Подвійне життя

7 глава

*Хлоя 
—На старт ,увага ,марш !—І ми рушаємо під шалені звуки мотора.Здається Кошмар взагалі не боїться програти ,бо їде не на максимальній швидкості .Ну й нехай. Підіграю хлопчику .Їду трохи повільніше .До фінішу залишається вже не багато. Ми їдемо майже одночасно .Та я різко піддаю газу ,і залишаю Кошмарчика позаду себе. 
Я перемогла .
—Юху...—З захватом викрикує Дракон. 
—Та ти крута,Блискавко .—Промовляє Пікассо .Бачу ,що вони не очікували ,що я переможу .Повільно злажу з байка і спираюсь на нього .
—Кошмарчику , сьогодні не твій день. —Намагається підколоти друга Дюймовочка .—Блискавко,ти просто молодець. Не всі ми можемо його обігнати,а тобі це вдалося з першого разу .Я захоплююсь тобою.—Підходить до мене і обіймає .Приємно чути це від таких людей .Вони з радістю хлопають мені ,а я радію цьому як мала дитина .Лише Кошмар мовчить .Дивно...Я думала ,що він буде лютувати ,але зараз він виглядає досить спокійним .Підходить ближче і подає мені руку. Потискаю її і він промовляє :
—Ти перемогла чесно .Вітаю в команді .—Обнімає мене і я зараз просто в шоці від перемінності настрою цієї людини. 
—Так.В нас залишається 12 хвилин до початку.Блискавко ,я внесу тебе як ще одного учасника групи на нашому офіційному сайті .
—Драко ,а давай таки спробуємо...—Озивається Дюймовочка .—Тепер нас 6 і в кожного буде партнер. —Про що вони ?
—Як вам ідея їхати сьогодні по двоє ?—Запитує засновник .Це щось цікаве .Раніше я такого не практикувала.
—Сьогодні ще й День святого Валентина . Давайте спробуємо. —Продовжує та .
—Я за...—Каже Пантера .Всі решта теж погоджуються .
—Щоб все було чесно ,пропоную написати на листочках наші ніки,а хлопці будуть витягувати. 
—Гаразд.Я напишу .—Каже Пікассо. 
Тут Дюймовочка дістає з кишені своєї косухи невеличку червону помаду. 
—Ей , сьогодні ж свято ,а ми завжди виглядаємо неначе на похоронах .Давайте внесемо трішки яскравості .
—І як тобі в цьому допоможе помада ?—Саркастично промовляє Пантера .
—А ось так .—Підходить до неї і малює  збоку на її шоломі невеличке сердечко. Це виглядає дуже мило .Тоді вона підходить до кожного з нас і повторює цю дію .
—Класно придумала .—Кажу я.На скільки я зрозуміла , Дюймовочка дуже говірка ,весела і креативна дівчина .В її присутності завжди хочеться усміхатись .Вона неначе маленький промінчик сонця,який хоче зігріти всіх навколо. 
—Так ,пацани ,дістаємо по одному аркушу .—Виголошує Пікассо .Він тримає в руках 3 різнокольорові листочки. Дракон вибирає чорний і йому випадає Пантера .Кошмар вибирає червоний і на ньому пише мій нік .А Пікассо залишається Дюймовочка.
—Ну що ж,на чиємо поїдемо ?—Запитує мій партнер .
—Давай на твоєму.—Вирішую поступитись .
—Окей.Я спереду .Тримайся міцно. Цього разу я буду їхати набагато швидше, Блискавко .
—Гаразд .Надіюсь ,ти не збираєшся програвати ,як минулого разу. 
—Це була лише розминка .Справжня гра ж починається лише зараз .Ми приїдемо перші ,можеш навіть не сумніватись .До речі ,по ставках ми теж перші .Тому...—Загадково усміхається .
—Нам потрібно перемогти .Щоб зібрати найбільшу суму .Зрозуміло .А як все це відбувається ?
—Нашу гонку починають знімати з дронів рівно опівночі. Люди роблять ставки в спеціальному додатку. І так ми збираємо гроші в наш фонд благодійності .
—Ви робите хорошу справу .—Виголошую я .
—Тепер ти теж .
