Подвійне життя

24 глава

* Хлоя 
Я прокинулась ,а поруч лежав Остін. Вчора я так його й не дочекалася і заснула сама .Я з сумом глянула на хлопця .
Що між нами ?
Надіюсь ,що колись я дізнаюсь відповідь на це нелегке запитання. 
Тихо підводжусь з ліжка ,щоб не розбудити хлопця .На вулиці тільки починає світати ,звісно ,що я могла й далі собі спокійно спати і насолоджуватися відпочинком ,але я не могла .Розуміла,що через ці думки ,сон до мене вже не повернеться ,тому я швидко перевдягнулась в одну з своїх літніх суконь ,зібрала волосся в не зовсім охайний пучок і покинула готель .Куди я йшла ?На пляж ,бо зараз там нікого немає в такій порі і я зможу просто побути наодинці з собою і своїми думками. Кладу сумочку на один з шезлонгів ,знімаю своє взуття і заходжу по кісточки в воду .Вода ще трохи холодна ,але мені байдуже. Легкий вітерець розвіює моє неслухняне волосся ,яке вже встигло повилазити з пучка .Я закриваю очі і вдихаю солений аромат моря ,тоді відкриваю їх і бачу перед собою красиве небо .Вгорі ще ледь видніються зірки і ясний місяць ,а там,біля сходу, вже рожевіє і викочується сонечко. Така краса .
І я зовсім не помічаю ,що я тут зовсім не одна .Хтось повільно підходить до мене ззаду і закриває очі руками .Стара добра гра і зараз я маю вгадати хто ж це .Я впевнена лише в одному ,що це не Остін. Його руки набагато тепліші ,і якість рідні. Я б точно впізнала ,якщо б це був він .Ще такі фокуси любить Софі ,але вона низька на зріст і фізично б цього зробити не могла .Мама в такі ігри не грає ,та й що б їй робити на березі моря в 6 ранку ?Тоді залишається лише один варіант:
—Майлз ?—Невпевнено виголошую свою здогадку. 
—Довго ти думала,подруго. Звісно ,що я .—Той радісно починає мене кружляти .Я ж сміюсь .Цей хлопець зовсім не змінився за ці 5 років .
—Я побачив тебе саму і вирішив підійти .Щось трапилось ?—Ми разом сідає на пісок .
—З чого ти взяв ?
—Хах.Хлоє ,я вчуся на психолога. Але це й будь-яка пересічна людина зрозуміє .Ти ж розказувала ,що в тебе є наречений .Ми зустрілися з тобою вже 2 рази ,але я не бачив його поруч з тобою .Хіба закохані не повинні разом прогулюватись?Та й очі твої якісь сумні .
—З тебе буде хороший психолог. —Чесно кажу ,бо крім Майлза ніхто не помітив ,що я в поганому настрої .
—Дякую .—Опускаючи очі каже той .—Я теж на це надіюсь .Мені завжди подобалось працювати з людьми і якось їм допомагати...Але зараз не про це .Що тебе турбує ?Я як друг хочу тобі допомогти. —Турботливо каже той .
—Ти можеш мене вислухати ?Як психолог ?—Невпевнено запитую .
—Хлоя ,я ще навчаюсь і мої навички не зовсім досконалі ,але я буду дуже радий тобі допомогти і радо вислухаю .Обіцяю ,що буду берегти твої таємниці і постараюсь дати цінну пораду. 
—Спасибі .Здається мені це справді потрібно .

Минуло близько години .І я нарешті з полегшенням видихнула .Я розказала Майлзу абсолютно все .І про гонки ,і про домовленість з Остіном і про все те ,що мучило мене. В мене неначе камінь з душі впав. Нарешті в цьому світі з'явилася людина ,яка знала що в мене на душі .Я справді почувалась краще .Напевно ,мені цього бракувало .
—Хлоє ...—Майлз важко видихнув ,а тоді міцно обійняв мене. Мені так бракувало цієї підтримки і зараз я була безмежно рада ,що ми випадково тут зустрілись,бо я б вже не могла носити цей тягар в собі.—Мені ,як другу ,дуже шкода ,що тобі прийшлось стільки всього пережити. Але я знаю одне ,що ти дуже сильна дівчина і зможеш подолати всі ті труднощі ,які в тебе стоять на шляху.Твоє життя не просте ,але і в ньому є багато плюсів .Твоя сестричка ,яка дуже тебе любить ,гонки .Як я зрозумів ,то це твоє захоплення .Тільки ,бережи себе ,щоб потім не було біди .—Я схвально киваю .—А ще музика .Я пам'ятаю як ти класно співаєш і вірю ,що в тебе талант. Скоро тобі 18 і ти зможеш змінити щось в своєму житті .А на рахунок Остіна,то мені здається ,що ви просто боїтесь .Ти боїшся ,що він знову розіб'є тобі серце ,а він —зізнатись в своїх почуттях  і припуститись помилки. Хло,ти казала ,що бачила його з якимись дівчатами .В тобі явно прокинулась ревність .Почуття заволоділи тобою ,але можливо ,потрібно було розібратися .А якщо це було якесь непорозуміння ,а Паркер потім цілий вечір чекав тебе на тому побаченні і подумав ,що ти далі його ненавидиш і в вас немає шансів ?
—Я не знаю.Але мені важко йому довіряти. Я дуже хочу ,але ці картинки з минулого ніяк не зникають з голови .Ці постійні образи... 
—Хло ,ви були дітьми .Ми всі робимо помилки ,але потрібно вміти пробачати і давати людині другий шанс . 
—Ти так вважаєш ?—Той схвально киває .
—Якщо не спробуєш ,то ніколи не дізнаєшся ,а потім можеш дуже пошкодувати,що нічого не змінила .З твоєї розповіді я зрозумів ,що Остін явно щось не договорює ,а ще він піклується про тебе .Думаю ,що того підлітка-егоїста ,який думав про помсту вже немає .Люди змінюються .Їх змінює любов .—З усмішкою каже той .
—Дякую тобі ,що вислухав мене .Мені це було дуже потрібно .
—Немає за що .—Обіймаю хлопця .—Я завжди радий тобі допомогти і якщо що ,то дзвони .В мене номер все ще той. 
—Гаразд ...А ти чого тут ?В таку рань...—Нарешті я задала своє питання .Навіть не поцікавилася .
—Не повіриш ,але я ще захоплююсь фотографіями .Заходи сонця це моя маленька слабкість .— В руках хлопця фотоапарат. До цього я навіть не помітила його .
—Ясно ...тоді я повинна попросити в тебе пробачення,бо ти так і не зробив  фото. 
—Хло ,ну що ти .Я був радий нашій зустрічі ...А на рахунок фото ,то я зробив одненьке ,а ти навіть не помітила .
—Це як ?—Ми ж весь час говорили. Невже я стала такою розсіяною ?!
—Хах .Бачила б ти зараз збоку своє перелякане обличчя .—З усмішкою каже той .—Я фото зробив ,коли ще тільки тебе побачив .Та ти літала десь далеко в думках і не побачила. Ось ,глянь.—Хлопець показує мені знімок,де я стою спиною ,а на фоні красивий схід сонця .
—Таке гарне фото. —Заворожено кажу .
—Спасибі .Але я лише зафіксував цей прекрасний момент. І до речі ,можу тобі на згадку залишити .Перекинути на твій телефон через блютуз ?
—Так .Буду дуже рада .—З усмішкою кажу .
—Мг...—Ми обоє підводимось з піску і розуміємо що нам вже пора йти ,бо пляж починає наповнюватися людьми. —Ось .—Майлз віддає мені мій телефон ,на якому вже знаходиться те чарівне фото .
—Дякую .
—Ми сьогодні вже летимо назад в Вашингтон...вечірнім рейсом .Тому зустрінемось вже на Батьківщині .
—Ага .Дякую за все .—Щиро кажу. 
—Бережи себе ,Хлоє .
—І ти себе. —Ми обіймаємось на прощання і махаємо один одному рукою .Я прямую до готелю ,а в думках лише наша розмова .В цей момент я зрозуміла ,що в цьому світі є багато хороших людей .Один з них —Майлз .Ми не спілкувались стільки років ,але наша дружба виявилась сильнішою за час .Я вдячна йому ,що опинився поруч в такий момент і підтримав мене .Надіюсь ,що ми ще побачимось з ним.
Піднімаюсь ліфтом і заходжу в номер. На ліжку вже нікого немає ,але двері на балкон вже відчинені. Я заходжу туди і бачу там Остіна ,який п'є каву .
—Привіт .—Вітаюсь з ним .
—Пробач ,що залишив тебе одну. —З якимось сумом каже той .Це все ще дія алкоголю чи він щиро говорить?
—Мені просто потрібно було зібратись з своїми думками .
—За допомогою віскі ?—Роздратовано кажу .
—Так .Надіявся ,що воно допоможе забути. 
—Забути що ?—Людина-загадка.
—Та байдуже .Не бери в голову. —Як ні в чому не бувало каже той і продовжує пити свою каву. Згадую слова Майлза .Здається нам з Остіном потрібно поговорити і все з'ясувати. Бо ці дивні натяками ні до чого хорошого не приведуть. 
—Тобі не здається ,що нам вже пора поговорити?
—Здається.—Він відкладає порожню чашку і спрямовує погляд на мене.—Сьогодні ідеальний час для цього .—Він дістає з кишені той самий конверт з подарунком від хлопців .—День на яхті для нас двох .Здається ,це те ,що нам зараз потрібно .—Я лише схвально киваю .Втекти від усіх здається найкращою ідеєю.—В нас є година ,щоб зібратись і добратися до берега .Повернемось ми завтра зранку. Я повідомлю наших .
—Гаразд .—Остін покидає наш номер ,а я залишаюсь одна .Швидко відкриваю шафу і дістаю звідти ніжну голубу сукню приблизно до колін. Вона так красиво поєднується з кольором моїх очей ,що я не витримую і вдягаю її .Взуття на підборах сьогодні теж йде в відпустку і я замість нього беру більш зручні кросівки. Також беру пляжну сумку ,в яку кладу деякі дрібнички. Все ж , нам доведеться цілу добу провести на яхті .
Волосся я розпускаю .Через цей особливий клімат воно в мене зараз дуже кучеряве ,але мені подобається і я залишаю його таким .Макіяж я не роблю і лише на губи наношу прозорий блиск .Тим часом повертається Остін. Він вдягає вже довші білі тканеві шорти і до них таку ж футболку на якій намальовані Том і Джеррі .Він бере свої окуляри і ми виходимо з номеру. Замовляємо таксі і через 10 хвилин опиняємось в потрібному місці .
—Ти готова ?—Запитує в мене Остін,коли ми ступаємо на борт .
—Так .—І я вже опиняюсь на яхті .Нас зустрічає привітний капітан. Також тут присутні ще дві дівчини. Одна з них шеф ,а інша офіціант .Вони ласкаво нам усміхаються і ми рушаємо. Ми з Остіном одразу підіймаємось на другий поверх з якого відкривається чудовий краєвид .Тут так красиво. Ми сідаємо разом і я переводжу погляд на хлопця. 
—Чогось бажаєте ?—Біля нас з'являється та мила офіціантка .
—Фрукти і шампанське ,якщо можна. —Сміливо заявляю .
—Гаразд .—З усмішкою каже та і зникає .Остін переводить на мене здивований погляд .
—Не дивись так на мене. —Незадоволено завертаю очі .На лиці хлопця з'являється ледь помітна усмішка .Ми далі продовжуємо мовчати ,до того моменту ,поки офіціантка не повертається з моїм замовленням .Ціла таца найрідноманітніших ,навіть не всіх мені відомих фруктів з'являється переді мною .В невеличкому відерці з льодом стоїть красива пляшка з шампанським ,а біля неї два бокали. 
—Приємного вам апетиту. —З усмішкою каже та дівчина .
—Дякую .—Беру собі тарілочку з клубнікою. Не знаю чому ,але мені її зараз дуже захотілося .Остін лише зацікавлено спостерігає за мною.
—І чого тобі так весело ?—З цікавістю запитую.
—Просто ти зараз дуже мила. —Каже той і ближче присувається до мене. 
—Ти це всім своїм дівчатам говориш ?—Здається я таки почала ту розмову ,на яку ми так довго чекали .Хлопець одразу змінюється на лиці .
—В сенсі ?—В нього амнезія чи він справді не знає про що я ?
—Ну Дарсі і тій незнайомці з якою ти так мило спілкувався перед нашим ПОБАЧЕННЯМ .—Наголошую на останньому слові .Здається образа знову бере гору .Та Остін починає усміхатися .Він що знущається ?
—Ти що ревнувала мене ?—З усмішкою запитує .
—Не ревнувала !—Роздратовано кажу і кидаю в нього клубнікою .Той ловить її прямо в себе перед обличчям. Ей .Що за несправедливість всесвіту?—Ти ревнувала мене і саме тому не прийшла на побачення !—Радісно каже той .Бачу ,що тої віскі сильно йому на мозок повпливав .І чого він радіє ?
—Хах,розумнику. А ти хотів ,щоб я йшла з тобою на побачення після побаченого ?Брехун !Ввечері ще казав ,що шкодуєш,що тоді мене відштовхнув ,а вже наступного дня знайшов мені заміну. —Злісно кажу. Той продовжує сміятися .
—Хлоя ...—Махає головою .—Та незнайомка —це моя двоюрідна сестра .Вона живе в Канаді і ми дуже рідко бачимось. Батько попросив її зустріти в аеропорту і показати місто .Вона ж тут сама .Приїхала на змагання .Вона фігурним катанням займається .Як виявилось ,Дарсі її інтернет-подруга. Вона теж попросила її приїхати . Я про це не знав ,справді. Тоді Ніколь попросила відвести їх в торговий центр .Я погодився .Поки я сидів в кафе і займався приготуванням нашого побачення вони ходили по магазинах і потім я відвіз їх до Дарсі .На цьому все. Між нами нічого не було .—Зараз я відчуваю себе ревнивою ідіоткою. Майлз таки був правий і все виявилось не так, як я гадала .Але ж що я мала думати ...
—Ти говориш правду ?
—А сенс мені брехати ?Можеш подзвонити до Ніколь і вона це підтвердить .Я не знав ,що вона спілкується з Дарсі ,але ж я не можу вказувати з ким їй дружити...Після цього я написав тобі. Чекав на наше побачення. Але ти не прийшла ...І я зрозумів ,що ти все ще ненавидиш мене .Я був дуже ображений . Нарешті зрозумів як ти відчувала себе 10 років тому .Такою ж самотньою і кинутою.
—Пробач...—Єдине ,що вирвалось з моїх вуст .Ми обоє все не так зрозуміли. 
—В мене є лише одне питання ...В тебе є якісь почуття до мене ?Ну крім ненависті. Є якась надія?—Він дивився на мене своїми синіми бездонним очима ,в яких я бачила краплинку щастя .Я більше не витримала і перемістилась на коліна хлопця .Звісно ,це було трішки самовпевнено і нахабно ,але я вирішила нарешті не стримувати себе. Долонями обхопила гарячі щоки хлопця і накрила його губи  пристрасним поцілунком .Той спочатку був шокований ,але швидко прийшов до тями і відповів .Руки хлопця блукали по моїй талії .Кожен його дотик був особливим .В животі неначе літали метелики.Серце билось з шаленою швидкістю і мене кидало то в жар ,то в холод .Це і є та любов ,яку всі так оспівують в книжках ?Невже я віднайшла її ?
—То це означає так ?—Відсторонившись від мене запитує Остін. Тепер вже на моєму лиці з'являється усмішка .
—Ти думаєш ,я б стала цілувати так хлопця ,який мені не подобається ?—Остін ще міцніше притискає мене до себе .Той радісно закушує губу .На його обличчі знову сяє усмішка.
—Моя зефірка ,я зроблю тебе найщасливішою дівчиною на цій планеті .Просто дай мені шанс .
—Гаразд .—І ми продовжуємо цілуватись .Так минає хвилин 30 .Ми ніяк не можемо наніжитись і випустити один одного з обіймів.Як ж мені добре поруч з Остіном .Я справді щаслива .Надіюсь ,що це не одна з тих коротких митей ,яка скоро закінчиться .Хочу нарешті довіритись йому. 
—А яке побачення ти тоді організував ?—Мені вмить стає цікаво .
—Справді хочеш дізнатись від чого тоді відмовилась ?—Я лише закочую очі.—Ну добре ,скажу .Я на даху вирішив організувати нам романтичну вечерю ...але ,як бачиш не судилось .
—Блін. —Я таке лише в фільмах бачила .Невже Остін влаштував таке для мене .Я зараз винила себе ,що тоді не поговорила з ним і ми все не з'ясували .
—Що ?Шкодуєш ?—З усмішкою каже той. —Нічого ,зефірко ,я влаштує для нас ще кращі побачення .Обіцяю .—Той ніжно цілує мене в скроню .
—Невже ти той Остін Паркер ,з яким я знайома ?Я просто тебе не впізнаю .—Щиро кажу .
—Ти змінила мене .—Радісно каже той. —І я готовий далі змінюватись заради тебе. Більше ти не побачиш того старого самозакоханого Паркера ,який був колись .—Я лише переплітаю наші пальці воєдино. Ми накриваємось пледом і дивимось вдалечінь .Мені так добре ,нарешті я відчуваю себе щасливою... По-справжньому щасливою.
Наш вечір проходить дуже добре .Ми переміщуємося в один з затишних номерів і включаємо собі якийсь цікавий фільм .Паралельно ласуємо фруктами і десертами ,які нас принесли ,як комплімент .Я засинаю в обіймах хлопця ,який мені подобається .Здається ,це те ,про що я мріяла...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше