Розділ 33

— І братика мені подаруєте? — вислизнувши з обіймів, запитав Сашко. 

Михайло приснув зі сміху, випустивши виделку. 

Щось говорити чи пояснювати синові, Михайло не поспішав, а тому лишень споглядав на почервонілі щоки коханої. Вона була здивована. 

Та тепер була черга Насті виховувати їхнього синочка. І він — Михайло — з радістю й сам би почув відповідь на це питання. 

— Мамочко, ну, будь ласка… — защебетав Сашко, протягаючи тендітні долоньки. 

Настя взяла сина за руку й знову допомогла йому всістися на власних колінах. Потім обійняла малечу за плечі й притулила до себе. 

— Я дуже хочу братика, — не вгавав щебетати малюк, викликаючи в грудній клітині Насті бентежливі відчуття. Вона й гадки не мала, що її маленький секретик(ще зовсім не явний та не підтверджений) доведеться розкрити так раптово. 

— А ти будеш відповідальним старшим братом? — запитала лагідно, погладжуючи світлі кучері на маківці. 

— Аякже, — захитав голівкою малий, — І вдягатися його навчу, і шнурочки зав'язувати… — Сашко замислився на мить, затамувавши подих, — і кашу навчу його їсти. Хоч вона й не смачна. 

— Чого це не смачна? — Настя показно насупила брови, — Ти ж її так любиш, і завжди добавки просиш? 

— Не люблю… — винувато промовив малюк, переводячи погляд на усміхненого Михайла. Той уже наперед знав, що Настя проведе допит по всім пунктам й відвертітися Сашкові не вдасться. 

— Але ж щоранку їси її… 

— Так, але… 

— Що “але”?

— Але не подобається мені каша, — зрештою вимовив Сашко, потупивши погляд. Більше не було снаги приховувати свою маленьку брехню. Та й рано чи пізно, а Настя б здогадалася, що її кулінарні старання, щоранку, потрапляють до сміттєвого відра. Або ж стають хорошим пайком для місцевих бездомних собак та котів.

— От тобі маєш! — обурилася вона й з докором глянула на чоловіка. В його очах промайнуло вибачення, але вуста — такі солодкі та п'янкі на смак й до біса привабливі на вигляд — розтягнулися в ніжній усмішці, змусивши серце Насті, вкотре за сьогоднішній ранок, битися вдвічі швидше. 

— І ти про це знав? — запитала з докором. 

— Знав. 

— І мовчав? 

— Ага. 

— Партизани, — зітхнула Настя, ховаючи посмішку за показним невдоволенням. Вона не могла ображатися на сина за нелюбов до її страв, а тільки гнівитися на себе за неуважність, — Отже, ніякої каші на сніданок, — після хвилини роздумів, додала вона, — Можливо, млинці?

Сашко весело захитав головою й завзято плеснув в долоньки. 

— З сиром та родзинками? 

— І полуничним джемом, — підказав Михайло, споглядаючи на двох найдорожчих у його житті людей й подумки дякуючи долі за шанс стати щасливим. 

— Згода. Гайда готувати разом. 

А потім все довкола наче зупинилося. Всі разом бавилися змішуючи інгредієнти для млинців: розбиваючи яйця вінчиком, додаючи муки та молока. Сміялися та веселилися, насолоджуючись спільним сімейним ранком. Таким, про який кожен з них мріяв. 

А коли суміш в мисці закінчились, а тареля наповнилась пахнючими млинцями, всі дружно всілися за стіл, насолоджуватись смаколиками. 

Сімейний ранок плавно перейшов в обід, де всі троє вирушили до центру розваг й пробули там аж до пізнього вечора. Втомлені та щасливі, Михайло, Настя та Сашко повернулися додому, де смачно повечерявши, готувалися до сну. 

Поки Михайло читав казку сину, Настя вирішила скористатися ванною кімнатою. Взявши всі необхідні речі, попрямувала туди, зачинивши за собою двері. 

Серце шалено калатало у грудях, лишень збільшуючи ступінь хвилювання та більше зволікати не було часу. Вона повинна була знати. Впевнитися у власних здогадках й можливо ощасливити не тільки Сашка гарною звісткою, а й коханого чоловіка. 

 Чи не вперше в житті Настя хвилювалася так: заламувала пальці, кусала губи й ледь чутно тупотіла ногою, раз по раз зиркаючи на маленьку паличку на поличці. Нервувала й подумки молилася, аби всесвіт дарував їй диво. Не те щоб це було неможливо, однак чекати, вона більше не хотіла. Бо вони з Михайлом й так втратили купу часу на дурниці. І якби не випадок, її раптовий порив поїхати в Карпати, ще не відомо, де б і з ким вона зустрічала наступні свята. 

Звук таймера на телефоні вирвав її від роздумів й змусив глянути на тест. Побачене шокувало й одинока сльозинка скотилася по рум'яній щоці. 

Вперше в житті Настя повірила в магію Різдва.