Глава VI

Женев'єва ранком прокинулася і пішла вмиватися. Ніколь в домі не було. "Хмм. куди це вона пішла так зрання ? На неї це не схоже, вона ніколи так зранку не рокидається." - подумала дівчина і вирішила позвонити до подруги. ... Через кілька хвилин ... "Вона скинула виклик, мабуть, дуже зайнята, перезвоню до неї пізніше" - подумала дівчина і пішла в своїх справах.

Тим часом ...

- Некомія, міг би попередити що ти прилітаєш ! Це так ..., неочіувано ! Я ж не встигну всюди навести лад !

- Даміре, я в тебе вірю, ти все зможеш ! Все, чекай мене, любий кузене, чекай)

"Ох, цей Хаясі Некомія ! Скільки проблем і клопотів ! Знав в який час йому взяти - і прилетіти !"

З злою гримасою Дамір вийшов в сад.

Тим часом ...

- Сестричко, люба, ти тримайся, я знайду гроші на операцію ! Ти тільки живи ! Розочко, дорогенька, ти ж ще така молода, тобі лиш 9 рочків ! Тримайся, ти ж не втілила в життя свої мрії ! Тримайся, прошу ! ...... 

У палату ввійшов доктор.

- О, лікарю, як моя сестричка ?

- Міс Ніколь, вашій сестрі за 15 днів треба зробити операцію, інакше вона ... покине цей світ... Мені жаль. пробачте...

- Докторе, невже неможна вже нічог зробити !? 

- Вже нічого не вдієш... Шукайте кошти і моліься Богу, це остання надія.

З тими словами доктор вийшов. Ніколь вибігла з лікарні. Дівчина добігла до фруктового гаю і обезсилено сіла під деревом. Вона не знала що робити. Аж раптом:

- Ей, міс, ви оьперлись на мій рюкзак !