9. Список бажань

   — Ти серйозно? — недовірливо перепитав Макс, дивлячись на дівчину.

   Олеся кивнула й усмішка поволі щезала з обличчя 一 його погляд не теплішав.

   — Здивувала, — нарешті вирік чоловік, переконавшись, що вона не жартує. В його руках опинився телефон. — Будуть ще якісь побажання?

   — Це безглуздо, я розумію, 一 збентежено затараторила вона, запізно усвідомивши всю дитячість своєї витівки. 一 Давай просто погуляємо сквером.

   Він глипнув поверх телефона і вона зрозуміла, що відступати запізно.

   — Бажання дами 一 закон, — видав заїжджену фразу. 一 Це навіть цікаво.

   Автівка рушила з місця. Олеся сторожко поїдала його очима, але він настільки зосереджено кермував, що на обличчі не проскочила жодна зайва емоція. Не минуло й десяти хвилин, як чоловік вже шукав місце на стоянці торгово-розважального центру.

   Йти їм довелося за вказівниками і відшукавши потрібний зал, Максим пропустив дівчину вперед. На її зап'ясті зафіксували білий браслет. Адміністраторка із запитанням глянула й на нього, на що він лиш категорично хитнув головою й обвівши очима великий зал попереду, де веселились одні діти та підлітки, ступив за Олесею, в якої на вустах знову з'явилася впевнена усмішка, а на обличчі застиг потішений вираз.

   — От цікаво, 一 порівнявся він з нею, 一 чому з безлічі можливих варіантів ти вибрала саме батут?

   — Ти не виконав основне бажання з мого списку, 一 повідомила чесно, стискуючи в руці телефон, 一 на думку спало наступне в черзі.

   — І що за список? 一 в його очах спалахнула цікавість.

   一 В нас з дівчатами традиція 一 після святкування дня народження складати список бажань, які іменинниця має виконати впродовж року. Я проговорилась, що ніколи не була на батуті й отаке завдання з'явилось в моєму списку. Ми й для Юлі список склали, але розшифрувати ту писанину ще не було часу.

   "От, знову зайва інформація", — знітилась подумки, поправляючи косу і телефон в руці запищав сповіщаючи про повідомлення.

   "Скинь фотку!!!" — не вгавала подруга.

   Олеся підняла очі на чоловіка. Він чекав.

    一 В мене тут лише одне завдання на декілька хвилин, а потім можемо прогулятися, 一 сказала вона, роззирнувшись навколо. 一 Знімеш?

   Вона вручила йому телефон і рвонула до басейну з барвистими м'якими кубиками. Підстрибнула та розкинувши руки в сторони, пірнула вниз.

   — Завжди мріяла так зробити, — радісно пролопотіла вона.

   Максим подав руку, допомагаючи вибратись з ями і її місце швидко зайняли галасливі дітлахи.

   Відео без попереднього перегляду було надіслано подрузі.

   一 Тепер можемо й десь погуляти, 一 запропонувала дівчина, її очі сяяли. 一 Тут занадто шумно.

   Чоловік не став перечити.

   Дорогою до виходу, телефон знову запищав.

   “Слів нема… Щелепа вискочила.” 一 Олеся отримала відповідь від Віти й вимкнула звук, знаючи, що інакше та не заспокоїться.

   — Олесе, звідки ти? 一 раптово запитав Макс, очікувально поглянувши на неї.

   一 Я… 一 вона якусь мить вагалась, а потім неохоче озвучила назву свого села, яке абсолютно нічого чоловіку не сказало. 一 А ти звідси родом? 一 запитала своєю чергою.

   — Ні, та живу тут останні десять років. Народився і виріс в сусідньому Лаврові.

   — А в мене там тітка живе, 一 Олеся здивовано розширила очі. — Розповіси ще щось про себе.

   — Нічого розповідати, весь вільний час працюю. Краще тебе послухаю.

   一 А що в мене? Я навчаюсь. Попереду захист диплому, потім перейду на повноцінний графік роботи в салоні 一 зараз виходжу лише на вихідні. Через це майже два місяці вдома не була, але щоб чогось добитися, доводиться і чимось жертвувати. В ранньому дитинстві, наприклад, я мріяла стати ентомологом, бо обожнювала метеликів, малювала їх, вчила різновиди, читала книги, але подорослішала й усвідомила, що час відпускати дитячі фантазії. Бо добитися чогось, ганяючись за комахами 一 майже неможливо. З дванадцяти років йшла до нової цілі.

   一 Татуювання на згадку? 一 здогадався він.

   — Щось типу того.

   一 Виходить і сьогодні працювала?

   一 Так.

   一 Тоді я відчуваю себе зобов'язаним нагодувати тебе, 一 він повернув до автівки, галантно відчинивши їй дверцята.

   一 Я не хочу.

   一 Не сперечайся. Тепер моя черга дивувати,— сказав з легкою усмішкою, зазираючи в очі й вона здалася.

   Автомобіль хвилин п'ятнадцять кружляв вечірніми вулицями й нарешті зупинився.

   Олеся збентежено дивилась на масивну будівлю з яскраво-синім підсвічуванням, до якої вони під'їхали. Тераса з колонами, видовжені вікна на всю довжину першого поверху — все говорило, що це заклад не для простих смертних. Вона ніколи не була й поблизу, але велика корона зверху й знайома назва, говорили самі за себе.

   一 Звісно здивував, але я туди не піду, 一 дівчина вперто притислась до спинки сидіння, переплівши руки на талії.

   一 Чому? — його брови здивовано вигнулись. 一 Хто не хоче тут побувати?

   一 Ага, тільки про те й мрію, щоб ти залишив тут річну зарплатню через мене, 一 зіронізувала у відповідь.

   一 Не перебільшуй.

    一 Думаєш я не здогадуюся які тут ціни? — запитала притишено, ніби цю розмову міг почути ще хтось. — Знаю чудово.

   Вона знала: кухня морська й океанічна, страви лише авторські від відомого шеф-кухаря, основа меню 一 делікатесні морепродукти та свіжа риба й розваги на будь-який смак. Віта декілька місяців тому відвідала це місце, після чого нарікала, що все нереально дорого, хоч і люксово. Однак Олеся запам'ятала цю історію з іншої причини.

   — Віт, я не бачу в такому сенсу. От чесно, — зізналась вона тоді.

   — Ти не розумієш...

   Віта похнюплено зітхнула й згадавши, що вони в коледжі, роззирнулась на різні боки, та добуксирувала Олесю за руку до вікна.

   — Справа тут в іншому. В мене була подруга Міла, — почала розповідь ледь прихиливши долоні до підвіконня. — Старша на рік, живе в нашому домі. Здружились дуже давно, ділилися всім і я вважала її другою сестрою. Подорослішали. Я познайомилась з Яриком, зустрічалися з ним вже декілька місяців і він запросив мене на день народження. Вісімнадцять років і святкували з шиком — батько бізнесмен. А я ж ніколи не була на їхніх світських тусовках, та й що я там розуміла в тих неповних шістнадцять. Сестра готувалася до вступу і їй було не до мене, запросила з собою Мілу для підтримки. Все минуло краще, ніж очікувала, але згодом дізналася деталі, точніше Ярик ткнув носом в них.