Глава 8

   Макс?! Ні! Не може бути! Він що... дружба? Тут Роксолана наблизилася ближче і промовила біля мого вуха:
     - От ви й зустрілися!, - радо посміхається. 
     - То він це мав на увазі? Я би в житті не здогадалася, що побачу його дружбою на весіллі мого сусіда. Так ось чому Макс тоді в клубі був у компанії брата молодого та його друзів. Та він, напевно, вже забув про мене. 
     - Сьогодні і перевіримо!,-вже подумки потирає лодоні Рося, мов, ще побачимо... А я ще раз вже детально оглянула його. Костюм темно-синього, майже чорного кольору, біла сорочка, краватка. Все це йому так личило,я так задивилася, що не одразу помітила його погляд на собі. Коли наші очі зустрілись, моргнув мені і усміхнувся. А я, автоматично, посміхнулась йому. Його дружка щось сказала і той одразу посерйознішав. 
   Гості підходили і вітали молодят. Коли настала моя черга, а пройшла повз Макса з опущеними очима. Ще знову собі подумає, що загледілась на нього. Після привітань, гості займали свої місця. Я і Рося присіли біля хлопців, що тоді були у клубі, а також ще декількох дівчат та парубків. І тут я звертаю увагу, що наш святковий стіл майже одразу біла столу молодих, а саме, зі сторони Макса. 
     - Ну ми і знайшли місце..., - звернулась я до подруги.
     - Ти чого? Все класно, хороша компанія зібралась!
     - Ага...
   І святкування почалось. Голосили тости за молодих.Багато з побажаннями щастя, здоров'я, і діточок, як на небі зірочок. І тому подібне. Ну, а дальше, як же без традицій? Гірко молодим! Пізніше, першій - дружбі з дружкою, потім - другій парі, Максу та його дружці. Після довшого поцілунку, і їм пролунали оплески. Присідаючи на свої місця, він глянув на мене. А що я? Я не могла зрозуміти ці погляди зараз. Там поруч нього сидить дівчина, на якій прям написано, що їй сподобався цей брюнет. Думаю, вона була б навіть дуже не проти з ним щось замутити. Для хлопця по-дурному втрачати такий шанс. Тому, я переключила свою увагу на друзів. Навпроти сидів ще один брюнет, Володимир. Цього разу, очі і волосся були чорні, як смола. Привабливий, красива усмішка. З його уст постійно лилися жарти, від яких, вже більшість з нас, трималася за животи. Свою увагу, в більшості, він спрямовував на мене. І це було неможливо не помітити. Подруга вже неодноразово штовхала мене в бік. Звичайно, як кожній дівчині, мені приємна така увага. На даний момент моє серце вільне. Та всеодно, час від часу, мене тягнуло глянути у сторону Макса.
   Пролунала музика, а це означало - перший весільний танець. Молодята закружляли у ніжному вальсі. Як же вони підходять одне одному. Наречений ставиться до своєї дружини, як до ніжної лебідки,а наречена трепетно горнеться у обійми свого чоловіка. Танець вийшов дуже чуттєвим!
   Дальше пішли гучні танці. Ми танцювали і веселилися. На повільні танці мене запрошували багато хлопців, я погоджувалась, але все чекала, коли підійде Макс. А Володимир навпаки, по кілька разів підходив. Вже з початком ночі, підійшов той, кого я вже і не чекала. Мовчки подав руку, обійняв за талію, і повів за собою на середину зали. Танцюючи з ним, моє серце почало пришвидшено битись. 
     - Гарний видався сюрприз?, - посміхаючись, промовив хлопець. 
     - Не то слово, - відповідаю не дивлячись на нього. 
     - Я ж казав, що ми зустрінемось. 
     - Але звідки ти знав, що я буду на весіллі?
     - Хлопці в клубі сказали, що ти сусідка мого кузена. 
     - То наречений твій родич?, - дивуючись запитала я, на що він ствердно кивнув. - Тоді чому я тебе раніше не бачила? 
     - Бо я з іншого міста, не було нагоди часто приїзджати. Думаю, тепер я знайшов Причину, - відповів, зробивши наголос на останньому слові. 
     - Зрозуміло, - певно, що знайшов. Його дружка буде тільки рада. 
     - Ти дуже красива! 
     - Дякую!
     - Думала про мене? 
     - Що? Чому це я мала про тебе думати?, - нічого собі заявочки. 
     - Я ж бачив, що ти запала на мене! 
     - Моя тобі порада, як майбутнього медика - сходи до окуліста. Ти постійно щось не те бачиш!, - оце вже занадто. Що це за самовпевненість така? На томість, я його лише розсмішила. 
     - Може і сходжу, хай гляне. Бо мені в око впала одна дівчина, нічого не можу з цим зробити. 
     - О, складний випадок!, - посміхнулась. 
     - А ти сходиш зімною?
     - До чого тут я? З своєю дівчиною іди!
     - Якраз їй і пропоную!, - мої брови звелися від здивування. Це я його дівчина? 
     - Ти щось наплутав. 
     - Я серйозно. Зустрінемось завтра?, - і заглянув мені просто в очі. І тут музика завершилась. 
     - Думаю, твоїй дівчині це не сподобається. - обернулась і пішла. Макс так і залишився стояти. 

   Решту частину весілля ми були порізно. Я танцювала у своїй компанії, він у своїй. Але це не заважало мені помічати його сумний, задумливий погляд. Невже причина в мені? Потому, святкування весілля завершилось, і всі гості роз'їзджались по домівках. Я теж зібралась виходити, коли з' явився претендент провести мене додому. Чи варто мені з ним іти? 

   Вітаю! Нова глава вже у ваших бібліотеках! У кого ще ні - додавайте. Історія тільки набирає своїх обертів. Щоб нічого не пропустити - "відстежуйте автора". За бажанням, нагороджуйте зірочками. 

   Як завжди, чекаю Ваших  коментарів! - Хто захотів провести Аню? Що буде далі? 

   Всім приємного читання!