До початку залишилось дві хвилини. На трасі з'являється молода дівчина .В неї яскравий макіяж і два хвостики ,з яких видніються пасма накладного волосся .Одягнена вона в червоний топ і блискучу спідничку .В руках в неї прапорець. 
—Це Сабріна .Дівчина ,яка оголошує про початок перегонів і на відмінну від нас її особистість не є таємницею .
—Привіт .—Вітається з усіма і тут бачить мене .—Ти новенька ?—Я схвально киваю .
—Мене звати Блискавка .
—Я Сабріна .Приємно познайомитись. —Промовляє та .—Ну що ж ,всі готові ?
—Так .—Хором відповідаємо. 
—Тоді всі на старт. —Займаємо свої позиції .Кошмар сідає на байк ,а я позаду нього .Відчуваю як вмить напружуються його м'язи .
—Тримайся міцно .—Нагадує він і я ближче прижимаюсь до хлопця.Відчуваю аромат його парфумів .Він пахне пекучим перцем і м'ятним чаєм.Дивне ,але дуже оригінальне поєднання .
—На старт ...Увага ...Марш !—Всі рушають і ми одразу вириваємось вперед .Кошмар ,як і обіцяв ,мчить на шаленій швидкості.В мене аж мурашки по шкірі проходять на поворотах .Ще міцніше обіймаю його ,щоб не випасти. Обертаю голову і бачу ,що Пантера з Драконом вже майже нас наздогнати .Тепер ми рухаємось майже одночасно. Адреналін в крові зашкалює.Очі палають лише одним —бажанням добратись до фінішу першими. Час від часу поглядаю на наших конкурентів .Ті теж не збираються віддавати свою перемогу. 
—Тримайся ,мала ,зараз буде спекотно. —Кричить Кошмар і додає ще газу .Ми вириваємось вперед .І ось...Фініш. Ми на шаленій швидкості мчимо до нього .І так,ми перші !!!
—Ура !—Злажу з байка .Я вже давно не була такою щасливою .На радощах обнімаю Кошмара .
—Я ж казав ,що перемога наша. —Впевнено каже той .
—Вітаю вас.—Промовляє Дюймовочка .—Це було феєрично .
—Дякую .
—Я вже давно не відчував такого азарту ,бро .Кошмарчику ,тобі давно потрібно було їздити в тандемі .—Виголошує Пікассо ,а мої щоки вмить заливаються рум'янцем .Добре ,що хоч через шолом не видно .
—Пропоную фото на пам'ять .—Весело промовляє Дюймовочка .—Тим паче ,що з Блискавкою в нас ще спільних немає .
—Давайте,але ми й так себе завтра побачимо на перших пальтах всіх журналів і газет . "Mysterious" вперше влаштували парні гонки ,ну і звісно ,феєричний прихід Блискавки. 
—Пропоную зібратись завтра в нашому місці і відсвяткувати це. З'їзд буде аж в понеділок .Блискавко ,ти зможеш завтра в тій ж годині ?—Запитує Пантера .
—Так ,зможу. —Відповідаю .
—Адресу нашого лігва кину тобі в Інстаграмі .Можеш створити нову сторінку з нікому Блискавка ,щоб не викривати свою справжню ?
—Так ,звісно .—Декілька хвилин і сторінка готова. —Залишилось фото. —Кажу я.
—Ставай біля свого залізного коня .—Каже Дюймовочка .—Я сфоткаю .
—Ок .—Та робить мені дуже круте фото на аву .—Готово. —Виголошую я .
—В нас є своя група в Інсті .Зараз я тебе додам .
—Гаразд .—За декілька хвилин мій телефон починає вібрувати. Приходять сповіщення від групи. 
—Адресу я вже написала .—Промовляє Пантера .
—Дякую вам за цей вечір .Він був чудовий .—Щиро кажу .Я нарешті почувала себе вільною і такою щасливою .
—Ще раз вітаю в команді .—Каже Дракон .
—Тоді до завтра друзі .—Прощається Пікассо .Всі сідаємо на байки і махаємо один одному на прощання .Знову дивлюсь в небо .Цей вечір і справді виправлено. Навіть весілля з Паркером зараз мене не так лякає .Я здійснила свою мрію ...Нарешті !Швидко добираюсь до будиночка.Заганяю свого залізного коня в гараж і  якихось 10 хвилин я вже на місці .Заходжу через задній вихід .Сара спеціально залишила двері відчиненими і я їй дуже вдячна за допомогу .Непомітно пробираюсь в власну кімнату .Швидко знімаю весь одяг і шолом .Ховаю все це в шафу .Тоді перевдягаюсь в піжаму і мирно засинаю .Цей день був суцільним сюрпризом для мене ...
Дзвінок будильника .І навіщо я його наставляла ,якщо сьогодні субота ?
Сонно протираю очі і сідаю на ліжко .До мене прибігає Софі і починає збоку стрибати .
—Сонько ,ти .Я ледве дочекалася ранку .Ану розказуй як вчора все пройшло !
—Добре ,мене взяли в команду .Тепер я Блискавка .
—Ого ,сіс .Я за тебе дуже рада .—Обіймає мене .—Коли зустрічаєтесь наступного разу ?
—Сьогодні ,в тій самій годині,але гонок не буде .Ми просто відсвяткуємо мій прихід в команду .
—Ага ,ясно .Якщо потрібна буде допомога ,то завжди звертайся .—Весело промовляє.—Ти встала сьогодні швидше .Дивно .Так чекаєш на зустріч з Ості?—Нахабно сміється .Я лише закочую очі .Сестра підходить до комоду і дістає обручку .—Яка красива .Ості явно постарався .
—Ага .Й справді красива .
—Одягни її ,а то ще загубиш. 
—Гаразд .—Таки вдягаю .—Ходімо снідати .—Озвучую я .
—Окі. —Спускаємось на перший поверх .Сара приготувала нам тости з авокадо і лососем .Розказую дівчині про все ,що сталось вчорашньої ночі .Та з захопленням слухає і каже ,що дуже рада за мене. Обіцяє ,що не видасть моєї таємниці .І я вірю їй ,так само як і Софі .
Швидко доїдаю свій сніданок і повертаюсь в кімнату .Пора вже нарешті перевдягнутись ,а то Паркер мене ще тільки в піжамі з котами не бачив .
Знаходжу в шафі тілесне боді і джинси банани. Ідеально .Волосся випрямляю і роблю легкий нюдовий макіяж .Тепер хоч виглядаю як людина .Сідаю за навчання .Минає десь годинки дві і нарешті це чудо з'являється в мене на порозі .
—Привіт .—Зазирає з-за букета червоних троянд .—Це тобі .—Здивовано приймаю .
—Вчорашні ще не зів'яли .—Монотонно кажу і беру квіти. —Розслабся ,мама вже давно на роботі .—Усміхаюсь .
—Давай прогуляємось .Нам потрібно вирішити ,що робити далі .
—Гаразд .Тільки квіти в вазу поставлю і візьму сумочку та куртку .
—Ок .Почекаю на тебе в машині .—Хлопець зникає за дверима ,а я ставлю квіти в воду і йду по свої речі . Зверху одягаю пальто і взуваю кросівки білого кольору .
—Я готова. —Сідаю на переднє сидіння біля Паркера .
—Супер .Не проти поїхати в центр ?
—Ні .
—Тоді вперед .—Нажимає на газ і включає радіо .—Ти одягнула каблучку ?—Зосереджує поглядом на моєму пальці .
—Як бачиш .—Відповідаю .
—Сподобалась ?—З усмішкою промовляє .
—В тебе гарний смак .—Відмічаю я.Для мене чесність завжди була важливою рисою .Навіть попри те ,що я недолюблюю Паркера я не можу йому збрехати ,бо каблучка і справді красива .Швидко добираємось до місця призначення і виходимо з автомобіля .
—Тут поруч є дуже затишний і милий заклад .Може вип'ємо кави і заодно поговоримо ?
—Ок.—Крокує за мною.Заходимо всередину .Давно я вже тут не була ,а раніше ми з Ноа часто тут бували. Ностальгія ...Сідаємо за столик біля вікна і робимо замовлення .
—Заручини таки відбудуться і з ними нічого не вдієш .—Каже той .—Занадто мало часу ,тому вдаватимемо закохану парочку .Там збереться багато бізнеспартнерів наших батьків і впливових людей загалом .Я запрошую ще друзів з бенду .Ти думала кого запросиш ?
—Лише Айлу .Вона найближча подруга .
—Окей.Поки що про заручини знають лише наші родичі .Пропоную заявити про це в соц.мережах ,щоб потім це не стало повним шоком для всіх, коли на перших пальтах будуть обговорювати вже наші заручини .
—І як ми це зробимо ?—Бере мене за руку і робить фото. —Ей .—Забираю її.
Тоді Остін розвертає до мене екран свого телефона і показує знімок на якому красується обручка .Тоді робить підпис :She said "yes"і багато сердечок внизу .Також на фото позначає мене .
—Ні ,Паркер ,чекай .Айла...Вона ж ще нічого не знає .—Та вже пізно .Остін опублікував фото .
—Не переживай .Мої хлопці теж не в курсі .Зробимо їм "сюрприз ".
—Ти справді думаєш ,що вони повірять в те ,що ми за один день полюбили один одного ?Паркер ,ми ведемо" війну " 10 років .Кожен день як та кішка з собакою .
—Дорогенька ,життя непередбачуване .Як то кажуть від ненависті до кохання один крок ,тому придумуємо легенду .Насправді я тебе не ненавидів , а любив. І вчора признався ,причому дуже багатослівно і ти мені повірила. Тоді я зробив тобі пропозицію .Ти розплакалась і любов до гробу .А...Стоп,який гріб .Двоє дітей ,дача ,кіт і собака .
—Паркер тобі треба було на журналіста поступати .—Обурююсь .
—Так ,кохана .Я хоч якийсь план придумав ,тому ...Грай закохану наречену і не вбивай мене хоча б на людях .
—Не обіцяю .
—Ей ...До речі ,в мене вже сотні повідомлень.Здається ми запустили бомбу .Ти будеш постити якусь сторіс ?Людство чекає !
—Людство обійдеться .
—Еее...Не та пластинка. Закохана наречена ,а не злюка-вбивця,тому давай постарайся трішечки і підійди до мене .
—Що ти задумав ,Паркер ?—Підозріло дивлюсь .
—Зараз дізнаєшся.Молодий юначе ,ви б  не могли нас сфотографувати з моєю нареченою ?—Запитує в хлопця ,який сидить за сусіднім столиком .
—Так ,звісно .—Мило посміхається і підходить до нас .
—Сідай на коліна ,люба .
—Я вб'ю тебе .—Шепочу на вухо .Розумію ,що якщо не послухаю цього ненормального ,то викличу підозру в людей .—Так ,ручку з колечком в кадр ,іншою тримай мене за плече і хоч трішки усміхайся .Давай .Щаслива наречена ,кажи cheese .—Він мене тільки бісить .Роблю фальшиву усмішку. 
—Фоткаю .—Каже той хлопець .Паркер нахиляється до мене і цілує в щоку .—Зробив ,прошу .—Віддає телефон. 
—Ммм...Ідеальна солоденька парочка .—Іронічно промовляє.
—Ще раз наблизишся до мене ближче ніж на метр і пошкодуєш .
—Хм...Радив б тобі звукнути ,а то мало що .Ще одружимось ...—Сміється .
—Навіть не думай !—Погроздиво кажу .
—Гаразд ,остинь вже .—Бере мій телефон і починає редагувати фото. 
—Так ,Паркер ,не смій його кудись кидати. —Намагаюсь забрати ,та то й з ухмилкою відводить руку в бік .—Я тебе зараз задушу. Ану перестань.—Та на нього не діють мої слова .Знову цей звук .Таки забираю телефон і дивлюсь що цей ненормальний там напостив. 
—Від ненависті до кохання один крок. —Озвучую.Під фото позначений нік Остіна .
—Ну й навіщо ?!Тепер весь універ буде про це знати .
—В універ нам аж в понеділок .Так що розслабся ,кохана.
—Не називай мене так .—Злюсь .
—Пупсик ,котик ,любове моя ?Як краще ?—Ідіот .
—Паркер, колись я тебе вб'ю. 
—Гаразд ,але тільки після заручин .Наші батьки зараз думають ,що ми до них готуємось ,тому вперед .Арку треба вибрати ,квіточки там ,платтячко тобі красиве ...
—Це всього лише заручини. 
—Ага ...Заручини найвпливовіших діточок головних бізнесменів країни. 
—Ну то й що ?Звичайне плаття ,якісь ніжні квіти і арка з підсвіткою .Все ,питання здається закриті. 
—Невиправна .—Хитає головою .—Але...Нехай буде як ти хочеш. Я теж не горю бажанням цим займатись,моя майбутня дружинонько .
—Перестань мене підколювати ,дорогий майбутній чоловіче .
—Ммм...можна просто коханий .Навіщо ж весь цей офіціоз ?—Лукаво посміхається .
—В понеділок я заберу тебе зранку .Поїдемо в універ разом .Там ж зробимо фурор. Тільки не проспи ,а то ще доведеться тебе будити .—лукаво усміхається .
—Та ну тебе Паркер .—Закочую очі .—В тебе все ?
—Єс ,мадам .—Нам якраз приносять наші замовлення. Мій телефон починає вібрувати від надходження СМС .Розумію ,що це всі намагаюся дізнатись щось про мене й Паркера ,тому виключаю його .Лише відписую Айлі ,що розкажу їй все в понеділок .Та ,на щастя ,не тисне на мене і я їй за це дуже вдячна .
—Відвезеш мене додому ?
—Так ,звісно .Офіціант. —До нас підходить хлопець і приносить рахунок .
—Я заплачу за себе. —Кажу я .
—Впізнаю вперту Хло .Навіть не думай ,кохана . —Ложить кругленьку суму і ми виходимо з закладу ,але тут на нас вже чекає неприємний сюрприз в вигляді репортерів .Їх близько десятка .Як же швидко вони прибігли на сенсацію .І відразу почали навалювати запитаннями :
—Міс Робертс ,містер Паркер ,відповісте на декілька запитань ?—Один на перед одного вистрибують журналісти .Мені ж страшно стає від їх нахабності. Остін бере мене за руку і стає трохи спокійніше. 
—Це правда ,що ви одружуєтесь ,тому що міс Робертс вагітна ?
—Ваші батьки заставили вас ?
—Є кохання чи це все лише заради грошей і бізнесу ?
—Міс Робетс які плани на майбутнє ?
—Ви станете працювати в холдингу містера Паркера після весілля ?—На мене ж давить вся ця атмосфера .Хочеться втекти. Та Остін зупиняє мене .Ми розвертаємось до репортерів і той каже :
—Я люблю Хлою і це причина нашого одруження .Ні батьки ,ні вигадана вами вагітність не є цьому причиною .Я давно люблю міс Робертс .І після її повноліття ми одружуємось. На цьому все .—Відкриває мені двері .
—Сідай ,люба .—Репортери ніяк не вщухають .—Дорогенькі ,дайте нам спокій .Ви зараз давите на мою майбутню дружину .Все дізнаєтесь в інтерв'ю.До побачення !—Сідає на переднє сидіння і ми рушаємо .
—Фух .В мене аж стрес від них .—Озвучує Паркер .
—В мене теж .Звідки ці безглузді питання ?Невже цим людям немає що робити ?
—Не дивуйся .Це жовта преса .Впевнений ,що вони все змонтують і будуть на нас піаритись,тому пропоную дати закрите інтерв'ю .В мене є перевірений знайомий .Давай таки я йому подзвоню .Думаю що це хороша ідея в даній ситуації .
—Гаразд .
—Привіт Стів .Як твої справи ?...В тебе є сьогодні вільний час ?...Та маю для тебе сенсаційну новину ...Хочеш взяти інтерв'ю в мене і моєї майбутньої дружини ?...Так ,одружуюсь. Так що ,ти згоден ?...Окі,тоді через годину в тебе. —Уважно слухаю Паркера .—Стів —мій хороший друг. Він звісно може давати каверзні запитання ,але він нічого не виріже і розкаже правду .За годину ми маємо бути в нього на студії .
—Добре. 
—Їдемо відразу туди ,бо вона знаходиться на кінці міста ,ще й зараз затори почнуться .—Включає музику і мчимо красивим Вашингтоном .В один день моє життя перевернулося з ніг на голову .Але я маю з цим змиритись і рухатись далі .Можливо ,ми щось придумаємо ...
—Ми на місці .—Виходимо з машини. Зараз ми знаходимось біля високої багатоповерхівки. Заходимо в середину і піднімаємось на 23 поверх .Остін нажимає на дверний дзвінок і нам відкриває високий сіроокий хлопець середнього зросту .В нього кучеряве руде волосся і веснянки. Одягнений він в жовте худі і чорні джинси .На лиці в нього усмішка .
—Хей ,бро .—Подає руку Остіну .
—Хеллоу.—Видно ,що з Паркером вони давно знайомі .Досить приємний хлопець.
—Радий вас бачити. Мене звати Стів .—Простягає мені руку. 
—А мене Хлоя .—Потискаю її .
—Хлоя Робертс ?
—Так .
—Радий познайомитись особисто. Остін розказував багато про тебе ,а також неодноразово чув про тебе в новинах ...Проходьте ,що це ми в дверях стоїмо. —Заходимо всередину квартири .Тут дуже просторо і красиво. Велика студія в стилі лофт з панорамними вікнами з яких відкривається неймовірний краєвид .По середині кімнати знаходиться невеличкий скляний столик ,а біля нього м'який диванчик .Також тут стоїть велика лампа .Вона дуже оригінальна і мені одразу впала в око .Також з іншого боку стоїть ще один стіл ,але вже письмовий .На ньому фотоапарат ,ноутбук і багато різної апаратури .Стіни кімнати прикрашені різними картинами і фотографіями. З одного боку кімнату від коридору відділяє висока полиця з книгами.Тут дуже затишно і атмосферно. 
—Почувайтесь як вдома .Кава ,чай ?
—Кава ...—Одночасно з Остіном промовляємо .Стів усміхається .
—Зрозумів .—Іде в іншу кімнату .Напевно там знаходиться кухня .Відходжу до вікна .Паркер теж .
—Такий красивий вид .
—Ага .—Милуюсь ним .
—Я вже тут .—Стів повертається з 3 чашками запашного напою і солодким .Ставить все це на стіл .
—Ну що ж .Я підготував для вас декілька питань. Надіюсь ,що вам сподобається.Відео буде готове вже завтра .Я виложу його на свій ютуб-канал. 
—Ок .—Погоджується Остін. 
—Присідайте .Я зараз налаштую світло ,причіплю вам майже непомітні мікрофони ,включу відеокамеру і вперед .Ви ,поки що пригощайтесь .—Вказує на стіл .—І не переживайте.—Відморгує нам .
—Щось мені трошки страшно. —Чесно кажу .
—Та не переживай ти так.Якщо що, Стів допоможе .
—Ну що ж ,можемо починати .—Стів сідає біля нас .Я сунусь ближче до Остіна і той бере мене за руку .
—Всім привіт .З вами я —Стів Вілдсон .Сьогодні в мене в гостях Остін Паркер і Хлоя Робертс .Вчора ця парочка шокувала світ новиною про одруження і мені вдалось взяти в них інтерв'ю .Ну що ж друзі ,готові дізнатись про це шалене кохання з перших вуст ?Пропоную почати з самого початку .Хлоє як давно ви знайомі ?
—Перше ,що хочу сказати —це те ,що дуже рада побувати в тебе в гостях, Стіве.—Усміхаюсь хлопцеві .Тоді обертаюсь до Паркера .—Ми знайомі з Остіном з дитинства .Наші батьки дружили і ми часто бачились .Навчались в одній школі ,потім в один університет поступили. 
—Дуже цікаво. Значить сама доля звела вас .Остіне ,яке було твоє перше враження про Хлою?—О!Це питання мені дуже навіть подобається .Паркер солодко усміхається і погладжує мою руку .
—Хлоя з дитинства вирізнялась від усіх дівчат .Вона особлива .Красива , весела і емоційна .Мені хотілось спілкуватись з нею ,але напевно боявся ,що вона мене відштовхне .
—Ого.Сам Остін Паркер боявся ,що йому відмовить дівчина .Це щось новеньке. —Промоляє Стів .—Хлоє ,розкажеш що було далі ?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше