Подорож орхідей, жеода та інші

Подорож тропічних принцес

 

В Древньому Китаї орхідеї вирощували і описували у наукових працях вже понад 1000 років тому. Орхідеї були відомі у Древній Греції. У Венесуелі, Панамі, Гватемалі місцеві орхідеї — національні символи, в Японії орхідеї вважали символом достатку та шляхетності.

Якщо розповідати докладно про кожну експедицію у хащі тропічних лісів Південної Америки або Південно-Східної Азії, про всі пригоди та небезпеки, про всі великі наукові відкриття, пов’язані із орхідеями, цього вистачило б на нескінченну кількість захопливих пригодницьких романів. Історія мандрів цих вишуканих принцес рослинного світу з тропічних лісів до наших помірних широт така ж незвична, як і краса та різноманіття їхніх квітів. Милуючись квітами "домашньої красуні-капризулі" зараз мало хто згадує "орхідну лихоманку", що охопила Європу та Сполучені Штати Америки у ХІХ сторіччі, принесла у культуру тисячі нових видів квітучих рослин, збагатила вчених ботаніків та природознавців новим матеріалом досліджень, а кмітливих бізнесменів та відважних авантюристів, "мисливців на орхідеї" засипала золотом.

Ось як це сталося…

 

До середини XVI ст. було відомо 13 видів європейських орхідей, але цікавість до них була виключно як до лікарських рослин. Європейські орхідеї — скромні непоказні попелюшки, тропічні — розкішно вбрані принцеси. Від мандрівників та місіонерів, які вивчали заморські краї, до Європи давно надходили чутки про квіти неповторної краси. Докладні описи та малюнки мандрівників стали цінним науковим матеріалом для вчених.

В 1510 році іспанськими конкістадорами була привезена у Європу перша тропічна орхідея — Ваніль. Та славу Ванілі здобули не квіти, а прянощі з неповторним ароматом, які видобували з незрілих плодів маленької орхідеї. Ваніль швидко завоювала прихильність всього світу і донині є популярним додатком до кулінарних страв та косметичних препаратів.

Траплялися поодинокі наукові дива, коли оживав засушений зразок тропічних орхідей та давав пишні квіти. Так сталося в Англії у 1731 році. Цікавість вчених до орхідей росла, було вже багато спроб культивувати ці рослини, але до початку ХІХ ст. ці екзотичні рослини зустрічаються лише в окремих оранжереях. Поки у 1818 році не сталася неймовірна історія.

Збирач рослин та мінералів для англійського Королівського ботанічного саду дістав у Бразилії зразки рідкісних лишайників та вислав їх Вільяму Каттлею — одному з перших колекціонерів тропічних рослин в Європі. А щоб не пошкодити в дорозі цінні зразки, збирач переклав їх пружними рослинами с товстими листками та коренями, схожими на шпагат. "Пакувальний матеріал" зацікавив Каттлея, він висадив ці рослини в окремий горщик і в листопаді того ж року з'явилося суцвіття з розкішними квітами. Джон Ліндлі — працівник Каттлея — описав цю орхідею та назвав її на честь колекціонера — "Каттлея" (Cattleya).

Квіти Каттлеї викликали сенсацію. У тропіки Америки, Азії, Африки поспіхом знаряджали великі експедиції за принцесами рослинного царства. Смішний випадок, можна сказати, помилка збирача тропічних рослин призвела до "орхідної лихоманки", яка захопила весь світ. "Мисливці за орхідеями" — спритні, безжальні, як варвари знищували природні місця зростання Каттлеї та інших видів орхідей, тисячами збирали їх та кораблями відправляли замовникам. Заплутували сліди, тримали в суворій таємниці місця збору рослин, вели жорстоку війну з конкурентами, знищували їхню здобич, топили або захоплювали кораблі з вантажем орхідей. Десятки тисяч рослин гинули у корабельних трюмах через неправильний догляд.

У перші 100 років культивування орхідей тільки в Англії загинули сотні тисяч екземплярів. Достатній рівень освітленості і вентиляції приміщень надзвичайно важливі для орхідей, а пророщення насіння неможливе без розщеплення полісахаридів, яке в природі виконують певні гриби, супутники орхідей, але це встановив лише в 1824 р. німецький натураліст Г.Лінк і роль гриба та методи розмноження орхідей насінням залишалися нез’ясованими до початку ХХ ст.

Тим дорожче цінували прихильники орхідей ті поодинокі екземпляри, яким вдалося вижити. За них платили неймовірні ціни та надавали "тропічним принцесам" королівські почесті.

В часи "лихоманки" вирощування орхідей стало модним серед багатіїв. Кожна заможна родина сперечалася, в кого колекція більша та багатіша. В Європі ще не вміли вирощувати орхідеї з насіння, тож потрібно було все більше і більше нових рослин. В тропіки, як на війну, один за одним виступали загони найманців від жадібних багатих замовників. Поряд з ними спритні авантюристи, шукачі пригод та багатства, на свій ризик вирушали у подорож і деяким з них щастило повернутися із багатою "здобиччю".

Окрім збирачів-найманців, на орхідеї "полювало" багато справжніх вчених, такі як відомий Олександр Гумбольт, Ф.Вельвіч, Дж.Лінден, С.Лоу та інші. Вчені "мисливці" теж змушені були "заплутувати сліди", навмисно даючи невірні координати зростання нових відкритих ними видів, щоб вберегти їх від винищення.

"Мисливці на орхідеї" вписали багато яскравих сторінок в дослідження цих рослин. Їхні імена навіки лишилися в назвах відкритих ними видів. Каттеля Варшевича, Мільтонія Варшевича, циприпедіум Варшевича — лише кілька з багатьох видів, відкритих литовцем польського походження Джозефом Варшевичем (1812 — 1866), який здійснив кілька вдалих експедицій до Центральної та південної Америки у 1840 — 1850 рр.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше