Подвійне життя

32 глава

*Хлоя 
Після універу ми ще трохи прогулясь парком з Остіном .Поруч з ним я відчувала себе дуже щасливою ,та як тільки попрощалась з хлопцем ,то мої гнітючі думки знову повернулися до мене .Сьогодні він був в сорочці на довгий рукав ,тому фігично я не могла ні спростувати ,ні підтвердити свої здогадки на рахунок того ,що Остін —це Драко. Надія залишалась на те ,що я дізнаюсь щось ввечері на з'їзді .Після виконання домашнього завдання я одразу пішла збиратись .Мами ще не було ,тому я вибралась зовсім непомітно .Поки я йшла до нашого будиночка ,то на душі було якось тривожно .Мене не покидало відчуття ,що за мною хтось стежить .Я декілька разів оберталась ,але нікого не було .Тоді пришвидшила крок .Коли опинилась в гаражі ,то з полегшенням видихнула.З цим всім я напевно вже стала параноїком .Переводжу подих ,збираюсь з думками і сідаю на байк .Коли їду ,то трохи заспокоююсь .Напевно мені просто здалося .Коли приїжджаю ,то вже всі на місці .Я рада ,що Драко теж тут. Здається ,що з ним все добре .
—Привіт .—Вітаюсь зі всіма .Друзі радісно мені махають .—Як ти ?—Підходжу до Драко і тихо запитую .
—Вже краще .—Каже той .—Друзі ,надіюсь ,що ви не проти сьогодні проїхатись по двоє ?
—Я "за ".— Весело каже Дюймовочка .Вона як завжди в хорошому настрої .Здається ,я ще ні разу не бачила її сумною .От би й мені стільки позитиву .—Я нещодавно читала коментарі під нашими останніми фото в соц. мережах і наші фани багато разів про це писали .
—Я теж не проти .—Підтримує ідею Пікассо .Всі схвально кивають .
—Тоді я зараз знову на листочках напишу ніки ,але цього разу вже будуть обирати дівчата. —Весело промовляє Дюймовочка .За декілька хвилин дівчина повертається до нас з різнокольоровими папірцями .
Пантера обирає перша.Їй попадається Пікассо .Уявляю собі цю парочку разом .Крижана королева і веселий художник .Хоч би не прибили один одного по дорозі .Та я тим часом спостерігаю за реакцією Драко .Він повільно зжимає руки в кулаки .Всім своїм нутром я відчуваю ,що хлопець ревнує .Від цього стає важко .Надіюсь ,що він не Остін .
Далі тягне Дюймовочка і їй попадається Кошмарчик ,а мені за іронією долі —Драко .
—Ну що ж ,поїхали . —Каже Пікассо .Звісно ,що Пантера за кермом .Смішно за ними спостерігати .Я сідаю позаду Драко і міцно обіймаю його за плечі ,щоб не впасти. 
—Готова ?—Запитує хлопець .Я лише схвально киваю .Ми швидко вирушаємо .Давно я не їздила в парі .Востаннє це було з Кошмарчиком на день святого Валентина .Нікого не забуду той день ,бо саме тоді я стала частиною "Mysterious".Така ностальгія .П ідіймаю очі догори з усвідомленням того ,що мені завтра буде 18 ...Хоча ...Вже ж минула 12 година.Тобто ,я вже повнолітня .Весело .
—Єс...—Переможний крик Драко повертає мене в реальність . Розумію ,що ми прибули до фінішу перші .Злажу з байка .
—Вітаємо .—Всі щиро за нас радіють .Звісно ,між нами є конкуренція ,але ніхто ніколи не ображається ,якщо програв .Це гонки .Тут всяке буває .
—Пропоную поїхати в лігво .—Каже Пікассо .Ми всі підтримуємо його ідею .Мені так нехочеться їхати зараз ,тому я прошу Драко ,щоб ми їхали разом .Той погоджується ,але просить мене перед цим з'їздити в супермаркет,бо він захотів пити .Тому всі решта поїхали вперед ,а ми плентались позаду .Я міцно притиснулась до хлопця і дивлюся на зірки.Так хотілось втекти звідси. Драко звернув з траси в бік міста .Мене знову охопило дивне відчуття .Таке саме ,як я тоді добиралась до будиночка .Я повільно обернулась і зрозуміла ,що за нами їде ще два байки ,але це були зовсім не наші друзі ,а якась невідомі типи ,всі в чорному .
—Здається ,нас переслідують .
—Вже бачу .—Серйозно каже Драко .—Тримайся.—Той додає газу і повертає в інший бік .Ці двоє не відстають від нас .Точно переслідують .В цей момент вже стає реально страшно за наші життя .А якщо вони нас наздоженуть і нашкодять ?
—Не переживай .Я не дам їм тобі нашкодити .—Тихо каже Драко і ще більше газує .Я вже навіть не знаю де ми .Якісь тісні провулки ,де я навіть ніколи не була .Я боюся ,що зараз ми просто заїдемо в глухий кут і це буде наш кінець.Надіюсь ,що Драко знає ,що він робить .—Я зараз різко поверну,ти головне тримайся .Все буде добре .
—Гаразд .—За мить ми вже на шаленій швидкості розвертвємось і нас навіть трохи заносить на повороті. Закриваю очі в надії ,що ми таки в щось не вріжемось .Коли відкриваю ,то розумію ,що ми зараз знаходимося біля якогось закинутого заводу .Тут дуже страшно і моторошно. Драко глишить мотор і допомагає мені злізти з байка .В кінці вулиці я бачу знайоме світло .Отже ті двоє вже дуже близько .
—Швидко за мною .—Дракон хапає мене за руку і швидко тягне в бік заводу .Він ногою тарантить якусь дверку і ми опиняємось всередині .Тоді швидко біжимо якимись сходами догори .Це приміщення виявляється дуже великим.Я тут вперше і навіть не розумію куди ми йдемо .Та розумію ,що зараз краще довіритись Драко .
—Обережно ,дивись під ноги .—Каже мені на вухо хлопець .Ми продовжуємо бігти ,поки не опиняємось в глухому куті .
—Це кінець .Останній поверх .Немає куди бігти .—В мене від паніки починають трисутись коліна ,а по щоках вже котяться сльози .Ці чоловіки точно йдуть за нами .Я чую їхні кроки .
—Вже сюди .—Драко різко шарпає мене за куртку і ми опиняємось в якійсь тісній комірчині. Хлопець міцно прижимає мене до себе .Тут геть немає місця ,та зараз це не головне. Я закриваю очі від страху .Далі ми чуємо кроки ,які стає чутно все краще і краще .Ці двоє зовсім поруч .
—Я боюсь .—Пошепки кажу ,а тоді лунає 3 постріли .На землю летять кусочки продіравленого шифера .Я ледь стримую себе ,щоб не закричати від страху .Та Драко махає головою ,щоб я мовчала .
—Надіюсь ,що ви зрозуміли останнє попередження .—Каже сердитий чоловічий голос .Вони знали де ми ,але не вистрелили ,бо хотіли налякати .Тоді ми почули як вони повільно віддаляються .Я все ще стояла непорушно .До того моменту ,поки ми не почули рев їхніх мотоциклів .Після цього я впала на коліна і розплакалась .Емоційно це було занадто важким потрясінням для мене .
—Блискавко ,все закінчилось .Мала , вставай .Прошу .—Остін бере мене за руки і допомагає піднятись. Я міцно обіймаю хлопця .
—Драко ,я більше не можу .Ми ж могли померти .Я так боялась ,що вони в тебе вистрелять .
—Вони лише хотіли нас налякати. Вже все позаду .
—А якщо вони повернуться?Вони ж сказали ,що це останнє попередження .—Зі страхом дивлюсь на хлопця .—Ні ,я більше так не можу .Потрібно все розповісти друзям .—Різко йду в бік сходів ,та Драко бере мене за зап'ястя і розвертає до себе .
—Ні ,Блискавко ,не можна .—З сумом каже той .
—Чому ?—Здається ,мій шолом вже повен сліз .
—Бо тоді я наражу всіх на небезпеку.Менше знають—міцніше сплять .Я й так зробив помилку ,що розказав тобі.Тепер ці божевільні і на тебе полюють .Та я не думаю ,що вони нашкодять дівчині. Я не дам їм нашкодити ні тобі ,ні моїй команді .Їм потрібен я .Мої адвокати вже займаються цим питанням .Я шукаю на них компромат і впевнений ,що найду .Тоді їх посадять .
—А якщо вони доберуться до тебе раніше ?
—То їх посадять за моє вбивство. —Від цих слів в мене аж мороз по шкірі пройшов .Все точно серйозно .Драко намагається мене заспокїти ,але ж я не сліпа .Ці люди готові на будь-що .
—Драко ,не кажи такого. 
—Блискавко ,прошу .—Навіть через шолом я відчуваю на собі його благальний погляд .—Я не знаю чим це все закінчиться ,але я доб'юся справедливості .В будь-якому випадку пообіцяй ,що ви продовжите мою справу. Я хочу ,щоб "Mysterious" і далі допомагали людям.—Він бере мене за плечі і пристально дивиться .
—Всі права автоматично перейдуть до Кошмара. Він займеться всіма паперами,переводами коштів ,організаційними питаннями. Він точно впорається.—З іронічною усмішкою промовляє Драко .
—Ні,благаю .Не кажи такого .Я не переживу такої втрати .
—Блискавко ...В житті всяке буває ,але повір я найменше хочу ,щоб все склалось саме так .Я зроблю все ,щоб цей жах завершився .Все буде добре .
—Обіцяєш ?
—Так .—Впевнено каже .—Тоді телефон Драко починає вібрувати. 
На смартфоні з'являється надпис "Пантера " ,а біля нього багато смайликів з сердечками. Хлопець на мить застигає ,а тоді приймає виклик і відходить в бік. Це стає ще одним ударом для мене .Драко 100% закоханий в Пантеру ,а якщо це Остін ,то він мене обманює .Вірити в це ніяк не хотілось ,але й спростувань цих дивних співпадінь в мене не було .
—Всі вже на нас зачекалися .—Каже Драко .
—Я дуже налякана .Вони зрозуміють ,що щось не так .Я не повинна туди їхати. 
—Ок...Тоді я викличу тобі таксі .Гаразд ?—Схвально киваю .—Я скажу всім ,що в тебе розболівся живіт.Думаю ,що повірять .
—Гаразд .—Ми спускаємось тими злощасними сходами .Тоді сідаємо на байк Драко і їдемо в бік центру .Хлопець викликає мені таксі і за декілька хвилин воно під'їжджає .
—Бережи себе .Якщо що ,то одразу дзвони мені. 
—І ти будь обережний .—Драко розплачується з таксистом і я вирушаю в бік дому .Але по дорозі до мене приходить усвідомлення того ,що мій байк зараз ще на місці гонок .Кажу таксисту щоб відвіз мене туди ,а тоді вже добираюсь до будиночка на своєму залізному коні .Сама не знаю ,як я доїхала .Все неначе в тумані .Напевно це від шоку .Лише коли замикаюсь в власній кімнаті ,то до мене приходить усвідомлення того ,що сталось цієї ночі .Нас ледь не пристрелили...Щоб заснути я випиваю велику дозу снодійного ,бо розумію ,що власними зусиллями і повік не зімкну ...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше