3 глава

— Салют! — Стас радісно помахав нам рукою, притримуючи вхідні двері. — Радий вас бачити.

Хлопці потиснули один одному руки та пройшли всередину. Вечірки Дребота й справді були веселими та незабутніми. Пам’ятаю як минулого року він організував пінну вечірку у своєму басейні. Це було так захопливо. Дім мого знайомого знову пробудив спогади з дитинства. Раніше я теж мала схожий будинок, але тепер повинна жити в гуртожитку. Ось таке от непередбачуване життя. В один момент можна втратити все.

Аня взяла мене під лікоть і повела в бік великої кухні, яка була вщент заповнена різними алкогольними напоями. Здається, навіть у *«Веселому Даку» менший асортимент випивки ніж тут.

Ми пробрались крізь натовп танцюючої молоді та взяли собі по коктейлю. Цього разу мій вибір зупинився на «Піна коладі». Я зімкнула губи навколо яскравої трубочки й відчула прохолодний напій. Добре, що вибрала саме цей коктейль. Я перевела погляд на Аню, яка все ще розглядала склянки. Не довго думаючи, вона взяла перше, що потрапило їй під руки й швидко надпила. Та вже через секунду на її лиці з’явилась засмучена й водночас незадоволена гримаса.

— Яка гидота! — промовила вона, відставляючи коктейль в бік.

— Що це? — поцікавилась я, беручи склянку Ані. Пахло й справді не дуже, тому я не ризикнула спробувати на смак.

— Мабуть, це якийсь авторський коктейль Стаса, ба раніше я не пробувала нічого подібного. Потрібно сказати йому, щоб не робив більше подібних експериментів.

Я вилила вміст тієї склянки в раковину й дала Ані випити трохи води. Їй одразу стало краще й вона захотіла потанцювати. Подруга намагалася затягнути мене на танцпол, але в неї це не вийшло. Я була непохитна, тому вона вирушила на пошуки Тимофія.

У мене не було бажання веселитися, тому я знайшла собі тихе містечко на терасі й закутавшись в плед, почала шукати нову інфу про Матвія. Спочатку я зайшла на його сторінку в інстаграмі. Він не був активним користувачем, але хоча б зрідка викладав пости та сторіс пов’язані з хокеєм.

Я оновила стрічку й помітила нову історію. Швидко відкрила її й побачила знайому кімнату. Точно, це ж вітальня Стаса! Виходить, що Матвій теж зараз на вечірці.

Я швидко піднялася на ноги й скинула з себе плед. Хотіла повернутися назад в будинок, але налетіла на якогось хлопця. Він міцно стиснув мене за талію та широко усміхнувся. Я ж скривилася від неприємного запаху. Здається, хтось вже добряче випив.

— Вибачте, — промовила я й спробувала вибратись з його обіймів. Ще декілька секунд і цей юнак познайомиться з моїм сніданком та обідом. Ненавиджу запах перегару!

— Крихітко, ти кудись поспішаєш? Ми ж навіть не познайомились, — промовив він, покусуючи нижню губу.

— Я не хочу знайомитись. Дай мені пройти! — голосніше промовила я, скидаючи його руки з моєї талії.

— Е, ні, руденька. Спочатку добре попроси, а тоді я вже подумаю, — лівою рукою він міцно стиснув мої сідниці й це стало останньою краплею. Я з усієї сили скрутила його руку й він застогнав від болю.

— Це ти мене послухай, дорогенький. Зараз ти в мене гарненько попросиш пробачення і більше НІКОЛИ не будеш лапати дівчат без їхнього дозволу, — пригрозила я.

— Та пішла ти, ш… — Я сильно вдарила його коліном у доволі пікантне місце й він одразу скривився від болю на холодній бруківці.

— От покидьок! Я через тебе капронові колготи порвала. — Тільки цього мені не вистачало. Я кинула на нього ще один роздратований погляд. Цей недоумок зрозумів, що справи погані й поповз кудись в сад, як той дощовий черв’як.

Я зібралась з думками й згадала про те, що хотіла знайти Матвія. Далі я таки вирішила повернутися у вітальню. Тут було доволі гучно й багатолюдно. Знайти когось було просто неможливо. На щастя, до мене підійшов Стас. Я почала перекрикувати музику, але хлопець все одно нічого не чув. Він взяв мене за руку й потягнув за собою. Ми опинилися на другому поверсі, де було набагато тихіше.

— Ти часом не бачив Матвія Соколовського? Мені потрібно домовитися з ним про інтерв’ю, — промовила я, все ще оглядаючи натовп. Нікого зі своїх знайомих я так і не помітила.

— Ангелінко, на жаль тобі не пощастило. Матвій знайшов собі подругу на вечір і вже розважається з нею. — Стас вказав рукою на двері однієї з кімнат. Я незадоволено скривилась і відійшла ближче до сходів. — Думаю, що він зараз не в стані давати інтерв’ю, — додав Стас, хіхікаючи. Я жартома вдарила його під ребро й він замовкнув. — Та годі тобі, Ліно. Навіщо тобі цей Матвійчик? Тільки не кажи, що теж на нього запала, а то я вже й справді повірю в те, що Соколовський може зачарувати дівчину, лише за допомогою своєї посмішки.

— Дребот, не верзи дурниці! — Я незадоволено закотила повіки. Матвій зовсім не цікавить мене, як хлопець. Так, у нього зовнішність, як у грецьких богів, але на мене це ніяк не впливає. Ненависть завжди буде сильніша за будь-які інші почуття. — Мені не потрібен такий самозакоханий, зарозумілий красунчик-хокеїст, в якого вітер у голові. Соколовський — це лише красива картинка й не більше. Він створений для таких же дурних барбі-дівчаток, як і він, — промовила я, а тоді одразу пошкодувала про те, що не втримала свій язик за зубами, бо Матвій постав у всій своїй красі просто переді мною.

Соколовський сперся на стіну й незадоволено хмикнув собі під ніс. На ньому була красива чорна сорочка, верхні ґудзики якої були розстібнуті. З-під неї виднівся червоний слід від помади, який швидше за все залишила Христя. Вона стояла біля Соколовського, покусуючи губу. На ній була коротка сукня, вже не в найкращому стані. Також її волосся було розбурхане в різні сторони. Макіяж у моєї однокурсниці теж був вже не першої свіжості. Думаю, не складно здогадатися чим вони займалися у тій кімнаті. Мені було неприємно знаходитися поруч з цією дівчиною, тому що про Боднаренко ходили різні чутки. Христя міняла хлопців частіше, ніж я шкарпетки. Я ніколи не розуміла таких дівчат й уникала спілкування з ними. Проте, зараз мені доведеться відповісти за свої слова. Трясця! Чому вони з’явилися так невчасно?