Глава III

Обличчя Женев‘єви просто аж пашіло від гніву !

— Знову ти !? Ти переслідуєш мене чи що !? Дурне !!!

— Дівчино, ти маріхуани обкурилася чи айкосу ? Я власник цього приміщення взагалі-то ! Мене звати Дамір !

— А я не хочу знати твоє ім‘я !!! 

— А як звати тебе, таємнича та страшенно зла незнайомко !?

— О, Женев‘єва, мою подругу звати Женев‘єва ! А я Ніколь ! Приємно познайомитися з вами !

— З тобою, Ніколь, приємно познайомитися) А з твоєю пришибленою подружкою не дуже !

— Пришибленою !? Ну все, з мене досить ! Я терпіла, та мій терпець урвався ! Знаєте що я про вас думаю !? Що ви самотупіший хлопець якого я коли-небудь зустрічала ! За тебе ні одна дівчина не вийде, ясно тобі !

— Пх, можна подумати що за тебе з таким-то характером вийде хтось ! Кидаєшся до очей як та дика кішка !

— То я дика кішка !? Ну все Ніколь, ходімо звідси, поки моя гордість не застрягла десь в цьому забутому Богом місці ! Це лахміття лишаємо ! Ми собі придбаємо краще ! Не будемо носити ми, дві красуні, якусь вонючу гумонітарку ! 

— Женев‘єво, охолонь, прошу ...

— ПІШЛИ ЗВІДСИ НАГАЙНО !!!

З цими словами, Женев‘єва не стала більше чекати і вирвала покупки Ніколь прямо з її рук, кинула на землю свої, і обидві дівчата почимчикували до виходу.

— Дайте мені службову машину.

— Навіщо, пане Дамір ? 

— Потрібно.

— Невже вам сподобалася ця дівчина ?

— Не базікай зайвого і давай ключі від машини.

— Добре. Беріть пане.

А тим часом Женев‘єва і Ніколь ішли і обговорювали сутичку в секонді:

— Не можу повірити, Ніколь, чому мені так не щастить ?

— Просто охолонь.

— Ох, мабуть, ти права. Просто забуду як поганий сон. Ходімо викличемо собі таксі і проведемо решту дня за екраном телевізора із мискою попкорну та стаканом коли.

— Ходім)