6

"Вітаю тебе й Денчика з Різдвом та бажаю вам отримувати від життя тільки позитивні моменти! Цілую, обіймаю! Скоро зв'яжемося. Ваш Андрій." 

Ось таке от невеличке привітання від Андрія я отримала сьомого січня, а вже восьмого відправлялася в черговий забіг потягом по країні з кепським, просто жахливим настроєм. Таке враження, що новина про те, що я буду трудитися в ніч на Різдво, принесла мені менше негативу, ніж ось такі от дивні дії від мого нового знайомого. Хоча важко було назвати його просто звичайним знайомим, за один вечір та частку ночі він перетворився з зовсім незнайомої мені людини в особу, яка могла з великою долею вірогідності стати частинкою моєї родини в майбутньому. Звичайно, життя непередбачуване, але чисто у своїй підсвідомості я допускала такий варіант розвитку й визнавала його досить таким ймовірним. Мені було приємно знаходитися поруч з цим чоловіком, кожної хвилини він міг здивувати чи то гарним компліментом, чи то якоюсь дією, а відношення до мене та до мого сина взагалі було на високому рівні. Тому вдвічі прикріше було спостерігати за цими дивними діями чоловіка наразі.

Я ще вчора відправила йому повідомлення з вітанням у відповідь, але воно не було прочитане й судячи з усього, телефон Андрія був вимкнений. Що додавало ще однієї причини сумніватися, чи такий кристально хороший цей мужик, як хотів показатися. Адже якщо він поїхав "віддавати борги"(хоча теж не зрозуміло яким чином він планував це робити), то у нього повинен бути зв'язок з тими людьми до кого він їхав, або з тими, від кого отримав якесь поручення. Оскільки доставлення листів совами залишилося в минулому та в ще деяких фантастичних фільмах, то виходить був тільки один метод - мобільний зв'язок. А оскільки цей номер зараз був поза зоною досяжності, то мав бути інший номер, який був головним для Андрія та яким він постійно користувався. Якщо він мені не повідомив цей номер, то тут одне з двох - або він не особливо то й хотів спілкуватися зі мною надалі, або приховував щось таке, що не повинно було дібратися ні до моїх вух, ні до моїх очей. І тут питання полягало ось в чому - а який з цих варіантів гірше для мене? Тому що плюсів я не бачу ні в одному з них...

Я була ніби не я в цей день, усмішки на обличчі майже не появлялося, бо ця ситуація добряче мене підкосила, колеги по роботі питали, що сталося зі мною, тому що не впізнавали мене. Як сказала моя колега Марина - "якби я не знала тебе вже стільки часу, то не сказала б що це справді ти". І я не могла з нею не погодитися, вперше за довгий час мені бісило все, починаючи від постійної тряски в потягу, закінчуючи пасажирами, які вічно були чимось не задоволені. Не те щоб це було таке вперше, люди різні бувають та мають свої проблемі та претензії, але я вже прийшла на роботу на межі, і готова була зірватися будь-якої миті. 

Взагалі то я злегка допустила осічки, коли невдоволений пасажир простягнув мені склянку з чаєм та повідомив, що "таких помиїв він ще в житті не пив", на що моя реакція була просто моментальна. Відразу мені захотілося взяти ту склянку та вилити вміст йому в пику, а оскільки там був окріп, то мужик би ще довго згадував ці "помиї", але я змогла стримати цей порив та просто сказавши "ви ще не пробували справжніх помиїв", розвернулася та рушила від цього нахаби геть. Розуміла, що рано чи пізно ця свиня пожаліється на мене керівництву, але зараз мені необхідно було взяти паузу і яке було моє щастя, що наступна станція буде тільки через п'ятдесят хвилин.

Зайшовши у своє купе я відразу схопила мобільний, щоб відвернути увагу від пихатого пасажира та загалом від думок, які як стріли летіли в мене з усіх сторін. І яким було моє здивування, що прийшло пару повідомлень. Якщо повідомлення від мами варто було очікувати, то от другий відправник здивував, так здивував. Ним виявився Андрій, який подякував за привітання та спитав, чи я б змогла зустрітися з ним завтра-післязавтра. 

Не буду приховувати, щоб мій настрій від цього повідомлення злетів вверх і тієї напруги, яка була ще хвилину назад, вже майже не залишилося. Цей чоловік діяв на мене незрозумілим чином, ще сьогодні вранці я хотіла вдарити його по голові чимось важким, а вже зараз готова бігти назустріч та насолоджуватися кожною проведеною хвилиною разом з ним. А ще більше вражала така реакція на нього, бо це стосувалося, що свідомості, що тіла, яке почало ніби зігріватися після холодного дня та відчувати комфорт та затишок, яке дарував Андрій. Всього лише своїм повідомленням.

Але де ви бачили діжку меду без ложки дьогтю? Відразу після підняття емоцій вище небес, на землю спустила мене жорстока реальність. Сьогодні я весь день та ніч буду проводити в потягу, а завтра день відпочинку в чужому для мене місті, яке знаходиться дуже далеко від того міста, де проживає Андрій. Тому можливість зустрітися в ці дні відпадала й мені не залишалося нічого іншого, як повідомити йому про цей негативний момент. Я запропонувала у відповідь провести зустріч через два дні, коли у мене будуть вихідні, але...але...

"Не можу загадувати наперед, бо у мене непередбачуваний графік, тож зараз не відповім. У мене в ці два дні буде більш-менш відпочинок, тож надіявся зустрітися. Вже дуже сумую за тобою."

Яке двояке відчуття було у мене наразі. З однієї сторони Андрій показував, що йому не чхати на мене та ніби-то хотів би продовжити зі мною спілкування, оскільки запропонував зустрітися, а з іншої сторони... А чи можливо реально побудувати хоч щось вартісне та нормальне у такій ситуації, коли ми знаходилися так далеко одне від одного і мали кожен свої справи, які не могли відправити на другий план?

Я не надто вірила в почуття на відстані, а ще й сам Андрій додавав невизначеності цими своїми шифруваннями та натяками. Що, наприклад, значить його фраза про непередбачуваний графік? Це точно означало, що він не працює в офісі з восьми ранку до п'яти вечора, але далі фантазія розгулювалася не на жарт. Адже такий графік міг означати одночасно, що він може бути якимось незалежним письменником чи то людиною, яка займається чимось незаконним... Я не хотіла в це вірити й судячи з того вечора, що ми провели разом, Андрій не виглядав для мене такою людиною, яка переступає межі в багатьох значеннях цього слова, але на жаль багато його дій натякали саме на це...