ФЕЙХОА — ДАРУНОК ФЕЙ

У жовтні та в грудні на ринку з'являються незвичайні овальні ягоди із жорсткою зеленою шкіркою та прозоро-білою кисло-солодкою м’якоттю. Ці прибульці з тропіків ззовні непоказні, дрібні та неяскраві приховують багато таємниць, а їхня назва ніби пов’язана з казковими феями – Фейхоа.

У Південній Америці, на батьківщині Фейхоа називали "кечуа" і вважали прибульцями з неба – дарунком зоряної богині Ор’яни. Індіанці ласували "зоряними ягодами" здавна і вважали, що кечуа дає людям силу велетнів, щоб дуже швидко будувати величні храми або долати чисельних ворогів. Індіанці ревно берегли таємницю "зоряних ягід" від сторонніх очей, тому весь світ познайомився з Фейхоа із великим запізненням, лише наприкінці XIX сторіччя. Тоді ж Фейхоа отримало свою назву на честь першовідкривача "зоряних ягід", директора музею історії природознавства, який знайшов раніше невідому рослину на півдні Бразилії. Директора звали Жоао да Сильва Фейжо або "Фейхо", так звучить його португальське прізвище латиною.

Отже Фейхоа (Feijoa), на честь Фейжо або Акка Селлова (Acca sellowiana), на честь німецького натураліста Фрідріха Зелло, — це вічнозелене невисоке дерево або великий кущ з родини Миртових.

Бразильських "гостей" вартих того, щоб про них складали чарівні казки, спершу вирощували у Європі лише як декоративну рослину через великі гарні ароматні квіти — білі, з рожевою серцевиною. Але з часом європейці зрозуміли, що головне багатство Фейхоа — ягоди. Плоди Фейхоа кислі, але приємні на смак, із рекордно високим вмістом йоду та іншими корисними вітамінами та мікроелементами.

Такий прозаїчний елемент Йод, який можна легко купити в аптеці, грає дуже велику роль в нашому організмі. Коли у щитовидній залозі людини достатньо йоду, ми активні, спокійні та розумні. Але варто балансу порушитися, як щитовидна залоза, яку недарма називають "диригентом всього організму" виходить з ладу і починаються серйозні проблеми з тілом та розумом.

Нажаль, щоб поновити цей баланс, неможливо просто випити трохи йоду з пляшечки, він не засвоїться людським організмом і викличе лише опік слизової оболонки. Дуже важливо їсти продукти, які містять природний йод: морську капусту, волоські горіхи, морепродукти. Але в багатьох людей алергія на морепродукти. Тут і стає в пригоді Фейхоа. Вміст йоду у зрілих плодах сягає від 2-4 мг на 1 кг свіжих ягід, в залежності від того, де вирощували Фейхоа. Якщо дерева росли біля моря, вміст йоду набагато більший. А добова потреба в йоді дорослої людини — приблизно 0,15 мг, отже 2-3 ягідки Фейхоа цілком задовольняють цю потребу.

Окрім йоду, ягоди Фейхоа містять корисні сахари, органічні кислоти, мікроелементи,  багаті вітамінами групи В, РР та С, тому незамінні у холодний сезон, коли великий ризик застудитися чи захворіти грипом. Дуже зручно, що "зоряні ягоди" можна давати навіть маленьким дітям, бо Фейхоа не викликає алергії.

Смак Фейхоа багатьом нагадує суниці з ківі та з лимоном, звідси пішла його інша назва — Суничне дерево. Дехто навіть вважає, ніби цю ягоду вивели штучно, шляхом гібридизації ананасу та суниці. Але Фейхоа — дарунок природи. Якщо хто й чаклував із смаком "зоряних ягід", то були феї, а не вчені.

Їдять Фейхоа здебільшого свіжим. Дехто полюбляє їсти "зоряні ягоди" разом із шкіркою, дехто чистить шкірку, але в будь-якому разі треба знати, що корисних мікроелементів у шкірці Фейхоа навіть більше ніж у м’якоті. Тому, якщо ви розрізаєте ягоди, та вибираєте м’якоть ложечкою, шкірку не викидайте! Краще висушити її та заварювати у чай. І зовсім мало хто знає, що не лише плоди, а й квіти Фейхоа теж можна їсти!

З того часу, як Фейхоа завоювало спочатку Європу, а потім і весь світ, його вирощують скрізь у тропіках та вологих субтропіках. В Криму, на Кавказі, в Середній Азії, в Австралії, на Сицилії (в Італії) та у країнах Південної Америки, звідки й походить ця рослина. Але найкращі в світі Фейхоа ростуть, де б ви думали? — у Новій Зеландії! Там "зоряні ягоди" найкрупніші, до того ж там немає природних шкідників Фейхоа, тому ніщо не заважає їхньому росту.

В домашніх умовах на підвіконні теж можна спробувати виростити власне Суничне дерево. Треба дістати насіння з стиглого плода, кілька днів підсушити та посадити у пухкий грунт. Якщо забезпечити достатньо тепла, вологи та світла, Фейхоа буде добре рости і на 6-7 рік дасть плоди навіть без щеплення. Щеплена рослина починає плодоносити навіть на 3-му році життя, щоправда плоди, вирощені у горщику, будуть невеликими, але не втратять своїх корисних властивостей і в сезон будуть завжди свіжими.

Стиглі Фейхоа не можуть довго зберігатися, за кілька днів м’якоть темніє та кисне, тому збирають та продають ягоди ще зеленими. Відрізнити стиглу ягоду легко: її м’якоть найсмачніша, світла та майже прозора, як желе. В недозрілих ягодах м’якоть кисліша та біла. Дуже м'які ягоди із чорними боками вже перезріли, такі краще не купувати. Там, де Фейхоа багато, з них варять компоти, лимонади, джеми, начиняють пироги та додають свіжі ягоди в салати.