Подорож орхідей, жеода та інші

ЖЕОДА — зоряна печера

 

Перед вами гладенька кам'яна куля, схожа на ядро від старовинної гармати. Як думаєте, що це?

Ніколи не вгадаєте, якщо не знати!

Підказка: не яйце, хоча всередині є дещо цінне, не плід, хоча дозріває у землі... Не гарматне ядро і не простий округлий камінець, хоча насправді ця "штука" — з каменю. Якщо точніше, з різних видів кварцу, одного з найпоширеніших мінералів земної кори.

Це — мінеральній агрегат, секреція (від латинського — secretio — відокремлення, відділення). В цієї зовні непоказної кульки справді є свій великий секрет, своя таємниця. Але "секрет" — це те, що приховано від сторонніх очей, його ревно оберігають, тож розкрити "секрет секреції" нелегко.

Для цього треба її розбити, або розрізати спеціальною пилою для каменів.

І тоді всередині сірої щільної оболонки для вас засяють зорі…

Що ж це за диво?

Який казковий птах несе кам'яні яйця? З якого зоряного зернятка ростуть такі плоди?

Та ні, така секреція — швидше, не плід, а пиріжок з коштовною начинкою. Скоринка в нього з кремнію, начинка з агату, а всередині — "найсмачніше" — наче грудочки цукру блищать кристали димчастого раухтопазу або прозорий гірський кришталь. Або, навіть, фіолетовий аметист. Все залежить від "рецепту" кварцового "пиріжка". Багато сортів цих "ласощів" печеться, коли працюють найгарячіші природні печі — вулкани!

Секреція, всередині якої залишається порожнина, де від країв до центру ростуть кристали, зветься ЖЕОДА.

Назва "жеода" прийшла до нас із Франції. Давні греки ці "зоряні печери" називали "геодес" (γεώδης) —  землеподібний, земляний; англійською це теж "geode" або "crystal cave" — "кришталева печера".

Жеоди бувають невеликі, менше метра у діаметрі, а бувають — справжні печери, оздоблені кристалами на стінах та стелі. Жеоди утворюються у пустотах земної кори,  відкладення мінералів в них йде поступово, шарами, від стін до центру.

Як же утворюється така краса?

Розберемо "рецепт" цього мінерального агрегату докладніше.

По-перше, необхідна замкнена оболонка, у якій ростиме тіло агрегату. Для невеликих секрецій це, найчастіше, — стінки газових пухирців у магмі, яка витікає на поверхню під час виверження вулкану. Щоб пухирці біли не зовсім дрібні як у пемзі чи пористому шоколаді, магма повинна бути не дуже рідкою. Магма розчиняє у собі різні гази та розчини: водяну пару, фтор, хлор, вуглекислий газ, окисли кремнію, заліза, магнію, тощо. Процес утворення мінералів у земній корі за участю гарячої води та високого тиску називається "гідротермальним", а розчин мінералів, з якого вони знов кристалізуються при поступовому охолодженні — це колоїдний розчин.

Якщо магма буде досить густою і пухирець з колоїдним розчином не вибухне, утворяться умови для поступового охолодження та нової кристалізації мінералів з розчину.

Варто магмі трохи охолонути, з колоїдного розчину починає знову утворюватися тверде тіло. Але тепер його будова буде пошаровою. Першими на стінках пухирця відкладаються ті мінерали, температура плавлення яких найвища. В нашій жеоді це жовто-сірій непрозорий або напівпрозорий кремній — різновид кварцу із прихованокристалічною структурою. Потім відкладається біла непрозора "скоринка" халцедону. Наступним не витримує "холоду" агат — напівпрозорий різновид кварцу. Термін "агат" зараз здебільшого означає не сам мінерал, а смугастий концентричний візерунок поєднання шарів різних мінералів. Якщо температура змінювалася циклічно кілька разів, халцедон і агат утворять кілька шарів, в залежності від того, чия "черга" кристалізуватися за даних температурних умов.  Колір агату залежить від домішків у розчині, може бути чорним, жовтим, червоним, блакитним із різноманітними відтінками та переливами.

Останніми почнуть рости кристали чистого кварцу: прозорий гірський кришталь, димчастий топаз, фіолетовий аметист… все залежить від кислотних залишків металів та різної концентрації мінералів у розчині.

Якщо стінки застиглого пухирця мають тріщини, куди просочуватиметься новий розчин та "живитиме" ріст агату, вийде повністю заповнена агатова секреція. Якщо ж стінки щільні, в центрі залишиться порожнина та місце для росту кристалів, утвориться кварцова жеода.

Припустимо, "пиріжки" вже "спеклися", але як вони вийдуть з товщі магми назовні та потраплять на око людям?

Охолола магма поступово розтріскується, вимивається дощами, піддається дії сонця та зимового холоду, гірські потоки з великою силою б'ються в неї — поступово верхній шар гірських порід руйнується, а більш щільні та стійкі до вивітрювання секреції розсипаються відкритими родовищами.

Відомі дуже гарні агатові родовища Латинської Америки, багато розкішних аметистових жеод у чорній оболонці знаходять берегами гірських річок Владикавказу. Жеоди на фото привезені з Єгипту. Їх дуже багато навколо гори Синай, де за переказами Мойсей розмовляв із Богом. Їх місцева назва "сльози Мойсея". Легенда каже, що коли на вершині гори Синай пророк Мойсей оплакував долю свого народу, його сльози падали в розпечений пісок та застигали кам’яними кульками. Якщо розбити кульку, ви побачите, як блищать на сонці сльозинки пророка, застиглі в кристалах кварцу…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше