При чому тут щастя

Тай починалось все дуже дивно. Як зараз дослівно  памятаю ті рядки зі воєї статті:

« Кожен з нас по різному відчуває щастя. Кожен в різній мірі, хтось взагалі не відчуває. Але всіх об’єднує одне, не реально завжди бути щасливими. Завжди трапляється щось, що вибиває з колії, - я починала писати свою статтю.  Це вперше , коли я настільки задумуюсь над кожним написаним словом, бо часто відчувала себе в такому  незрозумілому стані. Ніби і коханий поряд,  і родина здорова, і робота є, але час від часу траплялися дні, коли мегапогано. От чому? Не знаю, не можу зрозуміти. Ще вчора мене все влаштовувало, а через  декілька секунд хотілось  все кинути і поїхати одною, щоб там перегрузитись чи що… Я все гпроганяла  такі думки, але чи то стаття навіяла, чи просто час прийшов,але я вже навіть відкрила сайт турагентства. Там стільки варіантів. Вагалась між двома і в гарячці замовила тур в Карпати. 

Через півгодини оговталась, зрозуміла, що втнула. Але гроші на картку вже не повернуться. Добре, що хоч  вкладку  закордон не відкривала. Уявила там себе одну і  мені стал  дуже страшно.  Для мене дуже дивно, що це сталось, але через 7 днів я мала вирушити в 7 - денний тур по Карпатах.

але  варто повернутись  до щастя. У нас  не дуже ладилось  з коханим. Не знаю може криза, або прийшов кінець. Мені важко це навіть писати, бо відчуття нікуди не зникли, а от  здорові відносини… Одночасно і хотілось вже кінця, але так страшно. А сказати про подорож взагалі було величезною проблемою. Навіть батьки і ті не зрозуміли(але про це потім), але я дуже хотіла  побути одна, і це найкращий вихід з цієї ситуації.

Врешті час згадати рядки з моєї статті:

« Щастя. Все життя тільки на нього й молишся, а коли воно приходить часто навіть не відчуваєш. Я намагаюсь ловити момент, але трапляються випадки, коли навіть це зробити не реально.  Ти можеш бути щасливим в чомусь одному, а в іншому ні. Чому в дитинстві мене це зовсім не хвилювало?   Чого час так швидко летить? Добре пам’ятаю: я, друзі, поле, соняшники і гра в піжмурки. Я загубилась там, було страшно, але щастя все одно було зі мною,  і  потім було весело.

       Я поганий філософ, але для мене щастя – це лише момент, хоча звичайно це дуже спірне питання. Іноді ж реально наступає час, коли хочеться запам’ятати кожну секунду. В мене так було декілька разів, хоч і рідко, але як там кажуть, мітко. А ще маю таку закономірність: після хороших днів  завжди настають погані, або сірі, частіше таки просто сірі. Ніби все дозовано. Скільки щастя, стільки  потім  й негативу. Хоча коли все погано, краще ніж просто нейтрально. Ну це для мене. Хоча це і так зрозуміло. Просто , щоб жити добре, мені потрібні пригоди. А на той час їх взагалі не було, мені  було сумно не зрозуміло від чого. Я хотіла, щоб це відчуття зникло, і не знала як мені його побороти!