити таку красу та насолоджуватися нею, якщо буду носити її на шиї? Якщо вже на те пішло, то давай просто домовимося - я роблю тобі комплімент, а ти цілуєш мене за це. Я думаю це буде справедливо, хіба ні? 

- Пішли вже, борець за справедливість, а то замерзну тут й не буде на що милуватися. - А то так тут можна ще довго так пробути біля цієї станції. Я звичайно не проти такого розкладу подій, з цим чоловіком думаю сумно точно не буде, але вдома мене очікує головний чоловік мого життя. Мій маленький Денчик.

Тільки по дорозі до будинку бабці я почала трішки хвилюватися та ставити собі питання - а чи правильно я роблю, що запрошую незнайому людину в коло своєї родини? Чи варто було робити такий вчинок, який, якщо так поглянути адекватно збоку, мало хто б зробив на моєму місці.

Але чомусь мені хотілося запросити Андрія в ту мить, коли я дізналася, що ми повертаємося додому. Я ніби відчула, що це Різдво може бути врятоване й що цей чоловік важлива складова того, що все буде добре та по сімейному затишно. Можливо це й звучить дивно, адже я провела з ним буквально пів години часу, але у мене відразу встановився такий взаємозв'язок з ним, що ніби я знаю його вже пару років, а не пару хвилин. У моєму житті я не пригадаю, щоб щось подібне було щодо чоловіків. Якщо з жінками я могла знайти таке взаєморозуміння й потім вони ставали мені гарними подругами, то от з чоловіками це вперше. Навіть з батьком Дена я при першій зустрічі посварилася й думала, що більше ніколи не побачу його у своєму житті. Але вийшло по іншому. 

- Андрій, я б дещо хотіла тобі сказати, - почала я після деяких роздумів, - я не знаю як тобі це пояснити, але...

- Не соромся, кажи, що бажаєш сказати, я все зрозумію, - заспокоїв мене чоловік та посміхнувся своєю білосніжною посмішкою, яка на фоні снігу ще й ніби відсвічувала. Вона діяла на мене заспокійливо та придавала сил, тому я наважилася сказати те, що було дуже важко зробити.

- Повідомимо всім моїм рідним, що ти мій напарник по роботі та я тебе запросила до нас на святий вечір. Ти не проти? Адже я не хотіла б зайвих розмов та неоднозначних поглядів, - хоча вони й так будуть, не без цього, але не варто всіх раніше часу шокувати. До того ж я сама не знала до чого може призвести ось такий от неочікуваний поворот подій у моєму житті. Якщо він взагалі буде...

- Звичайно, взагалі не проблема, я думаю це буде правильно в даній ситуації, - цілком спокійно відповів Андрій й судячи з виразу його обличчя не образився на мене. - До речі, а скільки людей буде на святі?

- Ну, - я почала підраховувати всіх умовно загинаючи пальчики, - виходить, що восьмеро. А чому ти питаєш?

- Ніколи не любив приходити з пустими руками, чий би це дім не був, - чоловік кивнув в бік магазину неподалік від нас натякаючи певно на подарунки для моїх рідних від нього, - тож якщо ми маємо пару хвилин, то б я хотів зайти та придбати щось на честь свята.

- Та без проблем, - я не бачила причини відмовляти йому в цьому, - тільки врахуй, що там є і маленькі люди теж.

- Наскільки маленькі?

- Моєму сину чотири роки. - Розпливаюся в посмішці від згадки про мого малюка, якого я вже так скоро зможу обійняти та пригорнути до себе.

- Твоєму сину? - Андрія явно здивували ці мої слова й вперше за час нашого знайомства він показав свої емоції, які зображалися на його обличчі. Але це не було щось типу розчарування, це справді було звичайне здивування, яке накриває нас тоді, коли ми явно не очікуємо побачити або почути щось дивне для нас.

- Так, Дену чотири роки. А що? Це якась проблема? - Спочатку від мене вилітає це питання, а вже потім я розумію, що воно звучить провокаційно та й вимовила я його з притиском у голосі. Та в наступну мить я розслабляюся, адже якщо на те пішло, що чоловіка щось не влаштовує, то це буде й на краще. Просто тут і зараз попрощаємося з ним побажавши одне одному удачі та розійдемося кожен своїм шляхом. Ще до того моменту, поки ми не надто влізли в тенета, з яких потім буде важко вибратися. А син для мене найголовніша людина на планеті, спочатку він в пріоритеті, а вже потім всі інші.

- Взагалі без проблем, обожнюю дітей, - чоловік ніяким чином не реагує на мої такі різкі слова, навпаки, ніби обволікає мене затишним спокоєм, - і я вже навіть дещо придумав для нього. Думаю малому сподобається.

Та з завзяттям крокує до магазину, а мені нічого не залишається, як піти за ним слідом та дивуватися, як він доволі спокійно відреагував на те, що у мене є син. У мене було пару спроб побачень після розлучення і коли чоловіки чули про дитину, то я тільки й бачила, як їхні п'яти сяяли, так вони бігли від мене. А тут не те що не втік, а вже йде вибирати подарунок для мого малого. Якесь чудо в цю святкову ніч, по іншому це не назвеш...