Поєднані танцем

Глава 34

Алекса

— Ви з нею в стосунках? Ви кохаєте одне одного? — пролунало питання, яке миттю змусило моє серце битися частіше.

Як же я довго чекала цього. Стільки сумнівів, переживань, непорозумінь, могло згладити одне коротеньке слово «Так». Чомусь була переконана, що якщо він це скаже, то миттю пробачу абсолютно все.

— Без коментарів,— промовив Джейк і пішов до виходу, тягнучи мене за собою. Я важко видихнула, адже чекала зовсім іншого. Тепер злість на чоловіка зросла з новою силою.

Його поведінка зараз була, м’яко кажучи, дивною. Я думала, що він відчуває щось до мене, що нас притягує одне до одного. Але ж ні! Мабуть, я собі це лише нафантазувала.

Ще й ця дивна мовчанка, коли журналісти запитали, хто я й чи не брала участі в конкурсах раніше. Взагалі-то, все сьогодні було якось не так, починаючи з того моменту, як ми покинули сцену.

Чесно кажучи, не думала, що Джейк буде настільки легковажним. Після змагань -одразу святкувати, коли до перемоги залишається ще цілих два етапи. Хоча, можливо, такий він і є насправді. Джейк вже не раз показував свою байдужість до всього та егоїзм, близький до нарцисизму.

— Ваш виступ був просто неймовірним. Гадаю, саме ви витягнули той феєричний номер. Я б з радістю помінявся своєю партнеркою з Джейком, — усміхнувся досить красивий чоловік та відкинув волосся, відкривши шрам над бровою.

— Дякую, звісно, але Джейк також танцював чудово, — байдуже кинула я та майже побігла до свого номеру. Мені зараз було не до нього.

— Сподіваюсь, ви подумаєте над моєю пропозицією. В нас вийшла б чудова імпровізація. На Джейка покладатися не варто, особливо, коли справа йде до фіналу! — крикнув незнайомець мені в слід, викликаючи сотні нових сумнівів та побоювань.

Про що взагалі говорив цей незнайомець? До чого тут був фінал? Чому погодилася танцювати саме з Джейком? Як можна було раніше не подумати про заміну партнера? В той момент, коли він покинув мене на два тижні.

Нові думки миттю витіснили інтерв’ю й так і не дали заснути. Спробувала лежати, розслабитися, щоб трішки відпочити перед завтрашнім етапом.

 

Зранку я була на диво бадьорою. Ніч не минула даремно й я змогла все обміркувати та вирішила залишити все, як є. Як-не-як, а у нас було досить чудових моментів про які не варто забувати.

Реальність знову внесла свої корективи. Джейк вкотре проявив негативні якості. Я думала, що він прогуляється містом, можливо, сходить до якогось ресторану, але ж не в бар та ще й вип’є чимало прямо перед другим етапом.

Мої думки раптом перервав один з учасників.  Він згадав Пітера й чомусь все миттю почало складатися в моїй голові.

— Той, що… — не наважилася завершити речення, адже розуміла, що розлючу його, якщо пригадаю про розмову з Пітером.

“Тепер хоча б знатиму з ким домовлятися, якщо що, а то на останньому його фото, яке я бачила, в нього було повністю розбите обличчя. Стоп. Про що це я? В мене вже є талановитий партнер і не потрібна ніяка заміна, яка навіть не може перемогти самотужки й вдається до всіляких підступів.”

 

— Що ти коїш!? — розізлилася я та почала кричати на Джейка, як тільки ми покинули сцену. — Ти навмисне зіпсував танець.

Стільки тренувань й все було намарне. Замість очікуваних тридцяти балів, ми набрали лише двадцять вісім. Добре, що хоч було десять бонусних балів з попереднього етапу, але ще троє конкурсантів, серед яких був і Пітер, також набрали стільки ж завдяки дещо простішим, але набагато технічнішим танцювальним па.

Нам потрібно було зібратися й викластися на повну, а Джейк цього неначе не розумів, все переводив у жарт, намагався немов розповісти мені про свої почуття, але ж не зараз!

В даний момент потрібно було зібратися з усіма силами, а не сидіти, склавши руки та в соте повторювати те, що це не його вина, що він більше так ніколи не зробить.

Так і хотілося кричати, щоб він уже сказав нарешті про те, що справді сталося й забув, або просто зникнув з мого життя. Я вже більше цього реально не витримувала. Мене почала бісити вся ця ситуація. Через конкурс нерви були на межі. Звісно, я продовжувала ходити й посміхатися, але відчувала, що ще хоча б одна малесенька неприємність і я просто вибухну від надлишку емоцій та переживань.

 

 

Настав третій — вирішальний день. І знову всю ніч я провела без сну, думаючи про все, що сталося.

І що ж я вирішила? Та абсолютно нічого. То були неначе пусті думки, риторичні запитання. Вони просто хаотично поставали в моїй голові та зникали через певний проміжок часу, заважаючи тому, щоб я розслабилася та поринула у солодкі й безтурботні сновидіння.

 

Ну ось, довелося таки покинути тепленьке ліжечко та почати метушитися, адже хоча й на фінал потрапили не всі пари, але чомусь його вирішили провести на дві години раніше, ніж інші етапи.

Втиснулася в довгу чорну та просту сукню з розрізами по обидва боки, для вільних рухів ніг. Вона немов віддзеркалювала мій теперішній стан душі, адже й справді, зараз в голові неначе була чорна пустота. Здавалося, наче й тоді, коли вийду на паркет, мій танець буде не імпровізацією, а механічним, завченим набором рухів.

Швиденько спустилася у фойє, знайшла Джейка й ми побігли до будівлі неподалік.

Сьогодні мій танцювальний партнер не зронив ані слова. Всі його рухи були дещо відчуженими, а рука сіпалася до кишені піджака й назад, так і не наважуючись дістати щось звідти.

Проте це навіть на краще. Зараз мені потрібно зібратися й зайві балачки навпаки нашкодили б моєму і так не стабільному душевному стану.

До нашого виходу залишалося ще кілька виступів, а я все ще тупцяла туди сюди по тісному коридорчику. Нерви так і з’їдали мене зсередини, не даючи розслабитися ні на мить. Руки страшенно тремтіли й не уявляла, куди їх подіти. А що ж буде на сцені?

— Тихенько, заспокойся. Все буде добре, — обійняв мене Джейк, а я й не збиралася заперечувати та відсторонятися. Його слова та теплий подих, заспокоювали і надавали неймовірне відчуття впевненості.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше