Диво-рослина КУЛЬБАБА

Світ навколо такий складний та дивний!

Але люди так звикли до нього, що не лише не замислюються про природу буденних див – взагалі перестають помічати їх. Зрідка увагу ще здатні привернути надзвичайні кольори заходу сонця, досконала форма повного місяця, блиск зірок над головами, перший сніг... Одразу після зими око ще помічає перші квіти та листя, але дуже швидко звикає до дива.

Про дива та багатства, які майже постійно поряд, навіть плутаються під ногами, багато хто взагалі ніколи не згадує.

Хто й коли останній раз дивувався, що кульбаба змінює колір? Але ж, не лише колір! Шапочки жовтих пласких пелюсточок відкриваються кожен ранок, закриваються кожен вечір, або на дощ, коли раптом одного дня вони розкриваються як завжди… та це вже не та кульбаба, що була вчора. Щільна шапочка – не окрема квітка, це кошик з квітами! Те, що видається пласким язичком, насправді — трубочка с п’ятьма зрощеними пелюстками. Тепер кошик став майже прозорою кулькою, а кожен жовтий язичок таємничо перетворився на пухнасту білу пір’їнку на ніжці.

Та й це ще не все! Кожна тоненька ніжка тримає темне довге зернятко – насінину, яка скоро вирушить у подорож. Чи високо вона злетить, чи далеко впаде, залежить від вітру та її власного талану. Або й від людей, коли вони зривають та здмухують насінини кульбабок. Хіба ця природна база крихітних парашутистів — галявина квітучих кульбаб, вас дивує?

Так є, та й по всьому!

Назва цієї рослини на різних мовах пов’язана з її "зачіскою". Українська назва відмічає кулеподібну форму квітки. Російська — "одуванчик" — нагадує, що білий пух квітки легко здмухнути. Англійці називають кульбабу "денділайон", мабуть вбачаючи в ній модника-денді з химерною стрижкою "під лева".

На старих банкнотах німецьких марок було зображення кульбаби. Ці квіти як втілення літа та сонячного дитинства оспівав у своїй повісті "Вино з кульбаб" письменник Рей Бредбері.

Але скромна кульбаба приховує багато інших таємниць. Така привітна, така яскрава наче веснянка на тлі зеленої трави! Кульбаба здається втіленням сонця, але це тіньовитривала рослина. Розсип кульбабок можна зустріти під деревом з розлогою кроною, або під парканом. Жовті очі кульбаб наче ліхтарики освітлюють густу тінь. 

Це весела квітка. Суцільний пухнастий жарт природи. Маленькі легковажні кульбабки, чиє життя таке швидкоплинне, ані кольором, ані статурою не схожі на суворих айстр, своїх садових родичок. Адже кульбаба з родини айстрових!

Проте кульбаби, яких не поважають продавці букетів і не культивують у квітниках, набагато корисніші!

За суцвіттям кульбаби можна дізнаватися час та погоду. У ясний день кошики відкриваються о шостій годині ранку і закриваються о третій дня. Якщо буде дощ, чи погода похмура, волога, кошики закриваються, щоб не намокав пилок.

Але підказувати час не найкорисніша їхня справа. Хто знає таємниці кульбаб, зможе вижити у найголодніші та скрутні часи!

Закриті пуп’янки збирають та готують з них смачні страви. Їх маринують, як маленькі огірки та додають до вінегретів і салатів. Ще з пуп’янок можна зварити варення. А відвар жовтих квітів використовується — добрий засіб для очищення шкіри. Ним зводять ластовиння та навіть бородавки!

Свіжі листки, вимочені у солоній воді або мариновані в оцті популярні у грецькій кухні. Їх ріжуть у салати та приправляють ними різні овочеві страви.

Молоді корінці теж їстівні. Навесні це джерело перших вітамінів. Їх чистять від шкірки та шинкують у салат. А великі зрілі корені перш ніж подати до столу варять у двох водах із додаванням оцту. Головний корінь у кульбаби довгий, відносно товстий, зазвичай вертикальний. Його можна розрізати вздовж та підсмажити до почервоніння і хрусту. Інулін, який міститься в корінні при підсмажуванні перетворюється на цукор і карамелізується. Підсмажені корені кульбаби солодкуваті, з ними можна пити чай, як з цукерками, які покращують травлення та апетит.

Добре підсмажені корені розмелюють та готують з них темний ароматний напій подібний до кави.

Народна медицина знає багато рецептів ліків з кульбаби. Використовується і напар з квітів, і препарати з сушеного кореня та листя, і свіжий сік кореня.

Довгі листочки кульбаби, зібрані в розетку низько при землі, а стебло гладеньке, трубчасте, наповнене молочком. Жолобки на листках збирають росу і направляють її струмками до кореня. В листках міститься вітамін С та каротин, відваром листя кульбаби лікують недокрів’я та слабкість.

Молочний сік у трубчастому стеблі кульбаб гіркий і неїстівний. Проте він позбавляє болю і опухлості при укусі бджоли! Ці ліки завжди під рукою, треба тільки знати, що кульбаба — такий самий супутник людини як подорожник — завжди прийде на допомогу.

Наукова назва найзвичайнішого виду кульбаби – кульбаба лікарська. В офіційній медицині використовують її корінь. Кульбабу спеціально вирощують на полях. У культивованої кульбаби на добре розрихленому грунті корінь росте значно більший ніж у дикої. З нього готують порошки, екстракти, відвари, разом із іншими травами включають до шлункових і апетитних чаїв. Їх рекомендують як апетитний, жовчогінний засіб, що поліпшує травлення.