Подаруй мені трішки жасмину

Глава VII

— Емм, що, пробачте ?
Ніколь підняла голову і побачила над собою красивого молодого хлопця, за віком десь такого як і вона.
— А, точно, пробачте мені. Я, зовсім задумалася.

— Вибачення прийняті. Дівчино, то як вас звати ?
— Я Ніколь. А як вас звати, чарівний молодий незнайомцю ?

— Мене звуть Хаясі Некомія. Можна просто Ясінек.
— Приємно познайомитися, Ясінек.
— І мені, мила Ніколь.

— Ми перейшли на ти ?

— А хіба ні ?
— Ну гаразд ...

— Ніколь, я от з тобою розмовляю і чудово бачу що ти чимось засмучена. Розкажи мені, що трапилося ?
— Нуу, яяя ...

— Я розумію що я практично незнайома тобі людина, але я серцем відчуваю, що тобі зараз погано. Якщо ти виговоришся, тобі полегчає.
— Вмовив.
І тут Ніколь розказала про все хлопцю. Про сестру, сім‘ю, нестачу коштів. Ясінек все вислухав, а тоді мовив:

— Люба Ніколь, я не можу дивитися на твоє горе. Яка сума потрібна для лікування вашої сестри, скажіть, я заплачу за вас.
Ніколт аж підскочила і подивилася широко виряченими очима на хлопця.
— Та що ти, не потрібно, я нізащо не прийму цього !
— Ніколь, ти як хочеш, а я все одно заплачу за це лікування, мій брат знає - я щось задумав, мене не переконати, доводжу до відома це і тобі. Ходімо, показуй, де та лікарня ?
— Хаясі Некомія ...

— Хоодімооо !

І не чекаючи від Ніколь відповіді Ясінек взяв її за руку і повів вздовж вулицею.

Ши Янлін

Подобається

#9143 в Любовні романи
#3705 в Сучасний любовний роман
#2624 в Молодіжна проза

У тексті є: велике кохання та емоції через край, велике українське місто, любовні історі

Відредаговано: 04.07.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись