Подвійне життя

13 глава

*Хлоя 
Я обертаюсь і бачу ,що позаду нас стоїть Девід .
—Браун ,це ти ?—Я здивована його тут бачити .
—Хлоріс !—Хлопець підходить до мене і обіймає .Бачу як на обличчі Остіна з'являється легке роздратування. 
—Скільки ми не бачились ?
—Майже рік .—Відповідає хлопець. —Як ти поживаєш ?—Піднімаю руку з колечком догори і промовляю :
—В мене заручини сьогодні. 
—Ого .—Девід, здається ,в шоці .
—Вітаю вас .
—Дякую .—Промовляє Паркер і сильніше зжимає мою руку .Що це з ним ?
—Ти на довго?—Девід мій друг зі школи. Єдиний хлопець з яким я дружила .Ми навіть зустрічались ,але ці стосунки пробули лише тиждень. Ми зрозуміли ,що з нас вийшли прекрасні друзі .Браун завжди підтримував мене ,давав списувати ненависну мені математику ,ми разом ходили на танці .Оце були часи ...Та після школи ми стали менше спілкуватись ,бо я поступила в універ , а Девід вирішив рік відпочити від навчання і відправився подорожувати. Я стільки часу його не бачила. 
—Приїхав вчора з Китаю .Скучив за Батьківщиною ,та й батьків вже давно не бачив .Ти ж знаєш який я непередбачуваний. Тому не знаю на скільки я тут .—З усмішкою промовляю .
—Я скучила за нашими розмовами в парку .
—Ага , пам'ятаю як ми втікали туди від твого водія після уроків .А потім була весела розмова з твоєю мамою .Здається вона мене недолюблювала .—Починаємо сміятись ,бо це чистісінька правда. —Гаразд ,не буду вам заважати .Все ж в вас сьогодні свято .
—Та чого ти. Була дуже рада зустрітись. 
—Я ,до речі ,завтра збирався піти до школи .Як то кажуть потягнуло на стареньке. Не хочеш скласти компанію ?
—З радістю .
—Гаразд ,тоді до завтра .Ще раз вас вітаю .—Махаю другу на прощання .
—Остін ,яка тебе муха вкусила ?—Нарешті звільняю свою руку з полону хлопця. 
—Вибач .—Якось сухо промовляє .
—Що з тобою ?—Бачу ,що в нього різко змінився настрій .
—Ходімо вже .На нас напевно чекають .
—Чому ти не відповів на моє питання ?—Здивовано запитую .Той лише мовчить і ми йдемо до машини хлопця .—Остін ,ти ревнуєш ?—Зупиняюсь і розвертаюсь до хлопця. 
—Ні !—Дивлюсь прямо в очі хлопця .
—Ти ревнуєш ! —З усмішкою кажу .
—Неможливо ревнувати коли ти не любиш !—Випалює він .Чомусь мені стає образливо і неприємно .Хоча ?Хлоя, що з тобою ?Чому ти думаєш ,що Паркер здатен бути хорошим і добрим ?Це ж лише гра !Все це гра .А я як ідіотка вірила ,що він може зробити щось від щирого серця. Він той самий Остін якого я знаю з дитинства. Той Остін ,якого я ненавиджу .Та чомусь кім в моєму горлі всерівно стоїть і мені хочеться дати волю своїм емоціям .
—Гаразд ,я все зрозуміла .—Суворо кажу і сідаю в машину. Вся ця казка ,що була до цього була зруйнована декількома словами. Печально ...Обертаюсь до вікна і дивлюсь туди. Паркер ж зосереджується на дорозі .Тишина ...
—Пробач .—Тихо каже той,навіть не відводячи погляду. 
—Не треба просити пробачення за правду. Між нами завжди буде тільки ненависть і нічого цього не змінить. —З сумом кажу .Минулого не змінити ,моє серце пам'ятає все .Далі їдемо мовчки. Виявляється ,що всі гості вже пішли. Є тільки родичі .Заходимо в дім і бачимо що наші батьки про щось весело розмовляють .
—Доню ,з тобою все добре ?Бабуся Остіна сказала ,що тобі стало погано і що ви їздили по ліки до нас .—Дивлюсь на бабцю Лінду ,яка мені підморгує .Попри паршивий настрій усміхаюсь їй .
—Так ,вже трохи краще .—З фальшивою усмішкою кажу. 
—Одужуй швидше .—Промовляє містер Паркер .Схвально киваю і сідаю біля бабусі .
—Дякую вам .—Тихо кажу старенькій,щоб ніхто не почув .Батьки далі говорять про щось своє .Та й нехай .Мені ж це тільки на руку .
—Немає за що.—Відповідає мені старенька .Бачу як Остін піднімається до себе в кімнату. Добре ,що пішов. Не горю бажанням його бачити .—І чим цей ідіот тебе образив ?—Запитує бабуля .
—Ви про що ?—Здивовано запитую .
—Я довгий час працювала психологом і стару Лінді так просто не обманеш. Як образив тебе мій внучок ?—Важко видихаю.
—Словами. 
—Хлоє ...Остін не вміє висловлювати власних почуттів ,бо в нього не було людини ,яка б могла його цьому навчити. Мама померла коли йому було 15 ,а в його батька замість серця камінь. Ось він і виріс як він ,та ти здатна його змінити. Я вірю в це. —З усмішкою промовляє .
—Надіюсь ...—Єдине ,що можу вимовити. Ми ще трохи сидимо ,а потім я прошу маму поїхати додому і аргументую це поганим самопочуттям .Прощаємось з містером Паркером і їдемо. Остін так і не вийшов з своєї кімнати. 
*Остін 
Коли я побачив цього Девіда ,то просто оскаженів.Чому ?Бо я прекрасно знав ,що він закоханий в Хлою .Так ,це було давно ...Але я бачу ,що його почуття нікуди не зникли. Він все ще любить її ,а вона довіряє йому як найкращому другу. І це мене бісить !Чому ?Бо я теж її люблю !!!Так ,я Остін Паркер і я закоханий в дівчину ,яка ненавидить мене. 
10 років до цього ...
День святого Валентина .Я запихаю в рюкзак коробку з улюбленими шоколадками Хло .Одного разу Ноа розказував ,що вона дуже їх любить. Мені зараз так добре і весело .Я подарую їй їх сьогодні ,але мені трохи лячно. Чому ?Бо мені дуже подобається Хлоя ,але я ніяк не можу їй в цьому признатись. Боюсь ,що я їй не подобаюсь .Та нічого ,я зберу сьогодні всю свою хоробрість в кулак і після уроків скажу їй про свої почуття ,одразу й привітаю з святом ...Хлоя заходить в наш клас .Що тут робить моя солодка цукерочка ?Можливо прийшла до брата ,але ні ...Вона прийшла до мене. Подарувала мені валентинку і поцілувала. Моя маленька Хло теж мене любить. Я був такий щасливий ,але рівно до того моменту поки з нас не почали сміятись всі мої однокласники. Мені стало безмежно соромно і страшно. Я не хотів ,щоб з мене потім глузувати ,тому й збрехав Хлої .Який ж я боягуз !Ідіот. І я поплатився за це. Ноа мені тоді добре врізав ,та я не гнівався на нього ,бо заслужив. Хлоя тепер мене ненавидить і в неї я на це всі права .А я...Тепер повинен ненавидіти її...
Здається ми з Хлоєю і справді зненавидіти один одного. Весь час робили один одному якісь пакості ,намагались образити один одного...Це продовжувалось роками... рівно до заручин. Лука був правий. Я все ще маю до неї ті самі почуття ,що й 10 років тому. Коли я сьогодні її поцілував ,то зрозумів це. Нічого не змінилось .Я люблю цю зефірку по-справжньому і навіть хотів їй в цьому признатись ,та Девід мені завадив. Приблизно років 4 тому назад ми з ним мали одну розмову .Тоді я попав Хлої в голову м'ячем на фізрі .Я не хотів цього ,справді ,це була випадковість ...Девід вирішив зі мною розібратись і сказав ,що не дасть образити дівчину, в яку він закоханий .Я тоді був в шоці ,адже знав ,що вони просто друзі. Та цей гад любив її .І впевнений ,що нічого не змінилось і тепер. Хлоя ж така привітна до нього. Не те що до мене. Так ,я приревнував ,хоч і не мав на цього жодного права !А потім ще й наговорив їй дурниць. Просто повний ідіот. Але Хло в машині вбила мою віру ,що вона зможе мене полюбити. Він цих слів стало дуже боляче .
—І в чому винен цей стіл ?Поломеш його ,то тобі стане краще ?!—Вривається в мою кімнату бабуся .
—Бабцю, зараз не до вас .—Чесно кажу .
—Дурник. —З усмішкою каже .—По-твоєму я шкандибала по цих сходах ,щоб почути цю відповідь ?—Продовжує сміятись. 
—Чого вам ?—Намагаюсь сказати максимально спокійно  ,та бабця дає мені своїм ціпком по нозі .
—Бабцю ,що ви б'єтесь ?Боляче ж .—Відстибую вбік .В неї що дах поїхав в цьому дурдомі ?
—От бачиш ,боляче тобі .А ти тоді іншим навіщо боляче робиш ?
—Ви про що ?—Це я дурний чи бабця на китайській говорить ?
—Навіщо ти Хлою образив ?
—В нас все добре. —Брешу я і знову дістаю ціпком. 
—Внучок , ти так і не набрався розуму за цей час .
—Бабусь , давайте без філософії.Я вас не розумію .
—Якщо тобі дівчина подобається, то просто їй скажи ,дурню !Так зрозуміло ?
—Бабцю, в вас провали в пам'яті ?—Піднімаю свій палець на якому видніється обручка .—В нас сьогодні були заручини .В нас все добре .
—Тобі ще раз тим ціпком дати щоб ти нарешті зрозумів ?Я психологом пів століття працювала !Ти думаєш я не бачу ,що все це лише вистава ?!Твій ненормальний батечко і її схиблена на багатстві матір вирішили вас одружити. Не кажи мені ,що це не так .Я стара ,але не дурна .Зрозуміла усе одразу .І я б зробила все ,щоб цього весілля не відбулось ,бо не можна одружувати людей ,які не кохають один одного. 
—То чому не зірвали заручини ?—Здивовано запитую .Бабця виявилась розумнішою за нас всіх .
—Бо ти по вуха закоханий в зефірку. 
—По-перше ,підслуховувати як я її називаю —це погано .
—Так ,внучок ,не тобі бабці моралі читати. —Махає ціпком .
—Хлоя ненавидить мене .Яке це взагалі має значення ?
—А що їй залишається ще робити ,якщо ти весь час засмучуєш її і робиш все ,щоб вона тебе ненавиділа ?Ти хоч раз пробував бути з нею тим ким ти є насправді , показати їй свою любов не на словах ,а на ділі ?—Слова бабусі застрягають в мене в голові. 
—Запізно пробувати. Я зробив помилку ще 10 років назад .
—Ще не пізно все виправити. 
—Пізно !—Виходжу з кімнати. Зараз мені дуже фігово ,тому я дзвоню до Луки і ми разом їдемо в клуб .Мені потрібно зняти стрес. 
—Бро ,що сталось ?Ми ж сьогодні бачились на твоїх заручинах .Я думав тобі сьогодні буде не до друзів. 
—Як бачиш ...
—Знову поцапались з Хло ?—Схвально киваю .—Через що ?
—Все було добре ,поки не з'явився цей її старий друг Девід. А тоді все знову стало як колись .Здається ми здатні лише ненавидіти один одного.
—Невже ти ревнуєш Хлою до якогось старого друга ?—З усмішкою запитує той .
—Це не просто друг.Він закоханий в неї .
—Остіне,спокійно .Ти просто по вуха закохався і здатен ревнувати Хлою до будь-чого живого .Та й подумай добре .Невже цей ідіот стане лізти до дівчини ,в якої через місяць весілля ?
—І що?Хлоя ненавидить мене і зробить все ,щоб цього весілля не відбулось. В Девіда будуть всі шанси.  Я впевнений ,що він тут не просто так .
—Ну то й що ?Це привід щоб поводитись як мала дитина ?Якщо тобі так важлива Хло то докажи їй чистоту своїх намірів .А приступи люті і ревнощів тут нічим не допоможуть .Вона привикла ,що ти випромінюєш до неї тільки ненависть ,так докажи зворотне. 
—Ти зараз говориш як моя бабця .—Завертаю очі. —Але якщо він їй теж подобається ?Ти б бачив як вона його мило обнімала ,усміхалась і лагідно говорила .Наші стосунки ніколи не були такими теплими. 
—Це заздрість .Ти б зараз просто хотів бути на його місці .Розумію твої почуття ,але тобі потрібно зібратись. Розберись в собі ,бро .—Ставить мені руку на плече .Я й справді дуже заплутався.
—Мені потрібно розслабитись .—Піднімаю руку щоб покликати бармена. 
—Е ні .—Зупиняє мене Лука .—Ніякої випивки .Після неї тобі важко себе керувати .Наробиш дурниць і потім шкодуватимеш. Поїхали додому. 
—Ми ж недавно прийшли .—Обурююсь я .
—Такс ,Ромео ти мій закоханий ,давай .Друг тобі поганого не порадить .Ще потім подякуєш .—Невдоволено встаю і прямуємо до виходу .Веселий видався деньок .Що тут скажеш .
Від автора:Ось і признання Остіна. Виявляється ,що в нього почуття до Хлої ,але чи стане загрозою на їхньому шляху Девід ?Ревнощі —страшна штука ...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше