3 глава

*Хлоя 
Минуло близько години і ми з Остіном обрали пісню і встигли декілька разів її прогнати .Сам номер ще сируватий ,але мені подобається сама ідея .Пісня "Before you go" ,як на мене досить романтична і підходить до цього свята .На диво ,Паркер не став спорити на рахунок композицій і в загальному все пройшло досить мирно .Непевно ,це музика нас двох так розслабляє.
—Думаю ,що нам потрібно назад в універ ,так як містер Вокер дозволив нам лише один пропуск в день. 
—Ага.—Беру свою куртку і виходимо з дому .На прощання наіграно усміхаюсь і махаю рукою надокучливий Міллочці ,якій я здається не дуже подобаюсь .Сідаю в машину на переднє сидіння .Прошу Остіна спусти дах і він робить це .
—Не боїшся зіпсувати зачіску ?—З цікавістю запитує блондин. 
—Ні .—Впевнено заявляю .Паркер лукаво усміхається і нажимає на газ .Звісно ,що він знову вирішує випробувати мої нерви на міцність і їде на максимальній швидкості ,та я ніяк не реагую .Паркується біля універу і я спокійно виходжу .
—Тебе завтра з якої пари викрасти ?—Нахабно запитує Остін .
—Ще раз так зробиш і я помщусь тобі ,Паркер .Як я тепер маю дивитись в очі місіс Міллер ?Вона ж думає ,що ми божевільні якісь !
—Хм ...Невже тебе так хвилює думка інших ?Коли ти в старшій школі облила мене кавою чи на фізрі зарядила м'ячем прямо в голову,здається ти не думала про чиюсь думку ...чи не так ,Хло ?Цей універ вже давно привик до наших виходок,тому не парся. —Далі продовжуємо їхати мовчки ,та Паркер перериває тишу .—Тобі не здалося дивним ,що містер Вокер сказав саме нам заспівати дуетом?З тисячі студентів він вибрав саме тих,хто найбільше ненавидить один одного .Він ж знає,що ми просто можемо зіпсувати цей виступ і все .
—Знаєш ,Паркер ,в цьому я з тобою погоджуюсь. Тут щось не чисто .Але в мене немає часу з цим розбиратись .
—Ти будеш сьогодні на святі ?
—Ні .—Сухо відповідаю. 
—Можливо ,все таки подумаєш ?—З якоюсь надією запитує блондин .Йому на сьогодні мало наших баталій чи що ?
—Арівідерчі ,Паркер. —Кажу я і заходжу в потрібну мені аудиторію ,де вже на мене чекає Айла .Дивлюсь на екран свого смартфона і бачу 36 пропущених від неї .Бідолаха ,напевно думала ,що ми з Остіном таки почали Третю світову. 
—Хлоя ,блін !Я вже думала ,що з тобою щось трапилося .Ти щось поясниш ?Чому Паркер виніс тебе на руках з аудиторії і що ви в біса робили дві години ?!Невже помирились ...—Починає сміятись ,а я лише закочую очі .Розказую подрузі про наш дует ,як Остін перекинув мене через плече ,про розломані окуляри і Міллочку .Та все уважно слухає .
—Ну що я можу тобі сказати ...Хло ,ти як завжди .—Розводить руками і ми починаємо сміятись .Далі заходить викладач і ми стихаємо .
Сьогодні в мене лише 3 пари і я цьому дуже рада ,бо зараз зможу спокійно поїхати додому і провести час з Софі .Сідаю в свою чорну малишку і швидко мчу додому. Бачу свою малу на терасі.Вона п'є чай і говорить з кимось по телефону. Махаю їй рукою і йду на кухню .
—Привіт ,Хло .—Вітається Сара .—Будеш щось ?
—Тільки апельсиновий сік .—Спокійно кажу і сідаю за барну стійку .
—Ого .І що це з тобою ?Ти ж ніколи обід не пропускаєш .
—Не голодна .Сита заспокійливим зеленим чайочком Остіна. —Випалюю.
—Це вже щось новеньке .І що ви сьогодні не поділили ?—Запитує .Сарі я довіряю і вона в курсі про всі наші витівки з Паркером .
—Містер Вокер вирішив ,що ми маємо разом співати на День Валентина .Я не хотіла з ним репетирувати ,а він  перекинув мене через плече і повіз до себе додому .Я була в лігві "Elusive".Ми порепетирувати і його домогосподарка Міллочка заварила мені заспокійливого чаю .Гадюка як і сам Паркер .—Сара починає сміятись. 
—Думаю ,що твоя мати була б дуже рада почутому .Вона ж так хоче щоб ви з Остіном були разом .—Замріяно каже та .І вона права .Моя мати бізнесвумен ,а його батько бізнесмен і вона вважає що Паркер молодший для мене хороша пара ,але цього не буде !Ніколи !
—Саро ,не смій їй нічого розказувати ,інакше ...
—Та добре ,добре .—Дає мені склянку з соком .—Я чула ,що сьогодні вечірка в універі .Не хочеш піти ?
—Але ж мама .—Сумно кажу .
—Вона дзвонила і просила вкласти Софі ,а це означає ,що вона буде не швидше опівночі .За цей час ти встигнеш вернутись. 
—Та ні ,Саро ,я обіцяла Софі провести з нею час .
—Ясно ,але якщо що ,то я прикрию .—Весело підморгує .
—Саро ,можеш з цим розібратись ?—Показую зіпсовану сумку .
—Хто це так ?Невже Остін остаточно знахабнів ?—Оглядає нещасну річ .
—Гірше ...—Сумно зітхаю .—Зміючка Дарсі вирішила помститись за те ,що я "лізу" до її коханого Паркера .
—Я щось придумаю .
—Та сумка це таке ,але в середині був лист від батька .Останній...—Дістаю річ і бачу ,що текст трохи поплив .Сам папір став жовтий ,але пахне запашною кавою .
—Не засмучуйся ,Хло .Він завжди житиме в твоєму серці .
—Мабуть ,ти права ...—Беру свої речі і підіймаюсь на другий поверх .Заходжу до Софі .
—Як ти ,маленьке чудо ?
—Добре .—Біжить до мене і обіймає .Бачу ,що на столі стоїть троянда .Красива червона квітка ...
—Від кого ?
—Від Тоні .—Спокійно відповідає.
—Маленька серцеїдка вирішила причарувати наймолодшого з Паркерів ?
—Ну можна й так сказати .А що ?Тоні милий .—Закохано каже .
—Ну з цим погоджуюсь .
—Але й його братик не промах .—Натякає на Остіна .
—Ой ,не згадуй .—Починаю переказувати вже втретє нашу з Паркером сьогоднішню історію  сестрі .
—Висновок один —ти і Остін ідеальна пара. 
—Софі ти що ?Який ще Паркер ?!Я краще до кінця життя буду сама .
—Ага ,ага .Ще декілька років ,появляться зморшки ,сиве волосся і вийдеш за нього заміж як миленька .—В мене аж око починає сіпатись від її слів ,коли уявляю весілля з Паркером .Жах !
—Ні !
—Гаразд,не істери .Ходімо дивитись "Леді Баг і Супер Кіт " .Я попросила Сару зробити нам попкорну .Йдемо разом в наш невеличкий імпровізований кінотеатр. Згодом до нас приєднується Сара і ми разом продовжуємо дивитись мультик. Я час від часу відволікаюсь на телефон. Дивлюсь в Інстаграмі сторіс своїх одногрупників з вечірки. Чесно кажучи ,я б теж хотіла там зараз опинитись .
—Хочеш поїхати ?—Сестра безцеремонно починає дивитись в мій телефон. 
—А підглядувати не красиво .—Констатую я і виключаю гаджет .
—Хло ,здається в нас проблема .—Починає панікувати Софі .
—Що сталось ?Щойно ж все було добре .
—Я забула містера Теддіка в садочку .
—О ,ні .
—Хло ,давай поїдемо по нього .Я ж не засну без містера Теддіка .
—Вже пізно .
—Ну ,будь ласочка .—Милими оченятами дивиться на мене .Хіба можна встояти ?
—Гаразд .
—Я вас прикрию ,якщо що .—Каже Сара .
—Ура !—Радіє Софі .—Йди перевдягнись з піжами ,Хлоє, і поїхали. 
Заходжу в кімнату і перевдягаюсь в світлі джинси і легкий голубий светр. Волосся розпускаю .Після пучка ,з яким я ходила цілий день воно вийшло трохи хвилястим .Беру свій телефон і виходжу. 
Софі вже чекає мене в машині .За декілька хвилин паркуємось біля садочка .Виходжу з машини і прямую до охоронця .Той радо відчиняє нам двері і сестра забирає містера Теддіка .
—Дякую сістер ,ти найкраща .—Цілує мене в щоку .Я усміхаюсь .Вже хочу сідати в машину ,як раптом мені приходить повідомлення від Паркера :
"Ти нічого не загубила ?"
Роздумую над його питанням ,але все одно не можу зрозуміти про що він .Тоді приходить фото з моїм кулоном в руках Остіна. І все стає зрозуміло.Напевно я загубила його ,коли була в нього в машині .
"Хочеш побачити його ,то приїжджай на вечірку .Чекаю. "
Софі бачить мою реакцію і швидко вихоплює телефон з рук .
—Ану ,віддай .Негайно .—Та вона втікає .Коли наздоганяю пустунку ,то виявляється вже пізно .Вона відписала Паркеру:
"Гаразд ,зараз буду ."
Ще й сердечко в кінці поставила .
—Софі ,ну що ти наробила ?—Винувато дивлюсь на сестру .Хочу видалити ,та бачу що вже пізно ,бо Паркер переглянув .
—Цей кулон від батька і він дуже дорогоцінний ,а ще в тебе є привід щоб піти на вечірку .Могла б мені ще подякувати .
—Ну звісно .—З сарказмом відповідаю .—А сердечка Остіну навіщо було відсилати ?
—Щоб він не думав ,що ти геть безсердечна.—Починає сміятись. 
—Негайно в машину міс Робертс ,інакше ви будете покарані за свої витівки .
—Ага ,ага.—Тільки весело застрибує в автівку .Прийдеться їхати на вечірку .Нажимаю на педаль газу і їдемо вечірнім Вашингтоном .Включаю на фоні веселу музику і Софі починає підспівувати ,хоч і не попадає в ноти. Та це так мило ,що я починаю усміхатись. Все ж таки мені пощастило ,що в мене є така сестра .Без неї моє життя б не було сповнене пригод .
—Цього разу я послухаю тебе Софі і ми на декілька хвилин затримаємось на вечірці ,щоб забрати кулон,але більше так не роби .—Та винувато опускає очі ,або лише вдає що їй хоч на грам соромно .
—Колись ще подякуєш .—Тихо каже собі під ніс ,думає що я не почую .Лише закочую очі .
—Виходь вже .—Відкриваю двері сестрі .—Навіщо тобі ця сумочка ?
—Треба !—Ну ясно ж. Напевно з собою там цілу косметичку носить .Беру за руку і прямуємо до входу в універ .Заходимо всередину і бачу ,що весь коридор гарно прикрашений кульками , а з залу дочувається весела музика і розмови студентів .Йдемо далі і зустрічаємо Айлу .
—Хло ?—Підходить ближче вона. —Ти таки вирішила прийти ?—Радісно мене обіймає .
—Айло ,зараз задусиш .—Намагаюсь вирватись .
—Привітики ,Айлі .—Обзивається Софі і подруга нарешті мене відпускає .
—Робертс молодша ,рада вас бачити. —Пожимає руку сестрі .—Хло ,ти ж не планувала йти на вечірку .
—Так ,але Софі забула свою іграшку в садочку ,а без неї вона не засне ,а ще ...—Розблоковую телефон і обертаю до подруги .—Тому я тут ,щоб забрати свій кулон. Ти бачила Паркера ?
—Він щойно виступав з хлопцями ,подивись за кулісами .
—Ок .Подивишся за Софі ?
—Звісно .Мала ,ти ж не проти моєї компанії ?
—Я не мала !—Обурюється сестра .—Але з тобою цікавіше ніж з занудою Хло .—Бере за руку Айлу .
—Тоді я на пошуки Остіна. Софі ,поводь себе добре .
—Окі ,сістер. Я ж справжня вихована панночка .—Підморгує одним оком .Ну чудо ,а не дитина .
Іду в бік сцени ,де швидше за все знаходиться Паркер .По дорозі зустрічаю Луку ,який грає з ним в одному гурті і той підтверджує мої здогадки .Пробираюсь крізь натовп до сцени ,а потім підіймаюсь за куліси. Тут набагато тихіше і досить приглушене світло .Бачу що біля барабанної установки сидить Остін. Він легко перебирає пальцями по своїй гітарі і по приміщенню розповсюджується тиха мелодія .Паркер помічає мене і перестає грати .Підходжу ближче .
—Хло ,таки прийшла .—Ставить гітару і встає .—А я думав,що вирішила пожартувати тим повідомленням .Сердечка і Робертс ...Це щось новеньке. —Лукаво усміхається і підходить ближче. 
—Сестра відправила .—Впенено кажу .—Я б тобі лише смайлик з отрутою відправила. 
—Хах .—Починає сміятись. 
—Гаразд. Давай ти просто віддаси мені мою річ і на цьому все .
—А хто тобі сказав ,що я віддам кулон .
—В сенсі ?—Тоді навіщо я взагалі тут ?
—Я написав ,щоб ти приїхала ,якщо хочеш його ще раз побачити. —Дістає з кишені мою прикрасу .
—Паркер ,ти божевільний ?Віддай .—Намагаюсь забрати ,але він високо підносить руку догори .
—Я не віддам так просто .
—І що ти хочеш ?
—Треба подумати .—Вдає що він  роздумує,але насправді лише хоче мене позлити. —Одне бажання .
—Що?—Здивовано дивлюсь на нього .
—Ти все добре почула,Хло .Інакше ти не побачиш більше свій кулон. 
—Гаразд ,але віддаєш зараз .
—Ок ,всеодно не відвертешся. —Опускає руку і віддає. —Допомогти защепити ?
—Сама впораюсь .— Пробую ,але ніяк не виходить .На лиці Паркера з'являється усмішка.
—Остін ,не смішно .
—Вперта дитина .Краще будеш мучитись ,ніж попросиш. —Забирає кулон і стає позаду мене.Він легко забирає моє волосся набік .Відчуваю теплий подих Паркера на своїй шиї .Чому я тремчу?Роблю глибокий ковток повітря і відкриваю очі .Той легко защіпає кулон і я обертаюсь лицем до хлопця .Хочу подякувати ,та в горлі з'являється комок .Ясні очі Остіна ніяк не зводять з мене погляду. Я знаходжусь дуже близько до нього ,занадто близько...
—Страшний Шрек хоче з'їсти мене !!!—До нас забігає перелякана Софі .Вона швидко вистрибує на шию Паркеру і той бере її на руки .Що це за зрада століття ?
—Остіне ,врятуй мене ,будь ласочка .Тоні не пробачить тобі якщо зі мною щось станеться .—Обіймає шокованого хлопця .
—Софі ,що трапилось ?—Гладить сестру по золотому волоссю ,та та не встигає відповісти ,бо перед нами з'являється "Шрек" від якого вона втікала .Ми разом з Паркером починаємо сміятись від побаченого .Перед нами стоїть стерва Дарсі .І її лице та язик в зеленці.
—Маленька погань ,я знаю ,що це ти !—Підбігає до сестри.
—Ей ,руки від неї забрала .—Стаю перед нею .
—Ти бачила що ця малолітня ідіотка зробила ?Вона налила мені зеленки в напій .Остіне ,подивись ,що вона зі мною зробила .—Починає вдавано плакати ,та на Паркера її сльози не діють .
—Гарний колір. —Єдине ,що він каже .Я знову починаю сміятись .
—Зараз я вам всім покажу !—Хоче мене вдарити ,але Паркер її зупиняє. Та розлючена йде геть .Невже це сам Остін її щойно зупинив і не дав мені нашкодити ?Це щось новеньке .
—Дякую тобі ,Ості .—Сестра цілує його в щоку .
—Прошу ,Софі .—Лагідно відповідає .Знаю ,що він дуже любить і добре ставиться до дітей .В самого ж є молодший братик. 
—А тепер я чекаю пояснень. —Суворо кажу ,бо вже розумію ,що це справді зробила вона. 
—Так ,це була я ,але вона заслужила за той лист ,що зіпсувала. І він був набагато цінніший за її і так страшне обличчя .
—Який лист?—Здається Паркер ще досі нічого не знає.
—Остання пам'ять від батька і ця гадюка Дарсі спеціально вилила на нього каву. Я втекла від Айли і налила тій падлюці зеленки в коктейль ,поки вона відволіклась. 
—Софі , і що з тобою робити ?—Підходжу до сестри. —Дарсі вчинила погано ,але ж ми не повинні опускатися до її рівня. 
—Гаразд ,я більше так не буду. 
—А звідки ти взагалі взяла ту зеленку ?
—Вдома була ,я в сумочку поставила поки ти не бачила .
—То ти це спланувала ?
—Ну ведмедика я справді забула і тоді я думала вмовити піти тебе на вечірку ,але доля мені посміхнулась і це зробив замість мене Ості.—Підмигує йому.
—Ми не домовлялись .—Піднімає руки той .Софі все ще сидить в нього на колінах .Мій телефон починає вібрувати .
—Так Айло .
—Я загубила Софі .Мені дуже шкода ,пробач.—Чую як та переживає .
—Вона зі мною .
—Фух .—З полегшенням видихає.—Але це ще не все .Швидко біжи на двір. Тут таке ...—Виключається .І тут я чую різкий звук і ми всі біжимо на нього. Швидко вибігаємо з приміщення і я бачу злого Шрека ,тобто Дарсі ,яка трощить мою машину. Вона попробила передні колеса і зараз якоюсь бітою замахується на переднє скло .Швидко забираю в неї з рук "зброю" і відштовхую в бік .Починаю лютувати .
—Геть сказилась ?Ану забирайся від моєї машини, інакше я тобі зараз влаштую .—Та штовхає мене. Здається зараз станеться щось невиправне ,але нас зупиняє Паркер ,який стає між нами .
—Лука ,заберу Дарсі і відвези її додому .
—Ні ,ми ще не вирішили одного питання .—Починаю махати бітою в бік цієї стерви. 
—Ніяких бійок !—Остін забирає в мене мою "зброю ".Ви обоє йдете зі мною.—Бере мене й сестру за руку і тягне кудись. Лука ж намагається заспокоїти Дарсі .Я продовжую лютувати .
—Та відпусти мене нарешті!—Вириваюсь я ,коли бачу ,що ми на парковці .
—Софі ,сядь до мене в машину .—Відкриває двері і так його слухає .—Нам потрібно поговорити з твоєю сестрою .
—Гаразд .
Бере мене за лікоть і відводить в бік .
—Навіщо ти мене забрав ?Я хотіла повиривати тому Шреку накладне волосся !—Кричу я .
—А сама сестрі щойно казала ,що не потрібно опускатися до її рівня .Хло ,заспокійся .
—Вона спустила мені колеса ,зруйнувала останню пам'ять про батька .Вона заслужила на тілесну розправу !
—Тихо !—Бере мене за лікті і знову обводить поглядом .
—А тобі чого ?Вирішив пограти в доброго лицаря Айвенго  ?
—Я просто вирішив допомогти !
—Мені не потрібна твоя допомога !
—Так ,все .—Хапає мене за зап'ястя і веде до машини .Відкриває двері і дістає звідти пляшку з водою .Йому від криків в горлі пересохло ?Відкриває її і виливає вміст мені в лице .
—Остила нарешті?—Розлючено дивлюсь на нього. 
—Я вб'ю тебе Паркер !
—Відклади це на потім.—Бере мене за спину на руки і несе . 
—Ану відпусти .—Та він не слухає .—Насильно садить на переднє сидіння і пришпилює ременем безпеки. Відчуваю дежавю ,бо це вже вдруге за день .Сам сідає на переднє сидіння. Стараюсь перевести подих .Здається цей день занадто напружений .Паркер з усієї сили нажимає на газ .
—Моя машина ...—Нарешті озиваюсь. 
—Нічого з нею до ранку не трапиться.Вона ж на стоянці .
—Вибачте ,це все через мене .—Каже Софі на задньому сидінні .
—Ти не винна ,принцесо. —Весело усміхається до неї Паркер. —Вибач за воду .Я просто не знав як тебе зупинити. —Дивлюсь на небо .
—Ну Хло ,не будь злюкою .—Обзивається сестра .—Він ж як краще хотів .
—А вийшло як завжди !—Остін заїжджає на наше подвір'я .Моє волосся встигає висохнути на вітрі і це добре .
—Мамо ...—Кажу я ,коли виходжу з машини .Здається Сара помилилась і вона приїхала раніше .Ну що ж це за везучість ?
—Мамуся .—Радісно кидається їй на шию Софі .
—Добрий вечір ,місіс Робертс .—Вітається Паркер .
—Добрий ,Остіне .Хло...—І що я тепер маю сказати в своє виправдання ?
—Ми з Хлоєю разом репетирували в мене вдома,бо містер Вокер доручив нам виступати на День Валентина.А Софі хотіла з нами. —Намагається викрутитися хлопець .
—Ясно .Рада ,що ви виступатимете разом .—Усміхається мама .Вона в мене сувора ,але от на рахунок Паркера нічого не скаже ,бо любить його і завжди натякає на те ,що ми ідеальна пара. Я лише закочую очі .—Зайдеш на чай ?
—Ні ,вже досить пізно .Якось іншим разом .—Відповідає він .
—Якщо ви вже репетируєте разом ,то приходь завтра до нас .Впевнена ,що Хлоя буде дуже рада .—Ну звісно ,я ж від радості до ранку не засну .Що це за підстава ?Я не хочу бачити цього ненормального в себе вдома !!!
—Мама ,можливо Остін завтра має справи і ми порепетируємо в університеті .—Пропалюю Паркера своїм вбивчим поглядом і натякаю щоб він не смів погоджуватись .
—Та ні ,ніяких справ .—Лукаво посміхається .
—Тоді все вирішено .—Радісно каже мама .Здається в мене в душі десь грає похоронний марш .
—Бувайте місіс Робертс .Софі .—Махає сестрі на прощання .Та не витримує і обіймає його ,а тоді дає п'ять .—Хлоя ,до зустрічі .—Підходить до мене і нахабно цілує в щоку. Я ледь стримуюсь ,щоб не дати йому ляпаса .Що це за вихідки такі ?
—Ти поплатишся за це ,Паркер .—Тихо кажу йому на вухо ,та той лише усміхається і йде .
Наіграно махаю на прощання і ми всі разом заходимо в дім .
—Ну мамо ,навіщо ?—Розчаровано запитую .
—Хлоя ,спокійно. Я лише запросила його в гості і заміть ,я навіть не запитала чому ви так пізно повернулись. —Каже та .—Бо ти знаєш моє ставлення до Остіна.Він хороший хлопець .Але ти здається не хочеш цього бачити .
Іду в свою кімнату. Один нещасний день з життя Хлої Робертс ,а пригод на цілу книгу .Хочу нарешті відправитись в царство Морфея ,де немає самозакоханого Паркера ,зміюки Дарсі і мами ,яка не хоче навіть слухати моєї думки .