Подвійне життя

30 глава

*Хлоя 
Я прокидаюсь від головного болю .Вчорашні пошуки дали про себе взнаки .Дивлюсь на годинник .Я ,як завжди, запізнююсь .Швидко роблю всі водні процедури ,перевдягаюсь в спортивний костюм і йду на кухню ,де Софі весело розмовляє про щось з Сарою .Приєднуюсь до дівчат .В мене зараз взагалі настрою немає ,але я намагаюсь не подавати виду і кажу ,що все це через головний біль .Швидко добираюсь до універу і одразу знаходжу там Айлу .Та захопливо розказує мені про останні гонки "Mysterious" .Подругу розпирає цікавість ,бо вона їхня фанатка і вона не розуміє чому Драко не було .Якби ж вона знала ,що я— Блискавка .Мені б так хотілось поділитись з кимось цим всім ,але я дала слово і змушена мовчати. 
Всю пару я думаю про Остіна .В Айли встигаю запитати чи немає часом в Луки такого тату .Виявляється ,що ні .Тоді залишається один вихід —знайти Джеймса і Фреда .Прямую до аудиторії ,де в хлопців зараз буде пара і зустрічаю їх біля дверей .Ті щось жваво обговорюють ,але коли бачуть мене ,то припиняють. 
—Привіт .—Вітається зі мною Джеймс .—Якщо ти до Паркера ,то його сьогодні немає .—Відповідає той .
—Чому ?Що з ним ?—Схвильовано запитую .
—Перед парами написав нам ,що він застудився .—В мої голові знову вимальовуються дивні картинки .Він справді міг захворіти або ...не прийшов через поранення .Тобі б хтось точно здогадався .
—Ясно .Дякую .Хлопці ,а можна в вас ще дещо запитати ?В вас є тату ?
—В мене немає .—Відповідає Джеймс .
—В мене є .—Каже Фред .На мить в мене з'являється надія .—Надпис на латині на лівій нозі .Планую ще набити друге через декілька днів .А ти навіщо питаєш ?
—Та так .Теж хотіла набити .Не боляче ?—Запитую лише ,щоб підтримати розмову .
—Не дуже. —Відповідає Фред .
—Добре хлопці ,дякую .Бувайте .—Ті махають мені на прощання і я йду в бік виходу з універу .Всі пазли починають складатись в одну картину .Тату ,відсутність Остіна в універі .Ні ,я не хочу в це вірити. Закриваю очі і сідаю на вільну лавочку .Роблю великий вдих і відкриваю очі .Потрібно набрати Остіна .Дістаю телефон з кишені і набираю номер хлопця .
—Привіт .—Вітаюсь з ним .
—Привіт .—Голос трохи хриплий ,але всі ми знаємо ,що Паркер хороший актор.
—Мені хлопці сказали ,що ти захворів .Чому мені нічого не сказав ?
—Та це дрібниці .Проснувся просто з жаром ,горло боліло .Напевно ,я простудився .Через декілька днів вже все буде добре .
—Приїхати до тебе ?
—Ні .Я теж дуже скучив ,але не хочу тебе заразити ,зефірко. Ще захворієш перед самим весіллям .
—Гаразд .Тоді одужуй.Люблю тебе .
—І я тебе .Цьом .—На цьому наша розмова завершується.В моїй голові тисячу думок ,але зараз вони злились в одну цілісну картину на рахунок Драко :
1.В нього ідентичне з Остіном тату. 
2.Більше ні в кого його немає .(Ну принаймі я не знайшла такої людини ).
3 .Остін не хоче бачитись .Можливо він просто турбується ,або приховує сліди вчорашньої аварії .(До цього варіанту я схиляюсь більше ,бо не дуже вірю в співпадіння ).
4.Перед тим як ми полетіли в Дубаї Драко казав мені ,що його теж не буде в країні.Отже це міг бути Остін. 
5.Я почала порівнювати Драко і Остіна .Характером вони справді дуже схожі .
Всі ці факти були б нічим ,і я б була навіть щасливою ,якби Драко виявився моїм хлопцем ,але є одне "АЛЕ".ВЕЛИКЕ "АЛЕ" :
6.Драко закоханий в Пантеру,а вона в нього !
І це ...Якщо це справді Остін ,то він просто мене обманює ?!Нас обох обманює ?Чи він заплутався в своїх почуттях ,як я раніше ?Але ж зараз я впевнена в одному —я дуже його люблю і думка про те ,що він міг так зі мною вчинити —вбиває ...
Телефонний дзвінок Айли приводить мене до тями .
—Хлоє ,куди ти поділась ?!Я тебе по всьому універу шукаю .Наступна пара розпочнеться за декілька хвилин. 
—Я на дворі .Сиджу на нашій лавочці .Мені трохи погано і я не піду на решту пар.
—Щось серйозне ?
—Голова ще сильніше болить .Мігрень...
—Гаразд .Я щось придумаю і скажу викладачам .Одужуй .
—Дякую .Бувай .
—Па .
Звісно ,що голова мене боліла ,але не так сильно. Фізично я могла сидіти на парах ,але морально —ні .Мені було дуже важко на душі .Я розуміла ,що занадто багато тримаю в собі і не можу ні з ким цим поділитись .Якісь внутрішні таракани гризли мене з середини і тут я згадала про Майлза.Гортаю номери в телефонній книжці і знаходжу той ,що мені потрібен .Декілька гудків здаються вічністю .
—Привіт ,Майлзе .Це Хлоя .Можеш зараз говорити ?
—Так .Радий тебе чути ,Хло .—З усмішкою каже той. —Ви вже повернулись з відпочинку ?Як ти ?
—З відпочинку повернулись...але справи не дуже .Ти казав дзвонити в разі чогось. Якщо в тебе є вільний час ти б міг ...міг ...—Правильні слова просто не приходять в голову. 
—Вислухати тебе ?
—Мг .
—Так звісно. Можемо прогулятись по місту ,якщо тобі буде так зручно .
—Ок. 
—Ти в універі ?
—Ага .
—Я не далеко від нього знаходжусь .Почекай на мене біля виходу .За декілька хвилин буду .
—Гаразд ,чекаю .—Кладу слухавку і прямую в бік виходу. Ще тільки бракувало викладачам на очі потрапити .Нервово переминаю зап'ястя і роззираюсь навколо .За декілька хвилин я помічаю Майлза ,який направляється до мене. 
—Привіт. —Сумно кажу .
—Привіт ,Хлоє .Це тобі .—Хлопець дає мені паперовий стаканчик з кавою .—З карамеллю .Твоя улюблена ,правда ?—На мить ,на моєму лиці з'являється усмішка .
—Так .Моя улюблена . Дякую тобі .—Відпиваю трохи напою .
—Та немає за що .Пропоную прогулятися .Ходімо .—Ми просто йдемо вулицею ,куди очі бачуть ,а я починаю розказувати Майлзу все ,що трапилось після того як ми востаннє з ним бачились .Я бачу в його очах співчуття і розуміння .Він не перебиває мене ,не говорить ,що я вчинила якось неправильно ,не осуджує і не повчає .Він просто розуміє ...Коли я розказую йому свою історію до кінця ,то мені стає краще .Мені справді потрібно було виговоритися .
—Хлоє ...—Я підводжу очі і розумію ,що ми зараз на тому самому мості ,де я раніше була з Кошмарчиком .Ще один спогад ...—Я привів тебе сюди .Не знаю чому ,але це місце стало для мене особливим .Саме тут я знаходжу спокій.Тут вирує життя ,тисячі автівок проїжджає за день ,але для мене тут час неначе зупиняється .Я люблю приходити сюди ,коли заплутався в собі .Можливо ,тобі теж тут стане краще .—В моїй голові знову тисячі думок.Майлз —знає про гонки. Цим я звісно порушила правило клубу ,але я мала комусь виговоритися .Та зараз мене бентежить не це .Схожі слова я вже чула від Кошмара.Він привів мене в теж в місце .Хіба можуть бути такі співпадіння ?Якщо це так і Майлз справді Кошмар ,то він знає ким є Блискавка насправді .А ще ...той поцілунок .Спочатку цілую його,а потім плачусь ,що закохана в Остіна.Напевно ,він думає ,що я божевільна.
—Гарне місце...—А можливо,Майлз цим хотів мені натякнути ,що він і є Кошмар ?Ну чому все так заплутано?З моїх думок мене вириває телефонний дзвінок. 
—Так ,Поліно ...Я приїду через годинку .До зустрічі...—З усмішкою каже той .
—Вибач ,якщо я тобі завадила .В тебе ж своє життя є .А я тебе відволікаю своїми проблемами і ниттям. 
—Хлоя ,ти що...—Він підходить до мене і міцно обіймає .—Ти ні в якому разі мені не заважаєш .—Поля ,точно почекає .
—Це твоя дівчина ?—З цікавістю запитую .Не пам'ятаю ,щоб Майлз розказував мені про якусь Поліну .
—Пам'ятаєш ,мою прийомну сестру Аделіну ?
—Таку дівчинку з фіолетовим волоссям ?Приблизно віку Ноа ?
—Так.Вона тоді теж в таборі з нами була .Правда я тоді з нею мало спілкувався. Спочатку я дуже ревнував батьків до Адель .Не розумів навіщо їм вже доросліша дівчинка ,якщо були свої діти ...Одним словом був малий і дурний,але згодом я дуже здружився з Адель і вона стала мені як рідна .Після смерті мами вона живе окремо ,але ми часто бачимось .Вона підтримує зв'язок зі мною і сестрою ...Ой ,я трохи від головного відхилився.Адель вирішила змінити ім'я .Тепер вона Поліна.Я довго просив її не міняти ім'я ,але вона сказала ,що Поля їй більше подобається .От так от .
—Ого ...Передавай сестрі вітання .
—Гаразд .Хлоє ,я хочу дати тобі одну пораду. Не рубай з плеча .Інколи висновки бувають поспішні .Навіть у випадку з Поліною .Ти подумала,що це моя дівчина .Хоча я тобі раніше казав ,що в мене немає стосунків. А виявилось он все як .Можливо ,справа з Остіном така ж .Слухай не логіку ,а власне серце .Воно підкаже тобі справжній шлях .—Я схвально киваю .
—Дякую тобі ,Майлзе .Мені стало краще після нашої прогулянки .
—Звертайся .Я завжди готовий тебе вислухати .І не вішай носа. З твоєї розповіді я зрозумів ,що Остін дуже кохає тебе .Це видно в усіх його вчинках і я не думаю ,що б він став так грати з твоїми почуттями . Напевно ,це всього лише непорозуміння .
—Надіюсь на це .До зустрічі,Майлзе .
—До зустрічі ,Хлоє .—Махаю другу на прощання і дивлюсь в даль .Зустріч з Майлзом принесла мені якесь полегшення ,але водночас в мене виникло ще більше запитань .Якщо Майлз —це Кошмарчик ,то він може просто вигороджувати Драко,адже вони друзі .Ухххх...Я зараз відчуваю себе маленькою дівчинкою ,яку загнали в глухий кут з якого я ніяк не можу вибратись. Надіюсь ,що я знайду вихід ...
Від автора :Як вам глава ?Здається Хлоя зовсім заплуталась. Як ви думаєте,Остін -це Драко ,а Майлз —Кошмарчик ?Що буде робити Хлоя ?Чекаю на ваші варіанти і міркування в коментарях .Дуже хочу почути вашу думку і здогадки .




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше